Зміна статусу Азовського моря: як запобігти свавіллю агресора – швидко чи поволі

Зміна статусу Азовського моря: як запобігти свавіллю агресора – швидко чи поволі

1229
Ukrinform
Укрінформ з’ясовував, чи варто Києву ініціювати зміну статусу Азовського моря із «внутрішнього» на «територіальне», яким чином та коли це найкраще зробити

«Україна і Російська Федерація…, керуючись відносинами дружби і співробітництва між народами України і Росії, братерськими зв'язками між ними, що склалися історично... відзначаючи важливе значення Азовського моря та Керченської протоки для економічного розвитку України і Росії; будучи переконаними в тому, що всі питання, які стосуються Азовського моря та Керченської протоки, повинні вирішуватися лише мирними засобами спільно або за згодою України і Росії; виходячи з необхідності збереження Азово-Керченської акваторії як цілісного господарського та природничого комплексу, що використовується в інтересах України та Росії; домовилися про таке…: Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації…».

Погодьтеся, після російської анексії Криму та багаторічної агресії Кремля на Донбасі текст преамбули до укладеного наприкінці 2003 року Договору між Україною та Росією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки звучить блюзнірськи... Адже держава-агресор де-факто привласнила Керченську протоку і вважає себе «морською володаркою», зупиняючи українські та іноземні торговельні судна, знущаючись із наших рибалок, погрожуючи своїми флотом та авіацією.

 Особливо знахабніли загарбники після урочистого введення Путіним в експлуатацію Керченського мосту – попри позицію України та міжнародної спільноти і всупереч нормам міжнародного права. Тоді ж активізувалися розмови про необхідність розірвання укладеної півтора десятиліття тому угоди та зміни статусу Азова.

У пошуках міжнародної підтримки

За даними дипломатичних джерел, українська сторона порушуватиме це питання і в рамках нинішньої сесії Генеральної асамблеї ООН (виступ Президента України Петра Порошенка в Нью-Йорку заплановано на 26 вересня). Мета – надати Азовському морю статус «територіального», встановити лінію міждержавного кордону в його акваторії, поширити на нього дію міжнародного морського права. Такий крок, зокрема, посилить позиції Києва в міжнародних судових процесах проти Москви та дозволить світовій спільноті адекватніше реагувати на провокації і недружні кроки з боку російських військових та спецслужб на Азові.

«Ми спочатку доведемо справу за арбітражним позовом в рамках Конвенції з морського права, отримаємо чіткі юридичні висновки, а потім працюватимемо (над наданням статусу. – Ред.) звичайного територіального моря, коли і Азовське море, і Керченська протока вважатимуться міжнародним простором», – наголосив у цьому зв’язку міністр закордонних справ Павло Клімкін. І запевнив: Україна використає усі можливі майданчики та важелі, аби обґрунтувати свою позицію перед міжнародними партнерами.

На початку вересня Київ запропонував країнам Євросоюзу визнати Азовське море «міжнародною водоймою», а не внутрішнім морем двох держав. Зміна статусу дозволить узаконити перебування в цих водах військових суден третіх країн. Таким чином Україна планує заручитися підтримкою партнерів – зокрема, з НАТО – для припинення російських провокацій в морській акваторії. Приміром, іноземні кораблі поряд із українськими можуть конвоювати цивільні судна через «недружні» води Керченської протоки.

Додам: ініціативи щодо денонсації Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки лунали й раніше. Перший законопроект про розірвання відповідного договору з РФ зареєстровано у Верховній Раді у 2015 році. Однак тоді зовнішньополітичне і низка силових відомств рекомендували парламентові утриматися від цього кроку. В МЗС пояснили, що це може призвести до блокування українських портів в Азовському морі. Повторну ініціативу зареєстровано цьогоріч у липні. Однак, і тоді в МЗС були «проти»: це, мовляв, спровокує Росію на територіальну суперечку.

І ось позиція вітчизняного зовнішньополітичного відомства дещо змінилася – тепер там уже не відкидають ймовірності того, що України таки вдасться до рішучого кроку…

Не рубати з плеча, щоб не зіграти на руку агресорові

Сергій Таран
Сергій Таран

Не поспішати з ухваленням такого рішення закликає політолог Сергій Таран. Він наголошує на необхідності визначити чітку стратегію дій у цьому напрямку – принаймні, на середньострокову перспективу, аби потім не робити хаотичних кроків назад. Тобто, Україна повинна чітко переконатися, чи посилить денонсація договору її позиції в азовській акваторії чи навпаки – принесе якісь «неприємні сюрпризи», якими, зазвичай, доволі вміло користуються у Кремлі. При цьому експерт вважає правильними кроками вітчизняної дипломатії своєрідне «зондування ґрунту» задля того, аби довідатися про думку світової спільноти:

«На розірвання договору Україна може піти лише за умови, що її чітко та послідовно підтримуватимуть міжнародні партнери. Без такої підтримки можемо втратити чинну юридичну базу (нехай для Росії більшість законів і «неписані»), та не отримаємо жодних додаткових механізмів для протистояння вихваткам агресора у майбутньому», – наголосив Сергій Таран.

Він також нагадав, що саме завдяки договору від 2003 року українські військові кораблі нещодавно змогли без перешкод (хоча і під пильним російським наглядом) пройти Керченську протоку й Азовське море, ні в кого не питаючи дозволу. (Нагадаємо, цими днями з Чорного моря до Азовського передислокували кораблі ВМС Збройних Сил України «Донбас» та «Корець»).

Увечері стратегія, вранці – рішення

Михайло Самусь
Михайло Самусь

На визначенні чіткої стратегії подальших дій України в азовській акваторії, а також у Чорному морі і Керченській протоці, наполягає і заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії та роззброєнь Михайло Самусь:

«Насправді, незалежно від існування двосторонніх угод, норми міжнародного морського права поширюються на ці території і тепер. На цьому й базується позиція України у міжнародних судах. Але Росія намагається, як-то кажуть, перевернути усе «з ніг на голову». Наприклад, у відповідь на поданий у 2016-му до міжнародних судових інстанцій позов стосовно порушень Москвою морського права у Керченській протоці та Чорному й Азовському морях, Росія заявила, що ці акваторії нібито не підпадають під дію міжнародних конвенцій. Оскільки правовідносини на цих територіях регулюються саме особливими правилами, затвердженими двосторонніми угодами», – нагадав експерт. Тому він вважає, що Росія зацікавлена у збереженні нинішнього статус-кво, за якого можлива подібна юридична казуїстика.

Такої ж думки і старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Корецького Микола Сірий. Правник нагадує, що договір про спільне використання Азовського моря не містить жодної деталізації. Він лише рамковий – невеличкий за обсягом і дуже «загальний». Ніякі практичні механізми реалізації задекларованих підходів угодою не передбачені. І в умовах мирного часу сторони упродовж десяти років із цим, як-то кажуть, «жили спокійно»:

Микола Сірий
Микола Сірий

«Тепер же Росія скористалася цією невизначеністю, активно застосовуючи право сили. Для України така ситуація невигідна і, звісно ж, загрозлива. Тому треба переходити до іншого, сприятливого режиму. Найбільш правильним у цих умовах буде розірвання договору і перехід до прямого застосування норм Морської конвенції», – вважає юрист. Але й він приєднується до інших опитаних Укрінформом експертів, закликаючи ретельно вивчити наслідки такого кроку і визначитися із темпами – чи «рубати кінці» миттєво чи змінювати ситуацію поступово.

Військовий експерт Михайло Самусь – за поступові кроки. Поки що, зберігаючи чинну угоду, Україна повинна продовжувати втілення своєї стратегії, посилюючи позиції у юридичній, дипломатичній і військовій сферах: «У міжнародних судових інстанціях правда – на нашому боці. Адже Росія, анексувавши Крим, порушила всі норми міжнародного права – і морського у тому числі. Тож важливо продовжувати формування доказової бази. Другий напрямок української стратегії – нарощування військово-морських сил, будівництво бази ВМС на Азові і створення умов для конвоювання цивільних суден через Керченську протоку, аби Росія припинила так звані «інспектування» мирних суден. Третій напрямок – посилення переговорів з нашими партнерами – насамперед, Румунією та Сполученими Штатами – для формування міжнародної коаліції з протидії Росії у Чорному і Азовському морях», – каже експерт.

Керченська протока, як і раніше, належить двом країнам

Михайло Самусь також нагадав, що за всіма канонами міжнародного морського права, Керченська протока – вільна для проходження суден. Тож Росія не має жодного права її блокувати – незалежно від того, діяти й надалі Договір про спільне використання Азовського моря чи буде денонсований.

«Тим паче, що де-юре, згідно із міжнародним законодавством і, зокрема, з нормами міжнародного морського права, Крим не є територією Росії. Тож Керченська протока як була так і залишається «протокою між двома державами». Відповідно, і Азовське море з точки зору міжнародного права є морем, яке може (і повинне) бути доступним для вільного мореплавства громадян інших країн (не кажучи вже про Україну), а також для заходу їхніх військових кораблів», – резюмував правник Микола Сірий.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>