Вбивство Захарченка: коли прізвища “гвинтиків” жодної ролі не відіграють
Захарченко мертвий. Безпосередні його куратори з Кремля, “ротом” міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова та прес-секретарки цього відомства Марії Захарової, не припиняють звинувачувати у вбивстві українські спецслужби, погрожуючи зривом Мінська та нормандського формату, нагнітаючи у звичній для себе манері.
На четверту добу український інформаційний простір встиг вже й охолонути від несподіваної новини. І саме час оцінити подальший розвиток подій на тверезу голову та знайти нарешті відповіді на питання: кому вигідна смерть Захарченка, що зміниться в зоні конфлікту та як усе це вплине на “мінські домовленості” і подальший діалог у “нормандському форматі”?
Укрінформу відповідають:
Богдан Яременко, політолог, керівник “Майдану закордонних справ”:
“Умовної легітимності Мінським домовленостям надає лише політична воля авторів – України і Росії. Більше ніщо.”
– Смерть Захарченка не матиме ніякого значення для переговорного процесу навколо збройної агресії Росії проти України, зокрема, в реалізації мінських домовленостей, які, нагадаю, не є офіційним договором. Умовної легітимності цим домовленостям надає лише політична воля лідерів Росії і України, а не якихось ватажків-маріонеток, які сьогодні є, а завтра нема. Загалом, в Росії може відбутися лише одна смерть, здатна щось в цьому плані змінити. Тому ті, хто в смерті Захарченка, бачать передвістя чогось дуже поганого, якогось апокаліпсису, помиляються.
Хоча, так, смерть Захарченка – символічна. Це правда. Для всіх поміркованих українців його персона була уособленням найбільшої зради, і їх реакція на звістку про смерть, зрозуміла. А от людям, які бачили в ньому когось іншого, зараз дійсно боляче і страшно: якщо так можна було зробити з їхніх “лідером”, то розібратися з ними ще легше. Розбиті ілюзії, невиправдані сподівання, страх за майбутнє, смерті... Ця війна на жаль продовжиться. Хтось відважно помиратиме в бою, а хтось – в кабаку на бандитській сходці.
Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього:
“Росія використала смерть Захарченка для “паузи” в переговорному процесі по Донбасу”
– На сьогодні вже озвучено три версії, хто за цим може стояти: перша – розбірки всередині “ДНР” за гроші і сфери впливу, друга – дії українських силовиків, третя – російські спецслужби (або безпосередньо, або через свої найманців у “ДНР”).
Остання найбільш ймовірна, і ось чому:
1. Великої угоди з США під час зустрічі Трампа і Путіна в липні цього року досягти не вдалося. Нагадаю, що однією з умов Путіна були поступки Москві в українському питанні в обмін на поступки Вашингтону в іншому.
2. Визнання Росії агресором і окупантом змінило рамки переговорів по Донбасу, дещо послаблюючи позиції РФ, дозволяючи більш наполегливо вимагати від неї поступок. При цьому Росія надзвичайно сильно зацікавлена в припиненні частини санкцій (принаймні з останніх пакетів США) в обмін на компроміс, але не може собі дозволити відмовитися від ключових вимог в українському питанні.
3. У Кремлі розуміють, що нескінченно затягувати час в переговорах по Україні неможливо, водночас усвідомлюють, що досягнення компромісу щодо введення миротворців (навіть з опцією реалізації політичного пакету «Мінська-2») посилить позиції чинної української влади в цьому питанні.
4. У разі досягнення компромісу з миротворчої місії Російській Федерації вигідно, щоб в якості “другої сторони”, яка підписує мандат, виступали так звані “ЛНР” і “ДНР”, а вона ні в якому разі не була визнана стороною конфлікту. Водночас очевидно, що наявність фігур на кшталт Захарченка та Плотницького є перешкодою до компромісу, як і до реалізації “політичної складової Мінська-2”. Плотницького усунули ще в 2017 році, і Захарченко залишався чи не останньою токсичною фігурою на російській ігровій дошці.
5. Росія останні 18 місяців прагнула оптимізувати процеси управління і фінансування невизнаних республік. Вирішивши проблему в Луганську з Плотницьким, рано чи пізно вона мала зайнятися Донецьком і Захарченком. Тим більше, що питань до керівництва “ДНР” накопичилося більш ніж достатньо.
Думаю, вбивство Захарченка – все це заради того, щоб без зайвого ризику взяти паузу в переговорах з українського питання. Зверніть увагу, частина російських ЗМІ та офіційних осіб вже встигли заявити про зрив мінського процесу, оскільки документи підписували “особисто Захарченко та Плотницький”. А міністр закордонних справ РФ Лавров вже заявив про неможливість чергової зустрічі в “нормандському форматі”.
Швидше за все, найближчим часом російські дипломати на міжнародних майданчиках будуть наполегливо просувати тезу про “українську спецоперацію з убивству керівника ДНР”. Тим часом, вибухом у кафе “Сєпар” завершений процес знищення (виводу) з території Л/ДНР найбільш токсичних для Росії публічних персонажів, які могли бути перешкодою прогресу в реалізації “політичного пакету врегулювання” – питання амністії та виборів.
Підписання документів щодо врегулювання Києвом з одного боку і так званими “ДНР” і “ЛНР” з іншого, на думку росіян, більш вірогідні, коли на чолі цих “республік” стоятимуть нічим не примітні особи, які не викликають настільки різкої реакції в українському суспільстві. Це дає можливість проросійським політикам, наприклад, Віктору Медведчуку, активно просувати тезу про необхідність пошуку точок дотику з “народними республіками”, адже найбільш одіозних особистостей там вже немає.
Таким чином, забезпечивши собі паузу, РФ може вже за 3-4 місяці вийти з оновленими ініціативами щодо “врегулювання”. При цьому її “згоду на переговори, незважаючи на вбивство в Донецьку” буде в черговий раз подано як добру волю керівництва Росії, що “сприяє прогресу в справі мирного врегулювання”.
Можливо напередодні виборів спробують нав’язати свої умови місії з підтримання миру, одночасно з переліком політичних компромісів, до яких будуть схиляти Україну. Відмову ж від врегулювання “візьмуть на озброєння” для агітації для та посилення позицій проросійських партій на парламентських виборах. Україні ж, при такому розкладі сил, необхідно як мінімум ще раз сформулювати “червоні лінії”, перехід через які означатиме проблеми не тільки для нас, а й для наших закордонних партнерів. А також прорахувати різні сценарії розвитку подій на Донбасі. Ми повинні знати вартість (не тільки грошову – політичну, ресурсну) кожного з варіантів, мати можливості (і плани) впливу на ситуацію”.
Роман Безсмертний, дипломат, політик
“Мінськ” - це балачки, які ні до чого не призводять"
– Всі, хто підрядився у Кремля на створення Новоросії, анексію Криму, всі вони рано чи пізно будуть морально і фізично знищені. По-перше, тому, що не виконали завдання господарів. А, по-друге, тому що дозволяють собі розпоряджатися чужими грошима і мати ще й якусь точку зору. Насправді, виконавці кремлівської авантюри на це права не мають. Вони взагалі не мають права на життя поза рішенням Кремля і його господаря. Якось під час Мінського процесу я запитав у Патріарха Філарета, як витримати все це, коли ти ведеш розмову з такими людьми, як Захарченко? А він відповів: «Вбивай в них зло, а не їх самих». Усі ці колаборанти і зрадники Батьківщини мають зрозуміти: в них є лише один шанс лишитися живими – покаятися і понести покарання за свої вчинки. І цей шанс на життя їм може дати тільки Україна. Бо в Україні немає смертної кари. Хто буде “керувати” окупованим Донбасом після Захарченка? Абсолютно не важливо. Прізвище не грає жодної ролі. Всі ті люди – гвинтики у системі. Все буде так, як накаже Кремль. Накаже, мовчати – мовчатимуть, діяти – діятимуть. І це ще раз показує нам всім, що таке «Мінськ» – балачки, які ні до чого не призводять.
Олеся Цибулько, радник міністра з питань тимчасово окупованих територій в 2016-2017 роках:
“Кремль готується до майбутніх місцевих виборів в ОРДЛО і для цього намагається просунути найбільш лояльного до себе кандидата”
– У мінського форматі, чи у нормандському, і взагалі, у міжнародних перемовинах навколо російської окупації та війни в Україні ніяких змін не передбачається. Захарченко був лише маріонеткою в руках Кремля, якому, тим не менш, дозволялось заробляти на війні (постачання продуктів харчування та палива з РФ відбувались під його контролем). Таким чином, зараз відбудеться перерозподіл грошових та матеріальних потоків на території ОРДО. РФ звичайно поставить на ці потоки найбільш наближену до них людину. Головним питанням буде те, кого почнуть розкручувати російські телеканали. Бо як не крути, а колись в ОРДЛО таки мають відбутись місцеві вибори, а для цього РФ захоче мати і буде просувати лояльного до себе кандидата на мера міста Донецьк.
Олександр Ярощук, політолог, журналіст:
“Ліквідація “захарченків” – це звична для РФ справа, яка, однак, жодним чином не вплине, ні на ситуацію на лінії фронту, ні на Мінськ та нормандський формат”
– Оскільки поки що не зрозуміло достеменно хто саме вбив Захарченка, так само як і його колишніх поплічників, варто сфокусуватися на тому, кому це вигідно. По-перше, це вигідно Росії, якій доцільно усувати найманців, які забагато знають. Дуже ймовірно, що для Москви Захарченко вже зіграв свою роль у їхньому театрі війни і тому став більше не потрібний. По-друге, в подібних квазі-утвореннях переділ влади – справа звична. Зазвичай іде боротьба не лише за владу як таку, а за ті переваги, які вона дає – доступ до адміністративних та фінансових ресурсів. Тому, незважаючи на те, хто саме спланував цю операцію, тут є дві сторони, які були зацікавлені: Москва та місцеві бандити. Ліквідація Захарченка не матиме суттєвих наслідків для ситуації на лінії фронту: обстріли продовжуватимуться, Росія і надалі постачатиме бойовикам і регулярним частинам своєї армії озброєння. Що стосується Мінська і нормандського формату, то відмовлятися від Мінських угод Росії не вигідно, оскільки це важливий політичний спосіб тиску на Україну, який Кремль буде використовувати до останнього. На мою думку, Росія наразі сфокусується на внутрішньополітичних процесах в Україні і буде чекати на результати виборів. І вже залежно від їхніх результатів буде або зберігати, або змінювати стратегію.
Олексій Мінаков, політолог:
"Без Захарченка Путіну набагато легше вимагати від України вічнотривалого «впихування» Донбасу. І ключову роль у цьому плані Кремля відіграє Віктор Медведчук"
– Враховуючи серйозність охорони Захарченка, місце вбивства (заклад його охоронця) та почерк (дистанційний підрив), найбільш вірогідною версією є вбивство спецслужбами. Якими саме? Для українських спецслужб вбивство маріонетки, яку швидко можна замінити іншою, не вирішує жодної стратегічної задачі. Тому методом виключення залишається ФСБ Росії.
Для чого це потрібно було Кремлю? Очевидно, Захарченко своєю войовничістю заважав Росії почати реалізацію проекту з вічнотривалого процесу повернення Донбасу в Україну на вигідних їм умовах. Цей проект буде складатися з безлічі зустрічей і дзвінків російського президента із західними лідерами, тобто буде елементом переговорів Росії з ЄС і США, бо до вбивства Захарченка ці перемовини вже зайшли у відвертий глухий кут.
Одним словом, Захарченко – пішак, життя якого нічого не вартувало для Путіна. Пішак виконав свою функцію – ця фігура стало зайвою на шаховій дошці. Її прибрали. Стало більше простору для маневрів, нових дипломатичних атак і несподіваних сюрпризів. Без Захарченка, який залишався останнім медійним для українців ватажком окупованих територій, набагато легше буде вимагати від України, підкреслю, вічнотривалого «впихування» Донбасу. Бо саме повернення Донбасу в Україну при Путіні взагалі не відбудеться – його ура-патріотичний електорат цього не зрозуміє і сприйме як поразку. Ключову роль у цьому плані Кремля з імітацією переговорів про повернення Донбасу в Україну відіграє кум Путіна – Віктор Медведчук. Саме він вийде, весь у білому, в якості ефективного переговорника, який зможе легко домовитися з представниками Росії та підконтрольних їй територій. І подарує якраз перед виборами солодку надію на довгоочікуваний мир, що дозволить заробити електоральні бали. Медведчук буде по-максимуму використовувати цю ситуацію для власного піару та піару партії, яку він представляє, на підконтрольних телеканалах. Одночасно це буде грати проти чинної влади і президента, яких будуть презентувати як нездатних домовлятися і взагалі зацікавлених у війні. Таким чином, Кремль цілеспрямовано реалізовує власний сценарій з реваншу проросійських сил в Україні. Чи прораховує хтось в українській владі наступні стратегічні кроки Кремля – це питання, бо поки проросійські сили лише розправляють крила, купуючи телеканали та захоплюючи партії.
Дмитро Гаврилюк, політолог:
“Зміною ватажків у так званих Л/ДНР Кремль намагається підкоригувати політичні тональності з боку сепаратистів у переговорному процесі, представляючи їх "договіроздатною стороною".
– На мою думку, вбивство, або точніше вивід з інформаційного дискурсу такої фігури як Захарченко, має підкоригувати політичну тональність з боку сепаратистів в переговорному процесі, продемонструвати їх наче "готовність з одного боку дотримуватись "автономних позицій", а з іншого “взаємовигідного діалогу з Україною", тим самим, змушуючи українську сторону рахуватись із позицією сепаратистів у мінському переговорному процесі, представити їх "договіроздатною стороною" мирних переговорів і нав'язати ідею проросійської (див. прокремлівської) реінтеграції “ЛДНРії” в Україну.
Крім того, інформаційний розголос навкруги вбивства Захарченка потрібен був як для внутрішнього пропагандистського користування, для підняття антиукраїнської істерії в окупованому Донбасі, а також, щоб перебити в інформаційному потоці заяву Вселенського патріарха російському патріарху Кирилу про можливе надання Томосу українській православній церкві.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
