Який сенс Україні знов «тривожити» Будапештський Меморандум
Як ми повідомляли, Україна звернулася до держав-підписантів Будапештського Меморандуму з вимогою провести термінові консультації. Мета – нарешті вплинути на Росію й домогтися припинення її агресії проти нашої держави.
«24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, що були закріплені Великою Британією, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією у Будапештському Меморандумі у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Зокрема, ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України», – йдеться в заяві вітчизняного МЗС.
До положень цього міжнародного правового акта Київ апелює не вперше. Утім, за висновками експертів, поки що робив це доволі мляво й непослідовно. Тому й реакція Вашингтона, Лондона і Парижа на ці звернення (за винятком призабутих, на жаль, переговорів березня 2014-го, за підсумками яких запровадили перший етап міжнародних санкцій проти Росії), зазвичай, обмежувалася лише словами підтримки. Спрощено, якщо залишити поза дужками усілякі дипломатичні звороти, вона зводиться до такого: «взагалі-то ми на вашому боці і все прекрасно розуміємо, але вплинути на іншого підписанта Меморандуму, який нині став агресором, на жаль, не можемо». Тобто, світ визнає свою безпорадність у протистоянні з країною, для якої жодні міжнародні норми і правила неписані, оскільки реальних несилових методів впливу на подібні ситуації так і не виробив, а на силовий сценарій, маючи справу із ядерною державою, не пішов.
При цьому, як запевняє, посилаючись на офіційні відповіді українського МЗС на запити проекту «Відкритий суд» керівник цієї громадської організації Станіслав Батрин, жодної офіційної відмови від країн-підписантів Київ не отримав. Більше того, цього року Великобританія підтвердила бажання брати участь у такому переговорному форматі. А місяць тому про подібні наміри заявила Франція. Офіційну позицію США наразі не оприлюднено. Але представники Вашингтона, зокрема Курт Волкер, неодноразово говорили про пошук нової конструкції перемовин і міжнародного тиску на Кремль. Отже. надій на проведення таких перемовин дедалі більше. На які ж результати можемо розраховувати?
Дещо про втрачені можливості
Правозахисник і юрист Станіслав Батрин вважає, що переговори у рамках так званої «Будапештської групи» варто було починати одразу ж після 20 лютого 2014 року, коли було підтверджено факт російського втручання, а згодом – і прямої агресії проти суверенної України. Саме тоді, до речі, вітчизняне МЗС вперше звернулося до держав-підписантів Будапештського Меморандуму. Утім, оскільки на той час іще не було розуміння усіх загроз, які несе Україні і світові загарбницька політика нашого північно-східного сусіда, документ містив посилання суто на наші внутрішньополітичні проблеми, був доволі компліментарним щодо Росії і не пропонував на розгляд партнерів жодних практичних кроків…
Практичні рішення, пов’язані із запровадженням антиросійських санкцій, ухвалювались за кілька тижнів – на згаданій уже зустрічі представників України, США, Великобританії і Франції. Окрім того, як нагадують у Міжнародному комітеті «За Будапештський меморандум!», у квітні 2014-го ухвалено резолюцію Парламентської асамблеї ради Європи «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів». Документом рекомендовано країнам-гарантам дотримання Будапештського меморандуму та іншим зацікавленим європейським державам розглянути можливість укладання додаткових угод, які гарантуватимуть незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Але зроблено цього не було. Як і досі світ нічого не зробив для створення більш ефективного, аніж «нормандський» і «мінський» формати переговорів з урегулювання російсько-українського збройного конфлікту.
Практичні наслідки
Саме створення нового переговорного формату і варто очікувати після нинішньої активізації зусиль української сторони із актуалізації «Будапешта», – переконаний Станіслав Батрин.
«Дипломатичний, юридичний, представницький рівень переговорів на засадах Будапештського Меморандуму не йде у жодне порівняння із тим, що маємо в рамках консультацій у Мінську. Адже підписи під Меморандумом ставили глави провідних світових держав. У роботі ж Тристоронньої контактної групи беруть участь лише представники, що не обіймають офіційних посад, і особи, котрі, згідно із міжнародними нормами, взагалі не мають жодного правового статусу – представники терористичних утворень на Донбасі. Відповідно, участь у такому форматі переговорів провідних країн світу апріорі неможлива. Бо хіба ж можуть Сполучені Штати сідати за один стіл із «переговорниками», проти яких запровадили персональні санкції? Це б стало суттєвим ударом по іміджу США і по їх реноме як правої держави»», – вважає юрист.
Натомість «Будапешт», за його словами, надасть реальні можливості ухвалювати на міжнародному рівні політичні й економічні рішення проти Росії – причому, без будь-якої участі країни-агресора. З-поміж іншого, це стане важливим сигналом Путіну, що Україну не віддадуть під вплив Москви. Також це свідчитиме уже не про зусилля, спрямовані на подолання нібито локального конфлікту, а про намір розв’язати проблему у світовому контексті, з огляду на те, що Росія штовхає планету до третьої світової війни.
Таким чином «західні лідери повинні окреслити президентові Росії і його команді справжню ціну, яку вони заплатять за порушення Будапештського Меморандуму, за продовження нав'язаної вільному світу війни, за ескалацію агресії проти України і, зокрема, за подальший незаконний полон 24 українських моряків, доки не сталися трагічні непоправні наслідки у міжнародному масштабі», – йдеться у відозві «Про протидію російської військової агресії на основі Будапештського меморандуму», яку оприлюднив Міжнародний комітет «За Будапештський меморандум!».
Ще одним із наслідків початку таких переговорів має стати практична підтримка українських зусиль із протидії агресору. «Адже актуалізація положень Будапештського Меморандуму стане інституційним підґрунтям для ухвалення важливих політичних, економічних, фінансових і військових рішень. Зокрема, про постачання Україні зброї», – вважає Станіслав Батрин.
Юридичні «пастки» і наслідки
Отже, на думку аналітиків, Будапештський Меморандум має стати політико-правовою основою для міжнародних перемовин в інтересах України. Росія це розуміє. Тому намагається усіляко дискредитувати документ, нівелювати його зобов’язуюче значення. Більше того – Москва прагне прямо й опосередковано довести нікчемність Меморандуму – мовляв, це повністю добровільний і необов’язковий до виконання «напівюридичний» акт.
«Проблема в тому, що і в Україні – в тому числі, на рівні політичного керівництва держави – у різні періоди цей документ трактували по-різному. І лише зараз ми отримали потужне визнання його статусу. Наступне завдання – юридично змушувати всіх підписантів виконувати зобов'язання», – каже Станіслав Батрин.
При цьому він спростовує аргументи стосовно того, що Меморандум нібито не містить конкретних положень про гарантії, які держави-підписанти надали Україні, та механізми забезпечення їх дотримання. Таке твердження противників визнання Меморандуму як документа зобов’язуючого характеру ґрунтуються лише на тому, що в його назві йдеться не конкретно про «гарантії», а про «запевнення», що, нібито, не є міжнародним юридичним терміном.
«Натомість такі терміни є в тексті документа. Це, зокрема «запевнення у зобов’язаннях», що у світовій юриспруденції фактично відповідає «гарантіям», – нагадує юрист Станіслав Батрин. – Також треба враховувати, що міжнародне право ґрунтується не лише на юридичних нормах: як свідчить багатовікова практика, основоположне значення мають такі поняття як «дух права» і «дух закону». А згідно з усіма міжнародно-правовими актами, що регулюють систему взаємовідносин на нашій планеті, підписаний в Будапешті документ має таку ж як і вони юридичну силу. Підтвердженням цьому – і коментарі й заяви, які робили після підписання Меморандуму офіційні представники країн-гарантів».
Українські та зарубіжні дипломати, юристи, громадські діячі – учасники проекту Budapest Memorandum Initiative і Міжнародного комітету «За Будапештський меморандум!» – вже підготували відповідні обґрунтування і подали їх на розгляд зацікавлених сторін. А відтак закликають до створення на підставі документа потужної коаліції на підтримку України, до якої увійшли б не лише держави-підписанти (США, Великобританія і Франція), а й інші наші впливові партнери – зокрема, Канада. При цьому активізація зусиль, які докладає до цього офіційний Київ, додає оптимізму.
Інформаційна складова
Послідовна позиція громадськості і влади щодо використання усіх можливостей «Будапештського формату» для приборкання агресора важлива і з точки зору актуалізації «українського питання» у світовому інформаційному просторі, переконані аналітики. Донесення правди про юридичні докази зобов’язуючого характеру Меморандуму, безумовно, допоможе якщо не повністю звести нанівець, то суттєво зменшити вплив інспірованих Кремлем коментарів по те, що документ нібито надає лише гарантії невикористання проти України ядерного арсеналу, а інших видів збройних і, за теперішньою термінологією – «гібридних», атак не стосується.
Це може стати іще одним дієвим інструментом інформування міжнародної спільноти про «справжнє обличчя» кремлівських керманичів та ефективною протиотрутою російському пропагандистському впливу на Європу і світ. Причому, в умовах посиленої уваги до ситуації із захопленням українських кораблів і викрадення моряків у Чорному морі, коли в інформаційному просторі щодня з’являється з-півдесятка заяв впливових політиків та цілих держав із цього приводу, ефективність такого кроку зростає.
Станіслав Батрин наводить приклади: «На доповнення до згадування нами Будапештського Меморандуму на Ukrlife.tv, NBC News, вийшла стаття на Euronews English. Вважаю, що це надзвичайно важливо за нинішніх умов, коли, навіть політики з ЄС, починають чітко окреслювати проблему: необхідність пошуку нових інструментів стримування Росії, на якісно нових засадах».
Підготував Владислав Обух, Київ
Фото Володимира Самохоцького / Укрінформ
