Волкер сказав – Україна виконала?
Спеціальний представник державного департаменту США у справах України Курт Волкер в інтерв’ю українській службі “Голосу Америки” фактично закликав Україну подовжити дію закону України про особливі умови місцевого самоврядування в окремих регіонах Луганської та Донецької областей.
Нагадаємо, цей закон було ухвалено Верховною Радою ще 16 вересня 2014 року. Він передбачає чимало вимушених поступок з боку України: амністія “учасників подій на території Донецької, Луганської областей”, “рівноправність” російської мови, вибори до місцевих рад і заборона дострокового припинення повноважень їх депутатів, “спеціальний економічний режим”, узаконення “народної міліції”, підпорядкованої місцевій владі, і ще дещо. Але є одне велике “але”: у перехідних положеннях вказано, що чинність закону розпочинається після виведення російських військ і відновлення Україною суверенітету на неконтрольованих нею нині територіях.
Закон був ухвалений на 3 роки, 6 жовтня минулого року Верховна Рада подовжила його дію на рік, і тепер знову треба вирішувати: подовжувати чи ні?
Спеціальний представник державного департаменту США вважає, що треба подовжувати. Що конкретно сказав пан Волкер? Сказав так: “Я розумію розчарування українських законодавців і суспільства. Вони робили необхідні кроки, такі як ухвалення цього закону про особливий статус та закону про амністію. Натомість, Росія не зробила нічого для завершення конфлікту та виведення військ... На сьогодні немає і особливого статусу. Він запрацює тільки коли Росія виведе війська та будуть проведені місцеві вибори... Я не бачу жодної шкоди у продовженні дії закону. Нічого не зміниться від сьогодні і до того дня, коли дію закону вже буде продовжено. Думаю, в цьому немає шкоди. Натомість, Росія використає зупинення дії закону як причину скаржитись на Україну. Там скажуть, що Україна не хоче виконувати Мінські угоди. Тому просто не давайте Росії цього аргументу. Продовження дії закону нічого насправді не змінить”.
Отже, подовження дії закону нічого не змінить, але просто не дамо Росії зайвого аргументу. Курт Волкер — дипломат, його можна зрозуміти: з точки зору дипломатії усі аргументи, які можна наводити за столом перемовин, мають значення. Але, можливо, Україні варто виходити з якихось інших, не суто дипломатичних, міркувань?
А які можуть бути “інші, не дипломатичні, міркування”? Тільки силові. Україна наразі не здатна на наступальні силові дії проти Росії — сприймемо це просто як факт, без дискусії. Тому нам насправді нічого не залишається, як погодитися з Куртом Волкером. Його констатація “нічого не змінить” якнайкраще відбиває суть того, що відбувається зараз навколо війни на Донбасі. У жодної зі сторін — України, Росії, Німеччини з Францією, США — нема або можливості, або бажання щось кардинально тут змінити. Це теж просто факт.
Ось пан Волкер запевняє українців, що на зустрічі Трамп — Путін у Гельсінкі 16 липня американський президент нічим російському щодо України не поступився: “США не поступилися жодним з тих питань, які можуть турбувати Україну. Не було жодних подарунків для Росії. Жодних подарунків за рахунок України". Це правда. Але й про Путіна можна сказати те саме: жодних поступок! Через це ідея миротворців ООН на Донбасі повільно, але впевнено глухне. Тож якщо США і Росія на даний момент не готові до вирішення “українського питання” (російська пропозиція нового “референдуму” очевидно нездійсненна), то й справді — що може змінити рішення України не подовжувати дію закону, який і так не діє?
Тепер вже можемо вважати, що на Донбасі маємо заморожений конфлікт? На довгі роки чи навіть десятиліття? Щодо часу, то тут про щось конкретне говорити не випадає, а ось “заморожений конфлікт” - на жаль, це не так. На Донбасі війна не вщухає, практично кожного дня гинуть люди, напруження (в сенсі ймовірності різних варіантів ескалації військових дій) тільки зростає. Ось вже заговорили про Азовське море, з якого Росія відверто намагається витіснити Україну взагалі, щоб практично повністю заблокувати роботу українських портів — Маріуполя і Бердянська. Який же він в біса “заморожений”?
Мабуть, це найголовніша для нас характеристика того, що нині відбувається на Донбасі і навколо Донбасу - “замороженість” позицій країн, так чи інакше причетних до врегулювання проблеми, і справжнісінька війна, котра саме через згадану “замороженість” може “вийти з-під контролю” і розгорнутися в який завгодно бік. За таких умов в України є лише один спосіб гарантовано не допустити поширення війни на нові українські території — міцність української армії на фронті.
Що ж, все правильно, інакше і бути не може: коли війна вже йде, перемога чи поразка залежать від солдатів, а не від дипломатів.
Юрій Сандул. Київ
