Заяви директора ДБР: демарш залежного чи відповідальне рішення?

Заяви директора ДБР: демарш залежного чи відповідальне рішення?

Аналітика
586
Ukrinform
Відмова Романа Труби призначити обраних за конкурсом керівників структурних підрозділів ДБР може заблокувати роботу відомства. Дехто вважає – до виборів

Отже, директор однієї з нових антикорупційних структур Роман Труба несподівано (чи очікувано – це з’ясуємо далі) відмовився призначати 27-ох претендентів на керівні посади в ДБР, які пройшли горнило кадрового відбору та були рекомендовані зовнішньою конкурсною комісією (із представників Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів). Формальна причина – відмова комісії надати на запит очільника бюро відомості про проходження претендентами опитування із використанням поліграфа. Більше того, за даними Романа Труби, комісія взагалі знищила результати таких тестів. Ще одним аргументом, за словами посадовця, стало те, що частина кандидатів фігурують у журналістських розслідуваннях і, навіть, кримінальних провадженнях. При цьому директор ДБР вибачився перед «незаплямованими» фігурантами «списку 27-и», яким, схоже, не пощастило опинитися там «не в той час і не в тій компанії».

Натомість голова зовнішньої конкурсної комісії Роман Майданик переконаний, що вимога його тезки щодо надання конфіденційних матеріалів була незаконною: директор ДБР при призначенні керівного складу відомства має покладатися винятково на висновки членів комісії, які із результатами опитування на поліграфі, звісно ж, ознайомлені.

Така відповідь обґрунтована, кажуть юристи. При цьому вони констатують: патова ситуація на кшталт тієї, що виникла після заяви Труби, законом про ДБР взагалі не передбачена. Чи ж дійде до внесення народними обранцями відповідних змін, спрогнозувати важко. Водночас Роман Труба каже, що у Верховній Раді є законопроект, який частково вирішує питання призначення кандидатів на керівні посади і участь у цьому директора ДБР. Це означає, що пан директор намагався «прощупати» можливості посилення свого впливу на кадрові призначення іще до теперішньої заяви. І має однодумців у цьому питанні поміж парламентаріїв.

Загалом же Роман Труба вважає несправедливим те, що зовнішня конкурсна комісія обирає не лише директора ДБР і його заступників, а й іще 170 керівників різного рівня: "Це люди, про яких я нічого не знаю, але маю нести за них відповідальність", – обурився директор бюро.

Логічний крок чи «політична доцільність»?

Виконавчий директор "Transparency International Ukraine" Ярослав Юрчишин вважає рішення Романа Труби і зроблені ним напередодні заяви доволі сміливим кроком до повної незалежності ДБР. Адже тривалий час керівнику відомства закидали можливу лояльність до впливових в Україні осіб та їхнього оточення. Тепер же він знехтував рекомендаціями комісії щодо призначення кандидатів, у списку яких чимало осіб, афілійованих із цими групами впливу. А це може свідчити про неупередженість та незалежність Романа Труби. Тим паче, що за даними народного депутата Сергія Лещенка, конкурсна комісія заздалегідь отримала список із «затвердженими» кандидатами.

Водночас виконавчий директор "Transparency International Ukraine" дещо сумнівається у самостійності такого кроку, а також у тому, що керівництво впливової за визначенням антикорупційної структури і надалі рухатиметься у тому ж напрямку:

Ярослав Юрчишин
Ярослав Юрчишин

«Дуже хотілося б, щоб ДБР здобуло необхідний рівень незалежності. Але у нинішньому жорстко-конкурентному середовищі існують ризики, що Роман Труба лише змінить одного «куратора» на іншого», - каже Ярослав Юрчишин.

Він вважає позитивом і те, що до думки громадськості нарешті прислухалися (на відміну, приміром, від рекомендацій Громадської ради доброчесності при призначенні суддів). Адже експерти й активісти антикорупційних рухів в один голос закликали не призначати деяких одіозних кандидатів на керівні посади в ДБР.

«Але в той же час Роман Труба призначив кількох не менш одіозних заступників керівників територіальних управлінь, обраних іншою – внутрішньою – комісією, яку контролює сам очільник відомства. І це викликає запитання: Роман Михайлович бере до уваги рівень доброчесності людей, яких йому пропонують, і зовсім не звертає уваги на «рильця в пушку» тих, кого обирає?», - висловлює сумнів Ярослав Юрчишин.

Неоднозначно експерт оцінює і звинувачення конкурсної комісії у політичній заангажованості, які пролунали із вуст Романа Труби. Адже його призначено на посаду… за рекомендацією цієї ж комісії.

Тим часом експерт з питань антикорупційної політики Василь Вакаров вбачає політичний підтекст у самій ситуації, що склалася довкола призначення посадовців ДБР. Він нагадує про показові «прояви самостійності», які демонстрували свого часу інші керівники антикорупційних структур – Артем Ситник і Назар Холодницький. На думку експерта, Роман Труба також «ступив на доріжку під назвою «політична кар’єра»:

Василь Вакаров
Василь Вакаров

«Певно, це вигідно йому самому. Мабуть, вигідно людям, які можуть за ним стояти. Але для суспільства від того жодної користі. Ми отримали черговий скандал, черговий (вочевидь, затяжний) конфлікт, який жодного конструктиву не додасть. Сподівання суспільства знову відкладається», - каже експерт.

Водночас, Василь Вакаров демарш Романа Труби вважає цілком виправданим і законним: керівник ДБР не зобов’язаний призначати на посади людей, яких комісія «лише рекомендує». У директора бюро може бути інше бачення, адже саме йому відповідати за кожного підлеглого і відомства загалом.

Працювати… мов нічого й не сталося

Роман Труба переконаний, що "...непризначення керівників територіальних управлінь і структурних підрозділів центрального апарату не стане перепоною для початку роботи ДБР".

Дві внутрішні конкурсні комісії уже визначили 180 переможців конкурсу на вакансії у центральному апараті, 14 претендентів на посади заступників директорів семи територіальних управлінь і понад півсотні кандидатів на призначення керівниками відділів теруправлінь. Роман Труба має намір невідкладно затвердити цих людей на посадах і обрати з-поміж них кандидатури для призначення виконувачами обов’язків директорів територіальних управлінь та в.о. керівників підрозділів центрального апарату бюро.

Щоправда, Василь Вакаров в ефективність такого сценарію не вірить:

«За період із 2005 року, коли Віктор Ющенко запровадив інститут «виконувачів обов’язків» на державних посадах, ефективних «в.о.» можна перелічити на пальцях. Адже це, як правило, – люди, які ні за що не відповідають. Вони неспроможні на самостійні кроки, оскільки не мають жодних гарантій і реальних повноважень. Це «раби» тих, хто їх призначає. Тож і керуються вони не «буквою закону», не суспільними інтересами, а винятково вказівками керівників. «Ручне» ж управління таким органом як ДБР небезпечне», – переконаний експерт.

Утім, шанси на призначення повноцінних керівників структурних підрозділів ДБР ще залишаються. Адже досьє рекомендованих кандидатів на ці посади повернули конкурсній комісії, яка й визначатиметься із подальшою долею 27-х претендентів. Вона може або повторно затвердити їх перелік (повністю чи частково) і знову наполягати на їх призначенні. Або оголосити новий конкурс. Існує й більш радикальний варіант – зміна самої комісії та принципів її формування. Відповідний законопроект уже є у Верховній Раді. Але, за оцінками експертів, зважаючи на наближення виборів, шанси на його ухвалення мізерні.

Додам також, що 6 вересня Романа Трубу можуть викликати до суду. Адже народний депутат Юрій Македон оскаржив його призначення директором Державного бюро розслідувань. Триває підготовка до розгляду цього позову. Про це повідомив сам очільник ДБР. Те, що поданий уже давно позов «реанімували» саме тепер, Роман Труба пояснив «спробами тиску на керівника ДБР».

Замість висновку: Роман Труба вірить, що й без повноцінних керівників теруправлінь та інших структурних підрозділів його відомство може запрацювати вже у жовтні? Мовляв, тоді ж з'являться і перші провадження. Втім, експерти у цьому сумніваються: адже зроблені посадовцем у вівторок заяви можуть спровокувати юридичні (судові позови від формальних переможців кадрового конкурсу), політичні (можновладці активізують боротьбу за впливи на ДБР) та фінансові (обмеження «до вирішення питання» фінансування відомства) перепони. Дехто каже, що за таких обставин «м’яч опинився на полі» Президента, котрий може стати арбітром і вольовим рішенням «розрулити» патову ситуацію. Або, натиснувши «авторитетом» на Романа Трубу і змусивши його підтримати запропонованих конкурсною комісією кандидатів. Або, надавши карт-бланш на втілення плану «Б» - із призначенням слідчих та в.о. керівників. Є й варіант «затягування» питання – вочевидь, до майбутніх виборів. Який з них «виграшніший» для країни, – сказати важко (хоча останній, вочевидь, апріорі небажаний). Також важливо уникнути подальшого «роздмухування» ситуації. Інакше (послуговуючись сленгом), українському ДБР уже на етапі формування може настати «труба»…». Перепрошую, пане Романе…

Владислав Обух. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>