Мовний закон: як депутати "не грали у вар'ята"
Час розгляду та прийняття мовного закону автор цих рядків провів поруч із його головними лобістами – волонтерами та активістами Романом Матисом (засновником ініціативи "И так поймут"), Анастасією Розлуцькою (автором проекту Є-мова), Тарасом Шамайдою (організація "Простір свободи") і ще кількома. Ці люди вклали у роботу над зміцненням та поширенням української мови багато років, а для напрацювання закону 5670-д провели сотні зустрічей. Вони, власне, були головними співавторами законопроекту. Попри жарти, прогнози, коментарі, якими супроводжували вони парламентський день, мені здавалося, що в них по судинах біжить електричний струм.
- Панове, від вас іде така напруга, що аж розряди б'ють, візуалізуйте в думках шампанське, яке вип'єте після перемоги. Кажуть, що допомагає...
Вони вимучено посміхнулися, один показав СМС-ку з парламентської зали, в якій нардепи розповідали, що один із лідерів фракції БПП "качає" депутатів, щоб вони голосували інший, "беззубий" мовний законопроект Ярослава Лесюка №5556.
Інші активісти, побачивши членів коаліції, побігли з'ясовувати, як буде голосувати фракція Народного Фронту.
Головна інтрига мовного протистояння виглядає так.
На порядку денному є кілька проектів мовних законів - прохідними були два. Один – вже згаданий законопроект Ярослава Лесюка 5556 – м'який, скажемо так. Другий 5670-д – плід зусиль громадськості, вчених, письменників, під яким стоять підписи десятків народних депутатів. Цей законопроект має свій акаунт у ФБ, його підтримує уряд. Будь-яка журналістська стаття набирає на цьому акаунті з десяток тисяч відвідувань за пару годин. Вже зранку за його прийняття висловилися Уляна Супрун, Фома, Оксана Забужко. Перед цим – Юрій Макаров, Володимир В’ятрович. Цей проект закону – він... вже давно живе своїм життям. Те, що народні депутати добре знають його зміст, я почула під час обговорення.
Детально ми писали про нього тут.
Законопроект пропонує запровадити Національну комісію зі стандартів державної мови. І серед її повноважень є не лише затвердження стандартів державної мови. Їй віддано і затвердження правопису, й термінологію, плюс транскрибування і транслітерація.
Ця ж комісія визначає вимоги до рівня володіння державною мовою. Їй "підвідомчі" посібники та підручники, методика та порядок перевірки рівня володіння мовою. Вона затверджує зразок сертифікату про рівень знань державної мови. Це єдиний законопроект, який встановлює механізми відповідальності для чиновників за порушення мовного законодавства.
Мовне питання в парламенті явно "зависло". Чому? Я вважала, що тут зіткнулися думки політтехнологів. Цілком можливо, що працівники команди президента так боялися накрутити проти себе російськомовний електорат, що воліли відкласти зобов'язуючий до вивчення мови законопроект 5670-д до кращих часів, натомість пропонуючи 10-річну програму розвитку мови.
До слова, думки соціологів теж розділилися. Одні казали, що норми про мовну інспекцію (вони були в законі 5670-д раніше) роздратують людей. Інші боялися за літніх російськомовних професорів університетів, які не зможуть викладати українською.
Але були й прогнози соціологів, які в даний момент якраз працюють «у полі», де готуються вже до парламентських виборів на боці, скажімо так, демократичних сил.
Якраз із ними я напередодні засідання обговорила законопроект 5670-д, і вони поділилися зі мною результатами закритих досліджень щодо ймовірної конфліктогенності мовної теми.
- Ми вивчали громадську думку для своїх цілей, – поділився зі мною досвідчений політтехнолог. – Три головних теми, які хвилюють людей: зарплати, корупція, тарифи. Мова не входить навіть до першої десятки найбільш хвилюючих проблем. Вона є пріоритетною для 5% населення. Тому боятися нема чого. Питання з мовою треба закривати – так само, як планується закрити питання з автокефалією. Електорат Опоблоку все одно голосуватиме на виборах за іншого кандидата. Тому, законопроект слід голосувати.
Сьогодні ми продовжили цю тему з активістами.
- Питання мови стоїть на бордовій рекламі президента, – каже Тарас Шамайда, – буде нелогічним не прийняти наш закон.
Далі хлопці почали казати про ФСБшний вплив на владу противників закону. Я жартувала, що ми у найбільшій обережності політиків бачимо руку Кремля, а хлопці, які покроково дослідили біографію своїх опонентів, створили доволі струнку теорію, що противник їхнього проекту має стосунки до Москви.
- Припиняйте, а то ще п'ять хвилин – і я теж у це повірю, – засміялася я. – А якщо серйозно, то, можливо, команда Президента дійсно боїться втрати рейтингу. Уявляєте, як візьме «в роботу» тему мовних інспекторів прокремлівська публіка?
- Ми зняли всі тригери, всі подразники з нашого мовного проекту, – розповів Роман Матис. – Учора комітет з питань культури та духовності провів засідання та проголосував зміни. Процедурно це раніше вважали неможливим (голосувати зміни до першого читання), але після консультацій комітет вирішив, що це можна зробити, оскільки зміни не є суттєвими і не стосуються суті закону. І, відповідно, створення інституту мовних інспекторів із закону забрали, а функції делегували вже існуючим інституціям.
…Тим часом, Рада проголосувала постанову про інформаційну безпеку, а далі – зміни до статуту Збройних сил, затвердивши в такий спосіб вітання "Слава Україні – Героям слава". Цікаво, що коли опоблоківець Юрій Бойко почав коментувати законопроекти порядку денного, його перебили журналісти саме цим новим вітанням.
Нарешті, почали розглядати мовні законопроекти.
Спочатку на парламентську трибуну вийшов Ярослав Лесюк – людина, про яку кажуть як про видатного політтехнолога. Але, схоже, він був не готовий до публічного виступу.
Він щиросердно зізнався, що під час підготовки закону до реєстрації вони зробили деякі помилки: "випадали слова, не доробили термінологію і так далі".
Порівнюючи свій мовний проект із іншими, забув їхні номери, і тут же забув ім'я професора Шаповала (назвав його "академік Микола"), який його схвалив (потім сказав, що Шаповал), а потім похвалився, як окремим знаком якості, що його проект не вимагає жодної копійки державних коштів.
Утім, здалося, він був абсолютно не готовий до гострих запитань колег та реплік, що він, мовляв, своїм законом закладає "підґрунтя для регіоналізації й дезінтеграції різних частин території України". Очевидно, БПП слід було б більш чутливо відстежувати настрої колег.
Тож 5670-д, як кажуть, дозрів.
- Тарасе, ви працювали з депутатами? – запитала я Шамайду.
- Переконували, зустрічалися, мав останнім часом десь півсотні таких зустрічей, – посміхнувся він. – Обіцяли підтримку всі постмайданні фракції, позафракційні, частина "Волі народу".
Я пройшлася із Анастасією Розлуцькою кулуарами. Вона, побачивши Оксану Білозір, запитала, як та голосуватиме.
- Хто вас фінансує? Звідки гроші на літературу, на цей рекламний матеріал? – строго запитала вона.
Явно не в тему запитання було. Бо насправді ознак великих грошей у мовних проектах активістів не було зовсім, а рекламний матеріал було зроблено у мінімальних обсягах, та й на пікет зібралося не більше сотні людей.
Потім прослухали законопроект «Свободи» – вони, як завжди, хвалили свій. Але мали домовленості, що коли їхній не пройде, то голосуватимуть 5670-д.
Далі виступила Ірина Подоляк, один зі співавторів закону 5670-д (до правок він мав номер 5670). ТобтоЮ фактично вона агітувала за проект громадськості. Її слова хочеться навести більш розлого:
- Чому зареєстрована така велика кількість законопроектів у цій сесійній залі? Тому, що величезна частина політикуму, на превеликий жаль, зацікавлена, щоб законопроект – справжній законопроект – не був ухвалений. Для того, щоб і далі впродовж багатьох років від виборів до виборів мати нагоду спекулювати на цьому питанні.
Чим же ж добрий законопроект 5670? Тим, що він буде виконуватись. Тим, що він пропонує нам не голі декларації й красиві слова про любов до української мови, а він передбачає створення інститутів, механізмів і процедур, які повинні, нарешті, забезпечити належний рівень розвитку української мови.
Таких, як Національна комісія з питань стандартів української мови, інститут уповноваженого з питань державної мови в Україні. Тому що громадянин України, який хоче звернутися з питаннями захисту своїх мовних прав, повинен мати своє представництво в органах влади. В цьому законопроекті дуже детально прописані процедури і сфери застосування української мови. Всі ці сфери означені, всі ці сфери дуже чітко виписані, там немає жодних можливостей для будь-яких зловживань. Що є важливо? Якщо впродовж багатьох останніх років українська держава не створила жодних механізмів для того, аби ті люди, які на території України з тих чи інших причин не розмовляють українською мовою, могли опанувати українську мову, то цей законопроект реальний, він пропонує створення таких інститутів, які допомогли б громадянам України опанувати українську мову.
Цей законопроект не звинувачує, його норми не ламають через коліно тих людей, які, знову ж таки, з тих чи інших причин у свої 50, 60 чи 70 років не володіють державною мовою.
Цей законопроект створює можливості для молодих людей, він створює можливості для тих, які зараз ходять у садочок, він створює можливості для тих, які зараз навчаються в школах, він дає інструменти для його реальної імплементації. І саме тому він, безумовно, викликає атаки з обох боків: з одного боку – його атакують «регіонали», тому що він, нібито, ламатиме через коліно людей; з іншого боку – його атакують псевдопатріоти, в законопроектах яких є чітко зафіксована двомовність і створення резервацій для людей, які хочуть цю двомовність практикувати. Це є абсолютно неприпустимо, це є фальшування! Найголовніше, що є в законопроекті 5670-д, який ми, до речі, доопрацювали на комітеті ще вчора, – це те, що він забезпечує суверенне право України на державну мову і створює умови для її вивчення, а також зберігає повагу до кожного громадянина, який живе в цій державі.
Цей виступ фактично підхопив Микола Княжицький. Тобто, під двома номерами був презентований один текст, але другий – із буквою Д та правками, які знімали конфліктні місця. Він доповів, що з законопроекту вилучили конфліктні правки. Що закон передбачає вивчення української мови. Форми навчання можуть бути різними. Можуть бути дистанційні форми навчання. І обов'язково ми повинні таке запровадити. Про адміністративну відповідальність там є – за дрібні порушення, наприклад, якщо хтось у залі сюди вийде і буде тут говорити іноземною мовою, він штраф заплатить. Але, якщо хтось захоче паплюжити мову, принижувати так само, як наш герб чи наш прапор, то за це буде кримінальна відповідальність.
Марія Матіос завершила виступ закликом: "Дорогі колеги, не граймо нині вар'ята, зосередьмося над опрацюванням законопроекту 5670-д, який є плодом колективних зусиль, щоб ми вийшли на законопроект, який був би бездоганним з точки зору європейських стандартів і рекомендацій Венеційської комісії. І це буде чесно".
Наступні півгодини були важким випробовуванням для нервів.
У рейтинговому (попередньому) голосуванні найбільше голосів набрав проект закону 5670-д.
Але спікер парламенту запропонував повернутися до розгляду проектів 5670-д і 5556, тобто проголосувати два проекти разом. (На цьому попередньо наполягала Оксана Білозір).
Далі на трибуну вийшов один із лідерів фракції БПП Ігор Гринів: "Друзі, я закликаю всіх бути справді патріотами України. Не грайтеся в політичні ігри... Не кричіть мені "ганьба"… Вже кричали, але, як правило, вороги України... Тому ми пропонуємо те, що створює консенсус як у залі, так і в суспільстві, пропонуємо сьогодні прийняти за основу обидва ці закони... Це нормальна пропозиція, яка може об'єднати зал".
- Ми не вийдемо без рішення з залу, – проголосив спікер Андрій Парубій.
Андрій все своє життя працював на те, щоб українська мова зайняла достойне місце, але зал категорично не хотів об'єднувати ці проекти законів. Спікер, щонайменше, тричі ставив ті чи інші пропозиції щодо двох законів на голосування, але напевно прийшов час саме для чесного і безкомпромісного мовного закону. Зал уперто не давав голоси на пакет, але давав, наприклад, на продовження пленарного.
Нарешті, на трибуну вийшов Ігор Гринів. Із гіркотою сказав, що вони проголосують 5670-д, і пояснив: "Ми хочемо, щоб всі ми – і ви, і ми – робили уроки з історії. Не раз Україна ставала заручником, дійсно, політичних дискусій і боротьби: хто більший патріот. Ми будемо голосувати за цей закон, який ви наполягаєте. Ми зі свого боку на другому читанні будемо наполягати на врахуванні всіх правок, щоб недолугі речі з цього закону викинути.
Робимо це, повірте, тільки з одного міркування, що Україна далі знаходиться в небезпеці – й ви все робите для того, щоб її штовхнути в прірву. Але ми не дамо цього і будемо голосувати".
А парламентська більшість таки є, подумала я, коли побачила, що 263 людини проголосували за повернення до закону.
Точно є, подумала я, коли побачила, що за сам закон проголосувала 261 людина.
Волонтери, з якими я слухала закон (деякі з них, до речі, – члени БПП), обнімалися. Вони були схвильовані... Я привітала їх, бо дійсно: вперше в історії цей закон був, насамперед, їхнім проектом та їхньою відповідальністю.
Депутати розходилися...
Назвати щасливими фракцію БПП я не могла: виснажлива боротьба з результатом, неоднозначним для рейтингу лідера… Але – нічого, як любили вони ж повторювати під час Майдану: "Сміливі – щасливі". А рейтинг... Він деколи справа ірраціональна, а деколи – наживна. Час ще є.
Лана Самохвалова, Київ
