Кримські вояжери: хто і навіщо їздить на окуповану територію

Лише за чотири місяці, з лютого по травень поточного року понад 230 іноземців незаконно відвідали анексований Крим, причому найбільше серед них – громадян Німеччини. На другому місці Італія, третьому – Сирія. Найбільшу кількість гостей «вищого рівня» зібрав цього року т.зв. Ялтинський міжнародний економічний форум (19-21 квітня). Та й загалом – за чотири роки після анексії було створено чимало приводів, аби похизуватися міжнародною підтримкою «кримнаша». Хто вони і чим став так приваблювати Кримський півострів політиків різного рівня, бізнесменів, громадських діячів, частина з яких до анексії навряд чи з першого разу могла показати його на карті. Укрінформ склав топ-10 від найбільш «злісних» до найбільш «типових».

1. Яромир Коглічек (Jaromir Kohlicek), депутат Європейського парламенту від Чехії, представник комуністичної партії, в Європарламенті входить до конфедеративної групи європейских лівих – Nordic Green Left, а також є членом делегації Парламентського комітету асоціації між Україною та ЄС.

Але останнє жодним чином не завадило йому цього року двічі відвідати анексований Крим – у квітні та липні. Обидва рази чеський євродепутат їздив на півострів у компанії свого колеги по комуністичній партії – депутата Сенату парламенту Чеської Республіки Ярослава Доубрави і групи представників від комуністичної партії. У липні Коглічек відвідав анексований Севастополь, де був присутнім на параді російського Чорноморського флоту, Ялту та дитячий табір "Артек". Після липневого візиту МЗС України пригрозило Коглічеку та членам «делегації» застосувати санкції, передбачені щодо іноземних громадян, які грубо і систематично порушують правила в'їзду на окуповані території. Та євродепутат заявив, що санкцій не боїться, оскільки «вже дорослий».

2. Ще один європарламентар – представник Великої Британії Білл Етрідж (Bill Etheridge) відвідав у квітні Крим, де взяв участь у дискусіях на т.зв. Ялтинському міжнародному економічному форумі. В одному з інтерв'ю Етрідж, який вдома є членом Партії незалежності, а в Європарламенті представляє політичну групу євроскептиків «Європа за свободу та демократію», розповів, що мав за зобов'язання приїхати на півострів, аби розповісти британцям, що нині там відбувається.

Як і Коглічек, Етрідж продемонстрував свою «дорослу» позицію, але цього разу не щодо можливих санкцій, а щодо офіційної позиції британського уряду, – наголосив, що як представнику народу, уряд не може диктувати йому, куди їхати, і навіть готовий відправити «до дідька» тих, кому це не подобається. Під час кримського вояжу Етрідж встиг також розкритикувати участь Британії у повітряних ударах по Сирії й закликав надати докази того, що Росія причетна до отруєння в Солсбері. Після повернення до Великої Британії Етрідж, який у своїй партії виконував функцію т.зв. «партійного батога» (особи, обов'язком якої є забезпечення дисципліни членів партії, зокрема в питанні голосування в парламенті згідно з партійною лінією), був вимушений зустрітися з тими, хто був відправлений «до дідька». У результаті Етрідж не лише припинив виконувати обов'язки «батога», а й відсторонений від представлення Партії незалежності в Європарламенті на півроку – до листопада, після чого він зможе клопотати про своє повернення.

3. Ніколя Бе (Nicolas Bay), депутат Європейського парламенту від Франції, молодий генеральний секретар партії «Національний фронт» Марі Ле Пен, також був серед найповажніших гостей т.зв. Ялтинського міжнародного економічного форуму, де його заяви про необхідність поважати «суверенний вибір кримчан», зняття санкцій, покращення відносин між Францією та Росією, неодноразово зривали аплодисменти поціновувачів «руского міра».

Чи отримав месьє Бе реакцію за поїздку на окуповану територію, наразі невідомо. Навряд чи пожурили генсека в його партії, де сама очільниця відома великими симпатіями до Росії та президента Путіна.

Швидше за все, активного критика дій президента та уряду – від міграційної політики до обмеження швидкості на дорогах, оминули покарання й із боку держінституцій. Адже здебільшого французькі посадовці, здійснюючи вояжі на півострів, воліють робити це у свою відпустку, перетворюючи таким чином візит з офіційного на приватний. А приватне життя – це справа недоторкана. Щодо свого депутатського мандату в Європарламенті, то в спілкуванні зі ЗМІ Бе вказував, що хоч і запрошений як європарламентар, але офіційно не представляє цю структуру під час відвідання Криму.

4. Явор Нотев (Yavor Bozhilov Notev), заступник голови Народних зборів Болгарії теж відвідував Крим у квітні цього року, і не сам – у компанії двох колежанок-депутаток: Десіслави Чуколової та Маргарити Ніколової й відомого прибічника Кремля – Волена Сідерова (Volen Nikolov Siderov), очільника парламентської групи націоналістів «Об'єднані патріоти», до якої належить і сам Нотев.

Явор Нотев – член болгарської парламентської праворадикальної партії «Атака», яка входить у політичний блок «Об'єднані патріоти» та з партією «ГЕРБ» утворює правлячу коаліцію. Її очільник – Волен Сідеров. Такий собі «дует», який пов'язує не лише належність до однієї політичної сили. У листопаді 2015-го, коли Сідерова було заарештовано на три доби за участь у заворушеннях під час місцевих виборів, Нотев виступив його адвокатом та погрожував голодуванням свого підзахисного.

Нотев та Сідеров, який відсвяткував у Криму своє 62-річчя, відвідуючи півострів, не лінувалися спілкуватися із журналістами російських ЗМІ, прогнозувати неминуче визнання в Європі півострова територією Росії та критикувати ЄС, жаліючись, що Болгарію бачать у ньому країною «другого гатунку».

5. Петер Марчек (Peter Marcek), депутат Національної ради Словаччини, який не входить до жодної з політичних партій. Він відвідував півострів зовсім недавно – на початку серпня, на чолі «делегації» словацьких «інвесторів», обіцяючи не повертатися додому без «хоча б одного маленького контракту чи договору».

Незалежний депутат Марчек, як і його «колеги-вояжери» з інших країн, заявив «дорослу» позицію щодо можливих санкцій з боку України. Але висловлюючись щодо «завжди російського» Криму, «відновлення Москвою історичної справедливості в Криму» та можливого припинення війни на Донбасі після зміни керівництва у Києві, Марчек наголошував, що це його власні думки «як громадянина». Реакція офіційного Києва не забарилася – в МЗС попередили Марчека про наслідки його подорожі до Криму, на відміну від тих депутатів словацького парламенту, які були запрошені відвідати півострів, але після консультацій із посольством України у Братиславі відмовилися від такого наміру.

6. Кримський вояжер Маркус Фронмаєр (Markus Frohnmaier) – депутат Бундестагу, лідер молодіжного крила ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини», хоч і заявляв, що в першу чергу цікавиться питанням економічної співпраці Німеччини та РФ, а торговельні відносини розглядає як об'єднуючий фактор, здатний сприяти вирішенню конфліктів, – утриматися від заяв на кшталт «Крим – наш» та критики ОБСЄ за відмову відправити свою делегацію в Крим під час президентських виборів РФ не зміг.

Спочатку Фронмаєр попередив, що візит до Ялти в квітні та участь у форумі має «приватний формат», а потім почав сипати нібито офіційними цифрами. Тут і щомісячні втрати Євросоюзу від введених проти Росії санкцій, і збитки для російсько-німецьких економічних відносин. Не забув він «проїхатися» й по політиці канцлера ФРН Ангели Меркель, зокрема у міграційній сфері. Причому сам депутат – виходець із Румунії, який не так давно одружився з росіянкою азіатського походження, колишньою журналісткою «Известий».

Окрім Фронмаєра до Криму в  складі «німецької делегації» приїхало щонайменше ще шість депутатів різного рівня, всі вони – від партії «Альтернатива для Німеччини». А от представники «лівих» запрошення хоч і отримували, поспішили його відхилити й заявили, що жоден із депутатів фракції на півострів не поїде.

7. Ганс-Йорг Йеневайн (Hans-Jorg Jenewein), депутат верхньої палати парламенту Австрії представляє ультраправу Партію свободи. Перебуваючи на форумі в Ялті ще в минулому році, він один із небагатьох, хто позиціонував себе як офіційного представника, а не приватного візитера. Тоді із запрошених п'яти представників від парламенту Австрії – приїхали двоє – Йеневайн і депутат нижньої палати юрист Йоханнес Хюбнер, представник Партії свободи. Напевно, Йеневайну сподобалося, адже в листопаді 2017-го він знову відвідав Крим.

Не один раз був у окупованому Криму і Хюбнер, зокрема він був спостерігачем на «референдумі» в березні 2014-го. Йеневайн же виявився більш «універсальним» та  «відмітився» на іншому «волевиявленні» – у 2015 році він був спостерігачем на т.зв. парламентських виборах у невизнаній Нагірно-Карабахській республіці, закликаючи європейські країни визнати «республіку».

Йеневайну, Хюбнеру та ще як мінімум одному депутату і віце-меру австрійського міста Лінц – через їхні кримські вояжі – в'їзд до України було заборонено.

8. Яцек Вілк (Jacek Wilk), депутат польського сейму, представник партії «Свобода» – правої, консервативно-ліберальної політичної сили. Пан Вілк приєднався до цієї партії не так давно –  на початку поточного року, хоча на політичній арені в Польщі він фігура знана. У травні 2015 року депутат брав участь у президентських перегонах від Конгресу нових правих, але не зовсім успішно – зайняв передостаннє місце з одинадцяти кандидатів та набрав 0,46% голосів.

Відомий своїм євроскептицизмом, він неодноразово критикував антиросійські заяви МЗС, переконував у необхідності налагодження тісної економічної співпраці з Росією. І хоч від гучних заяв щодо неминучості «кримнаша» та зняття санкцій під час візиту до окупованого Криму в квітні цього року Вілк утримався, він активно просував ідею спільних проектів у сфері яхтобудування та туризму. Чи відпрацьовував Вілк конкретні кремлівські бонуси, їдучи на окуповану території, чи діяв по велінню серця – достеменно не відомо. Але те, що безмежна любов колишнього представника Польщі в ПАРЄ до «руского міра» може вийти боком – то факт.

9. Мануель Вескові (Manuel Vescovi), італійський сенатор, лідер тосканського відділення правої партії євроскептиків «Ліга Півночі». Саме Вескові був ініціатором прийняття в липні 2016-го регіональною радою Тоскани резолюції з проханням до уряду Італії щодо зняття санкцій із Росії. Саме шляхом зняття санкцій Вескові пропонував «будувати мости, а не стіни». Італієць уперше їздив до Криму ще як представник регіонального парламенту. Сенатором він став у березні цього року, після чого взяв участь у ялтинському зібранні.

Очевидно, цей вояж не зашкодив кар'єрному просуванню політика. Загалом італійців серед кримських вояжерів немало. Лише у жовтні 2016 року півострів із російської території відвідала «делегація» з 19 осіб, серед яких семеро були представниками п'яти регіональних парламентів. Серед них Роберто Чіамбетті – президент регіонального парламенту італійської провінції Венето, Стефано Вальдегамбері – депутат цього ж парламенту, Ярі Кола – депутат регіонального парламенту Ломбардії та інші. Не менш активними є й італійські бізнесмени. В тому ж жовтні 2016-го Кримський півострів відвідали семеро представників італійських компаній, яких супроводжував директор Торгово-промислової палати регіону Венето Жіананжело Беллаті (Gianangelo Bellati).

10. Останнє місце у підбірці, для детальнішого «портрета» кримських вояжерів, посідає збірний африкано-близькосхідно-південноамериканський образ. І хоч рівень представництва візитерів іноді досить високий, наприклад, віце-президент... республіки Бурунді Жозеф Буторе або міністр економіки і зовнішньої торгівлі... Сирії Мухаммед Самер Абдурахман аль-Халіль, як можуть вплинути на відміну санкцій чи визнання анексії їхні заяви – то питання. Скажімо, питання й у тому, наскільки детально вони були обізнані щодо геополітичної ситуації довкола Криму до (та й після) поїздки на півострів. До цієї ж компанії випадкових вояжерів можна віднести, наприклад, депутата малійського парламенту й генсека партії «Африканська солідарність за демократію і незалежність» Умара Маріко, члена палати депутатів Мексики Клаудію Софію Корич Гарсію, президента організації Будинок Африки в Беніні Одунламі Сержа Фокаса, мера бенінського міста Абомей-Калаві Жоржа Бада та інших.

Загалом виходить великий і різноманітний пазл, складений здебільшого із записних ліваків і правих радикалів. І ті, й інші є критиками демократичних цінностей сучасного цивілізованого світу і ворогами об`єднаної Європи. Візити до окупованого Криму і плазування перед «великою Росією», окрім суто меркантильних причин (про фінансування Кремлем профашистських і троцькістських партій Старого світу не говорить сьогодні тільки лінивий) мають і «внутрішню» мету – такий собі демарш екстремізму, покликаний показати, що їм ніхто не указ. Кремль, безумовно, поспішає скористатися цими «тарганами в головах» – аби мати змогу освіжити в «європейських вустах» свої заяложені вимоги про «визнання анексії Криму» і «відміну міжнародних санкцій». Очевидно, це пече більше, ніж намагаються показати у Москві.

Ольга Будник, Страсбург.