Керченська криза: чим поплатиться Москва за нахабство

Керченська криза: чим поплатиться Москва за нахабство

Опитування
Укрінформ
Яких подальших дій слід очікувати від Росії, чи вдарить Захід новими санкціями, а також, що робити з дипвідносинами? - Укрінформ запитував в експертів

Вчора російські військові пішли у відкриту, захопивши 23 українських моряків та три кораблі МВС України. Відверто нахабні, агресивні дії Кремля бачила, мабуть, уся країна: тисячі повідомлень у соцмережах, репости офіційних повідомлень. Натомість, міжнародна спільнота, уже традиційно, реагувала дещо уповільнено, уже півтори доби минуло з моменту зухвалого нападу, а з ключових столиць світу лунає традиційне: «занепокоєні», «вимагаємо деескалації», «уважно спостерігаємо»… В Кремлі, як відомо, на так чхати хотіли. У цій ситуації невизначеності та напруженого очікування Укрінформ звернувся до експертів із запитаннями: яких подальших кроків слід очікувати від Росії, чи запровадять ЄС та США нові санкції, а також, що робити з дипвідносинами - розривати чи залишити без змін?

Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант запасу:

Ігор Романенко
Ігор Романенко

“Підстав для нових антиросійських санкцій достатньо”

“Росія спостерігає за реакцією з боку України, її партнерів на Заході, ООН, НАТО. В залежності від того, якою ця реакція буде — у Путіна прийматимуть відповідні рішення: чи доцільно загострювати ситуацію, чи, як уже сьогодні заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, не звертати особливої уваги на цей інцидент, мовляв, танкер став поперек і закрив суднохідний проліт випадково і взагалі - це провокація з боку України і так далі в цьому ж дусі. Зараз рано про щось конкретніше говорити.

Наступне — санкції. Тут все залежатиме від того, наскільки переконливими будуть українські аргументи. Наші партнери в Євросоюзі та Сполучених Штатах раніше вже заявляли, що у разі загострення вдарять по РФ черговими санкціями. Що ж, загострення відбулося, зі стріляниною, з пораненнями українських моряків, із захопленням наших суден тощо. Це факт. Тому, на мій погляд, підстав для нових антиросійських санкцій предостатньо. А як діятимуть на Заході, — питання і для мене.

Стосовно питання розриву дипвідносин. Треба і тут почекати розвитку ситуацію, слідкувати, що і як робитиме Росія далі. Якщо поведінка не зміниться, тобто, Кремль продовжить поводитись зухвало, то, так, у цьому напрямі просуватися потрібно. Утім, якщо ж вони підуть, як то кажуть, “на попятную”, до чого, судячи із сьогоднішніх заяв Пєскова, якраз все йде, то з цим рішенням треба почекати”.

Василь Філіпчук, дипломат, політолог:

Василь Філіпчук
Василь Філіпчук

“Від того, хто краще був готовий, залежить те, які політичні наслідки матиме ця криза”

“Те, що Росія хотіла зробити — у принципі, вона зробила. А зараз - ставитиме питання на засіданні Радбезу ООН щодо нібито порушення Україною “її”, тобто, “російських” територіальних вод. А ми ставитимемо питання захоплення Росією наших територіальних вод. І така «дискусія» найближчим часом навряд чи призведе до чогось конструктивного. Водночас, не можна було не розуміти, що колізія, створена російською анексією Криму - це рушниця, яка рано чи пізно вистрілить. Тим більше, що ця рушниця навіть і не висіла на стіні, а вже була зведена і прямо направлена зрозуміло в кого. Рано чи пізно все це мало трапитися. І зараз лише питання у тому – хто краще був готовий, і які політичні наслідки матиме ця криза.

Стосовно нових антиросійських санкцій. З однієї сторони Україна у виграші – відповідальність за події з точки зору права однозначно покладається на РФ. Якщо в Брюсселі минулого тижня обговорювали ситуацію навколо небажання Італії підтримувати посилення санкцій щодо РФ, то зараз це питання стане неактуальним. Щодо США, то Росія для них вже давно стала “хлопчиком для биття”, якого били, б’ють і битимуть далі. Але! Водночас я б не аплодував чудовій спецоперації української сторони по посиленню антиросійських санкцій. Впевнений, що у всіх провідних МЗС країн світу відповідальні за регіон шукають відповідь на запитання – для чого було потрібно направляти воєнні кораблі через акваторію, яка де-факто контролюється державою-агресором? Ризики агресивної реакції з боку РФ легко прогнозовані, тому іти на них – це або не розуміти об’єктивної ситуації і підставляти власних воєнних, або свідомо підвищувати ставки у протистоянні з РФ з якихось відомих лише вищому українському воєнно-політичному керівництву причин. Який у них був план, мізкують зараз європейські і американські дипломати. І чи був він взагалі? Відсутність пояснення з української сторони, якому можна вірити, не менш важливе, ніж правова інтерпретація, яка переважно на нашу користь. З росіянами все ясно – після отруєння в Солсбері на Заході не залишилось якихось ілюзій щодо них. Але українці – не росіяни, вони мали б враховувати, з ким вони мають справу. Якщо не буде надано і партнерам, і спостерігачам зрозумілої інтерпретації цілей і планів українських воєнних, це не гратиме на користь сприйняття України як прогнозованого партнера.

Коротко про дипвідносини. Вважаю, що зараз у нас не настільки чітка позиція, як ото - під час анексії Криму у 2014 році. Тоді це потрібно було робити. Сьогодні ж цей крок нічого не вирішить, ефективність його дорівнюватиме “нулю”, ба більше, цей крок може ускладнити подальше розв’язання конфлікту”.

Олег Бєлоколос, дипломат, військовий експерт:

Олег Бєлоколос
Олег Бєлоколос

“Сполучені Штати посилять санкції. Щодо Євросоюзу - питання”

“Наразі я не прогнозую якоїсь серйозної ескалації з боку РФ. Вона їй очевидно не вигідна напередодні можливої зустрічі Путіна з Трампом на саміті «Великої двадцятки» в Аргентині наприкінці цього тижня. Очевидно, позиція Москви буде викладена на очікуваному сьогодні засіданні РБ ООН. Можливе запровадження в Україні воєнного стану вочевидь буде негативно оцінено в Кремлі, адже там безсумнівно не хочуть запровадження якихось обмежень на діяльність проросійських сил. Це — перше.

Друге — санкції. Думаю, з боку США вони можуть бути посилені. З боку ЄС нові санкції наразі не очікуються. Водночас, цілком вірогідною виглядає активізація європейської дипломатії на Азовському напряму.

Третє — дипвідносини з Росією. Їх слід було розірвати ще в 2014 році. Щодо українсько-російських договорів, МЗС також слід було ще до кінця 2014 року здійснити повну інвентаризацію договірно-правової бази та подати на розгляд уряду і президента відповідні пропозиції. Чому цього не зроблено за майже п’ять років і що робити далі? Питання має бути адресовано до Михайлівської площі”.

Богдан Яременко, дипломат, голова Фонду “Майдан закордонних справ”:

Богдан Яременко
Богдан Яременко

“Росія робитиме все можливе, щоб ця ситуація не мала для неї подальших негативних наслідків”

“Прогнозую з абсолютною точністю, що Росія не дасть прийняти жодних рішень, натомість, зосередиться на тому, щоби проводити власну, викривлену інформаційну кампанію щодо подій на Азові: українські судна порушили територіальні води, увійшли туди без дозволу, а тому були затримані, і з огляду на те, що чинили спротив проти них застосовувалася сила і так далі. Думаю, інших дій, тобто, у військовому плані — РФ не вживатиме, а намагатиметься зробити все можливе, щоб ця ситуація не мала для неї негативних наслідків.

Нові антиросійські санкції... Чесно кажучи, з великою тривогою спостерігаю за реакцією світового співтовариства. Мені здається, що наші очікування стосовно розширення антиросійських санкцій дещо перебільшені. Ба більше, маю певний острах, тобто, щоб не сталося зворотного. Тому що, судячи з усього, вчорашні наші дії не були скоординовані з партнерами на Заході. А відтак - вони можуть не відчувати себе зобов’язаними будь-яким чином симпатизувати чи допомагати нам, розширюючи антиросійські санкції. Вся попередня діяльність ЄС та США зводилася до того, щоб стримувати наші більш рішучі дії. Думаю, на дипломатичному рівні, не публічно, тобто, дії України будуть навіть критиковані нашими друзями.

Щодо останнього питання, то, думаю, потрібно вирішити, що якщо ми деескалуємо, згладжуємо ситуацію, намагаємося якимось чином замиритися з Росією, тоді, звичайно, не варто вживати подібних заходів. Але. Якщо ми хочемо виконувати українські закони, які зобов’язують нас обороняти країну, захищати її від зовнішньої агресії — іншого вибору, ніж реалізація системних підходів, системних заходів, один з яких — розірвання дипломатичних відносин — нема”.

Опитав Мирослав Ліскович. Київ 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-