Заява Луценка про відставку: що це було?

«Що це значить, які причини і приховані мотиви такого кроку?» - запитали ми у наших експертів-політологів. Їхні оцінки, як ви побачите, розійшлися. Може, це й добре, адже ясно тут лише одне – убивство Катерини Гандзюк, одне з більше ніж 50-х злочинів скоєних в Україні проти громадських активістів лише цього року, підвело і владу, і суспільство до тієї межі, коли треба визначатися з тим, що робитимемо далі. Або тиск і примус до змін, або тотальні звинувачення з вимогами швидкого покарання. А хтось, звісно, обере вичікування.

Микола Давидюк, політолог:

“Ані Президенту, ані Верховній Раді відставка Юрія Луценка не потрібна”

- Те, що Юрій Луценко заявив про відставку ще не свідчить, що він почав збирати речі зі столу свого кабінету. Президенту ця відставка зараз не потрібна, хоча він і дає Луценку простір для таких політичних маневрів. Власне, й велика частина Верховної Ради відставку Луценка приймати не збирається. Вони не хочуть створювати собі ще одного політичного конкурента, котрий завтра поїде в тур по Україні. Їхня платонічна помста полягатиме в тому, щоб закрити Юрія Віталійовича в прокурорському кабінеті та загрузити рутиною. Але. Юрій Віталійович досвідчений політик. Об’єднання з кимось із демократичних, проєвропейських політиків дасть йому прекрасний шанс спільно створити синергію й піти на вибори. Хоча, це відбудеться не раніше, ніж пройдуть президентські вибори. Адже, думаю, існують певні обіцянки, домовленості і взаємопідтримка з Петром Порошенком. Утім, парламентська кампанія в Юрія Луценка може бути незалежною. Тому відставка Юрія Луценка, на мою думку, це - старт власної парламентської кампанії, переговори із Порошенком, Кличком та Тимошенко щодо персональної участі у виборчих кампаніях, спроба зняття відповідальності за відсутність посадок, спроба очиститись від негативу шлейфу влади та створення нового політичного образу, ну і, власне, політичний хід, який точно сколихне медіапростір.

Олександр Солонтай, політолог:

“Головне, щоб не з’явилась чергова заява Луценка – про те, що він іде в Президенти”

- Вважаю, що рішення Луценка написати заяву про відставку не було самостійним кроком. Адже неспроможність вітчизняної правоохоронної системи перешкоджати масовим нападам на громадських активістів, які відбуваються по всій країні, і покарати винних у цих та інших резонансних злочинах – це удар по перспективах Петра Порошенка напередодні президентських виборів. Тому Президент має щось робити, аби зберегти хоча б залишки суспільної довіри.

Тож, думаю, Порошенкові набагато вигідніше задовольнити заяву Луценка і вийти на майбутню відставку Арсена Авакова, аніж вдаватись до політичного розіграшу, пов’язаного, приміром, із неприйняттям відставки Юрія Віталійовича, про що говорять деякі експерти. Хоча… Якщо у президентській команді реально оцінюють ситуацію, то порадять главі держави не відкладати з вердиктом. Якщо ж там цього не зрозуміють, то подібний «політичний спектакль» цілком можливий. Головне, щоб по тому не з’явилась чергова заява Луценка – цього разу про те, що він іде в Президенти. Адже, як мені видається, йому вже час іти на «політичну пенсію».

Володимир Фесенко, політолог:

“Заяву Луценка можна пояснити його емоційною виснаженістю”

- Вважаю, що спроба Генпрокурора Луценка піти у відставку, - це не стільки політтехнологічний хід, скільки емоційна заява. Юрій Віталійович емоційно виснажений після численних «проколів» нашої правоохоронної системи та пов’язаного із цим постійного тиску з боку суспільства і частини політичного істеблішменту. Вочевидь, це і підштовхнуло його пришвидшити ухвалення рішення залишити посаду, що, судячи зі слів Луценка, він планував зробити після виборів.

Один із ймовірних сценаріїв, що Президент може і не прийняти цю відставку, або на деякий час відкладе ухвалення остаточного рішення. Тож у цей період Луценко виконуватиме обов’язки керівника Генеральної прокуратури. Адже призначити нового прокурора буде дуже складно. Всі розуміють, що ця посада - важливий чинник впливу під час виборів, зокрема, і загалом - з точки зору контролю над правоохоронною системою країни. І при пошуку відповідного кандидата та його призначенні треба іти на компроміси. При цьому доволі складно знайти «прохідну» кандидатуру, яка була б лояльною до Президента. Адже саме він, за законом, вносить пропозицію про призначення. Але в Порошенка обмежений кадровий резерв у цій сфері. Тому він свого часу так «просував» на посаду самого Луценка. Зараз же знайти «оптимальну» кандидатуру ще складніше.

Олексій Мінаков, політолог:

“Зараз у Луценка дуже зручний привід для того, аби нарешті покинути крісло генпрокурора”

- Юрій Луценко вже давно збирається повернутися в безпосередньо політику і піти з посади, але, очевидно, на прохання Президента залишався на посаді. Зараз у Луценка дуже зручний привід для того, аби нарешті покинути крісло генпрокурора. Бо є гучна резонансна справа щодо вбивства Катерини Гандзюк, є тиск з боку активістів і громадянського суспільства - і цю напругу можна зняти заявою про відставку. Тобто зі сторони це виглядає як крок в стилі європейської політики з відповідальними рішеннями, але на практиці це ще й вирішує практичні задачі зі зниження градусу напруги в суспільстві, а також може дозволити реалізувати особисті амбіції з плану Луценка щодо повернення в політику. Можливо, і це ймовірніше, йдеться і про новий політичний проект під вибори.

Дмитро Бачевський, політтехнолог:

“Сьогодні Юрій Луценко — занадто цінна особа в обоймі Президента, щоб так просто ним пожертвувати”

- Демарш Юрія Луценка треба розглядати, враховуючи кілька ключових моментів. По-перше — Юрій Віталійович залишається членом команди Президента і жодних даних про його плани йти на вибори самостійно в якості лідера якоїсь політсили — немає. Отже, про передвиборчій піар не йдеться. По-друге, як один з ключових стовпів і найбільш дисциплінованих членів команди Президента, заяву про відставку він міг зробити тільки за його погодженням. По-третє, ані Президент, ані сам Юрій Луценко відставки не прагнуть, оскільки зрозуміло, що із затвердженням нової кандидатури у парламенті можуть виникнути проблеми. Тому, швидше за все, БПП та фракції-сателіти своїх голосів за відставку Луценка не дадуть, і у відставку його ніхто не відправить. Сьогодні він — занадто цінна особа в обоймі Президента, щоб так просто ним пожертвувати. Головна мета демаршу Юрія Луценка — збити хвилю суспільного обурення та негативу до Генеральної прокуратури, які виникли після смерті Катерини Гандзюк. Сенс у тому, щоб перекласти особисту відповідальність за “не відставку” з себе і Президента на парламент, де існує колективна відповідальність, а, значить, ніякої. Таким чином обурення громадян планується розчинити у парламентському болоті. Разом з тим залишається незначна вірогідність, що ситуація навколо смерті Гандзюк може стати для влади зручним моментом, щоб напередодні президентських виборів знизити рівень токсичності Генпрокуратури для іміджу Президента та призначити на посаду Генпрокурора маловідому широкому загалу людину-технократа, яка буде так само сумлінно виконувати розпорядження, але не буде створювати політичних ризиків. В будь-якому випадку завдання залишається незмінним — мінімізувати напередодні президентських виборів негатив, який накопичувався протягом тривалого часу через напади на громадських активістів та вибухнув після смерті Катерини Гандзюк.

Опитали Мирослав Ліскович, Владислав Обух. Київ