Справа Гандзюк: вибачення від Геращенка – це для нас безпрецедентно чи ні?

Справа Гандзюк: вибачення від Геращенка – це для нас безпрецедентно чи ні?

Аналітика
Укрінформ
Прикладів, коли під тиском громадськості правоохоронці визнали свою помилку і вибачились, небагато. Але те, що громадскість цьому допомогла – факт

Справа з пошуком нападників та замовників нападу на Катерину Гандзюк набула нового повороту. Затримано уже п’ятеро і вони дають показання і навіть йдуть на угоду зі слідством, але 22 серпня «початкового» підозрюваного Миколу Новікова випустили з-під варти, закрили проти нього провадження, мовляв, він надав інформацію щодо свого алібі, яку досі приховував.

Отже, поліція затримала Миколу Новікова, звинуватила в нападі, назвала злочинцем, а громадськість здійняла шум, вказуючи на те, що в нього було алібі (хоча це мали б робити правоохоронці). Далі, за два тижні з нього зняли підозру, випустили з СІЗО, а офіційна особа – радник міністра внутрішніх справ і народний депутат Антон Геращенко ще й приніс вибачення за цю “помилку поліції і прокуратури”.

Схоже на прецедент – адже раніше прикладів, коли правоохоронці вибачались перед особою, яка постраждала від їх неправомірних дій, а інколи і помилок, знайти важко. Логіка зрозуміла: навіщо вибачатись, якщо «прийнято» захищати свій мундир, називаючи чорне білим і навпаки? Проте у випадку з Новіковим довелось вибачитись.

Уся ця історія дуже складна. До поліції, прокуратури та суду досі є багато питань. Інша справа, що саме завдяки громадськості слідство пішло в законному напрямку. Активісти домоглись, по-перше, перекваліфікації справи з “хуліганства” на “замах на вбивство”, по-друге, щоб відпустили невинних і шукали справжніх злочинців.

І можна вважати, що саме громадськість своїми діями змусила представника “верхівки” правоохоронців Антона Геращенка вибачитись. Тепер, за його словами, в поліції будуть проведені службові перевірки, і з таким самим проханням він звернеться до Генпрокурора Луценка. Також Геращенко запевнив, що справжні злочинці вже затримані Нацполіцією, і поліція начебто має достатньо фактів, щоб притягнути їх до кримінальної відповідальності, зокрема і безпосереднього виконавця замаху.

Укрінформ уже досліджував роль громадськості в цій та інших резонансних справах. Проте оскільки «справа Гандзюк» набула нового повороту, до цієї теми варто повернутись. Ми не будемо суперечити думці про те, що суспільство поки що впливає на державну і зокрема правоохоронну машину лише в локальних випадках, а не стратегічно. Проте саме локальний вплив громадськості за сприятливих умов може перерости в стратегічний.

На питання, чи випадок, коли підозрюваного менш ніж за місяць після затримання відпускають, та ще й вибачаються перед ним, не мав прецедентів, і чи зможе громадськість своїм контролем побороти свавілля правоохоронців, яке все лишилось, відповідає правозахисник, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

“Питання в справі Гандзюк є як до роботи поліції, так і до громадськості”

“Вибачення – не безпрецедентний для нас випадок. Міліція/поліція, бувало, вибачалася, коли їх тикали носом в помилку, проте конкретних випадків назвати не можу. А що їм лишається робити? Але там дуже не люблять визнавати свої помилки, зрештою, будь-яка людина цього не любить.

Новіков пояснював, що був у момент нападу на Гандзюк на відпочинку, але цю інформацію в поліції проігнорували. І абсолютно випадково молоді люди впізнали Новікова, який відпочивав поряд з ними, поїхали в Херсон і подали свідчення на його захист. Попри спротив поліції, вони домоглись, щоб їх заяву прийняли. Історія між тим потрапила в публічну площину, арешт Новікова викликав все більше запитань і перед тим, як суд мав подовжувати йому термін утримання під вартою, прокуратура закрила проти Новікова кримінальне провадження. Тому його відпустили і тому перед ним вибачились. Безпрецедентне тут інше: є молоді люди, які вчиняють правильно, і це дуже радує. Вони поїхали в Херсон, щоб домогтись звільнення невинної людини з-під варти.

Поліція так працювати не має права, це просто ганьба. Але вона так спрацювала зокрема через те, що справа резонансна, гучна, і усі від них вимагають розкрити злочин. Ось вони і аби-як розкривають. Це свідчить про те, що не можна втручатись в хід слідства, треба як мінімум дати час слідчому нормально попрацювати, щоб зробив свою роботу і уникнув неадекватних рішень. Не можна працювати і на показники, які треба виконувати – наслідком цього і є такі ситуації, коли вони фактично затримують невинних людей, і рапортують про розкритий злочин, до закінчення слідства.”

Олександр Карпенко, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-