Парламентська асамблея Україна-Польща: Проти доктрини Фаліна і за спільну безпеку

Парламентська асамблея Україна-Польща: Проти доктрини Фаліна і за спільну безпеку

1187
Ukrinform
Той випадок, коли історичні протиріччя були залишені поза рамками українсько-польської зустрічі

Одна почута думка на асамблеї видається дуже слушною: на спільних зустрічах усе виглядає дуже добре, розбіжностей майже немає, але все починає псуватися тоді, коли вони завершуються і політики повертаються додому.

У Польщі 12-13 червня відбулося X засідання Парламентської асамблеї України і Польщі. Представники обох країн завбачливо вирішили залишити за дужками цієї зустрічі складну історію, зосередившись на більш перспективних темах – енергетиці, безпеці та обміні молоддю. Звісно, повністю не вдалося уникнути розмов про історію, але вони не були домінуючими і не зіпсували приязну атмосферу переговорів.

Українсько-польські відносини на найвищому рівні зараз відверто шкутильгають: зустрічі президентів є нечастими і вони є доволі напруженими через історичні розбіжності, прем'єри після обрання Матеуша Моравецького главою польського уряду у грудні 2017 року ще взагалі не зустрічалися, обмежуючись короткими телефонними розмовами. Дещо краще виглядає співпраця на парламентському рівні, хоча і тут складна історія поклала свою тінь. Зокрема, X засідання Парламентської асамблеї мало відбутися в Польщі ще торік, але не сталося. Нескладно зрозуміти, що саме було причиною: та ж таки історія, зокрема "війна з пам'ятниками".

Відтак, у цьому році зустріч зрештою проведено. Але політики вирішили сконцентруватися "на тому, що об'єднує українців і поляків, а не тому, що ділить". Ця фраза кілька разів звучала під час зустрічей як від українських, так і польських політиків, і стала своєрідним лейтмотивом цьогорічного парламентського форуму.

ЕНЕРГЕТИКА: ІНТЕРКОНЕКТОР І ПРОТИДІЯ ДОКТРИНІ ФАЛІНА

Одним із питань, яке і справді об'єднує українців і поляків – це протидія російському енергетичному шантажу в Європі й одному з його потенційних проявів – проекту "Північний потік-2", а також намагання диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Основні аспекти співпраці Варшави і Києва у цій сфері окреслив уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський. Він підкреслив, що енергетична безпека обох країн у світлі загроз із боку Росії залежить також і від тісної співпраці Варшави і Києва. Одним із головних аспектів співробітництва польський урядовець назвав будівництво газового інтерконектора між Польщею та Україною, у рамках реалізації якого Польща має добудувати 1,5 км газопроводу, а Україна - понад 100 км. Він і не намагався приховувати: з цим є проблеми. Зокрема, він зауважив, що поза тривалими переговорами між польською компанією Gaz System й українським "Укртрансгазом", справа поки не може зрушити з місця. Відтак, він попросив народних депутатів України, аби вони спробували переконати "відповідних людей та інституції в Києві", щоб врешті у цьому питанні сталися позитивні зміни.

Варшава й справді надзвичайно зацікавлена у функціонуванні газового інтерконектора з Україною. І, можливо, навіть більше ніж сама Україна, для якої цей проект також має бути цінним із точки зору диверсифікації джерел енергопостачання. У Польщі вже зараз функціонує газовий термінал у Свіноуйсцє на узбережжі Балтійського моря, а через кілька років газ потраплятиме до Польщі ще і з шельфу Норвезького моря завдяки новозбудованому газопроводу Baltic Pipe. Відтак, у Польщі газу буде у надлишку і його потрібно буде кудись продавати. Найбільшим ринком для експорту газу з Польщі є саме український, тому очікування Варшави є дуже навіть зрозумілими. Єдиним питанням є лише ціна за поставки такого газу, яка може бути доволі високою. Враховуючи, що це питання енергетичної безпеки, воно потребує всебічного і ретельного вивчення. Для демонстрації серйозності намірів польської сторони другий день роботи асамблеї був виїзним: українських депутатів познайомили з роботою LNG терміналу в Свіноуйсцє.

Іншим важливим аспектом стратегічної взаємодії Польщі й України Наїмський назвав протидію будівництву "Північного потоку-2". Він звернув увагу на те, що Росія продовжує реалізовувати так звану доктрину Фаліна (Валентин Фалін – останній посол СРСР у ФРН, інша назва - доктрина Фаліна-Квіцінського), сформовану в останні роки існування СРСР, яка передбачає заміну радянських танків в Європі монополізацією поставок в Європу російських енергоносіїв. Він підкреслив, що "Північний потік-2" якраз і є проектом, який реалізує цю стратегію і завдяки ній Москва намагається впливати на політику окремих країн Європи. Прикладом такої країни, що дуже зрозуміло українцям, він назвав Угорщину. Наїмський звернув увагу на зусилля Польщі щодо протидії реалізації Росією цього проекту, або хоча б включення його під юрисдикцію законодавства ЄС. Як підкреслив польський урядовець, зараз уся надія на Данію, яка ще не дала згоду на прокладання газопроводу у своїй виключній економічній зоні та намаганні Польщі та ще дев'яти країн прискорити внесення змін в газову директиву ЄС, яка підпорядковуватиме "Північний потік-2" європейським нормам.

"Проти нас виступають Німеччина, Австрія, Бельгія та Нідерланди. Найближчі тижні покажуть, чи ми зможемо сформувати більшість навколо цієї ініціативи", - констатував Наїмський.

Співголова асамблеї з української сторони Оксана Сироїд підкреслила, що "Північний потік-2" - це не лише економіка, але й геополітика і цей проект для Європи може виявитися новим пактом Молотова-Ріббентропа, поставивши решту країн Європи у залежність від дій Росії та Німеччини.

БЕЗПЕКА: АГРЕСІЯ РОСІЇ ТА СПІЛЬНІ ПРОЕКТИ

Безпековий компонент був дуже важливим на асамблеї. Це засвідчила й спільна заява за результатами форуму, де саме безпеці у контексті протидії російській агресії приділено найбільше місця. У ній українські та польські парламентарії закликали Кремль припинити агресію й вивести свої війська з України, а міжнародне співтовариство посилити тиск на Москву, зокрема і з метою звільнення безпідставно ув'язнених у російських тюрмах українських політв'язнів.

Cпівголова асамблеї з польської сторони, віце-маршалок Сейму Ришард Терлецький зауважив, що Польща не може залишатися осторонь і спокійно спостерігати, як українці проливають свою кров, у тому числі й за безпеку Польщі. Відтак, він підкреслив, що обидві країни повинні зміцнюватися, оскільки противник поважає сильного, зневажаючи слабкого.

Запрошений на засідання асамблеї заступник глави МЗС Польщі Бартош Ціхоцький наголошував на позитивних аспектах військової співпраці між Польщею та України, сягаючи в цьому аж до XVII століття - Гадяцької угоди між Річчю Посполитою і Гетьманщиною 1658 року і союзу Пілсудського і Петлюри на початку XX cтоліття. Більш свіжими прикладами братерства по зброї обох країн він назвав службу пліч-о-пліч у миротворчих місіях у Косово чи Іраку, а також участі України у чергуванні бойової групи Вишеградської четвірки в 2016 році й підготовці до чергової такої місії в 2019 році. Нині, як підкреслював Ціхоцький, країни співпрацюють на різних рівнях, свідченням чого є участь у спільних навчаннях, допомога Польщі у реформуванні української армії, значний внесок Польщі до Спостережної місії ОБСЄ на Донбасі.

Під час "безпекової" панелі з обох сторін звучали хороші слова про високий рівень співпраці і взаємодії у військовій сфері. Особливо сторони відзначали функціонування литовсько-польсько-української бригади ЛитПолУкрбриг. Були й зауваження, наприклад, про те, що недостатньою є співпраця з оборонно-промислового комплексу.

Під час цієї дискусійної панелі польська сторона все ж вирішила згадати і про складну історію. Зокрема, Ціхоцький нагадав, що незабаром у Польщі відзначатиметься 75-та річниця Волинського злочину, і лише від поляків та українців, а також і від політиків обох країн залежатиме: країни зближуватимуться чи віддалятимуться одна від одної.

Історичну складову підхопила також й депутат польського Сейму від PiS Малгожата Госєвська. Вона наголосила, що складна історія ділить обидва народи. На її думку, заборона на проведення поляками в Україні пошуково-ексгумаційних робіт лише допомагає тим, хто хоче нас посварити. Українські парламентарії не підтримали польських колег у бажанні підняти на обговорення історичний аспект, відтак він швидко вичерпався.

До слова, під час роботи над підготовкою спільної заяви польські депутати хотіли все ж, аби там було більше вказано про складні історичні моменти. Однак українські колеги переконали їх, що наявної згадки про підтримку роботи у цьому напрямку віце-прем'єрів Павла Розенка і Пьотра Глінського цілком достатньо.

ОБМІН МОЛОДДЮ І МОВНА ПРАКТИКА

Українські й польські парламентарії звернули також увагу на навчання в Польщі понад 35-ти тисяч студентів з України, що є доданою вартістю для обох країн, у першу чергу для РП. Для України це є "палкою о двох кінцях": з одного боку, люди отримують освіту в європейських вишах, але з іншого - не дуже багато з них має бажання повертатися до України після здобуття освіти. Кількість польських студентів, які навчаються в Україні, є значно скромнішою – 700 осіб, і вона навіть зменшилася на кілька десятків у порівнянні з попереднім навчальним роком. Безсумнівним лідером серед вишів, де навчається найбільше польських студентів в Україні, як виявилося, є Тернопільський державний медичний університет імені Горбачевського, в якому сьогодні 274 студенти з Польщі. Загалом, найбільшими осередками навчання українців у Польщі є Краків, Ряшів, Люблін і Варшава, а поляків в Україні – Тернопіль, Львів та Івано-Франківськ.

Законодавці наголошували на необхідності реалізації різноманітних спільних освітніх проектів, включаючи обмін студентською молоддю між вишами обох країн.

Як і очікувалося, сторони не змогли обійти стороною і 7-му статтю українського закону про освіту, посилаючись на яку, Угорщина вже півроку блокує зустрічі НАТО-Україна на найвищому рівні. Окремі польські депутати звертали увагу, що вони із занепокоєнням сприйняли поправку до мовного закону, що стосувалася вивчення рідної мови нацменшинами. Відтак, вони нагадали, що польський міністр освіти Анна Залевська з цього приводу побувала в Україні, де випрацювала компроміс і підписала відповідний документ з українською колегою Лілією Гриневич.

Однак, як зауважували вони, деякі сумніви у польської сторони все ж залишилися. Їх спробував розвіяти один з авторів цього закону, народний депутат України Олександр Співаковський. Він наголосив, що сьома стаття цього закону якраз вирішує мовну проблему, адже без цього зберігався б важіль політичного тиску на Україну з боку інших країн, у першу чергу Росії. Він прямо запитав польських колег: чи погодився б хтось із них з фактом, щоб у польських школах були випускники, які узагалі б не володіли  польською мовою? Ймовірно, цей аргумент якимось чином вплинув на польську сторону, оскільки особливих застережень з цього приводу не прозвучало.

Українські парламентарії також порадили польським колегам не особливо дивитися у бік Угорщини, оскільки це зовсім окремий випадок: Будапешт перебуває під політичним і фінансовим впливом Росії, що й визначає її нинішню поведінку щодо України.

Наприкінці форуму учасники асамблеї обережно висловлювали думки щодо необхідності інтенсифікації контактів, можливо у рамках якихось неофіційних зустрічей. Зокрема, Сироїд запросила польських колег провести одну з наступних зустрічей на Яворівському полігоні, або ж в одній з українських військових частин, наближених до лінії фронту. Польські політики також апелювали про необхідність тримати постійний контакт.

Одна почута думка на асамблеї видається дуже слушною: на спільних зустрічах усе виглядає дуже добре, розбіжностей майже немає, але все починає псуватися тоді, коли вони завершуються і політики повертаються додому. Тоді, як виявляється, політики обох країн не можуть домовитися навіть у найпростіших питаннях. Тут напрошується дуже простий висновок: зустрічатися треба частіше, обговорювати і вирішувати проблеми безпосередньо, а не накопичувати їх роками, даючи можливість заповнювати пустку непродуманими егоїстичними вчинками.

Юрій Банахевич, Варшава.

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-