Чотири по «30» від НАТО і українські очікування від саміту
У Північноатлантичному альянсі оголосили про нові ініціативи для підвищення готовності у відповідь на можливу російську агресію.
Ініціативу затвердили цього тижня міністри оборони країн-членів на своєму засіданні у Брюсселі.
«НАКIНЕЧНИК СПИСА»: ЧИ ДОСТАТНЬО ВІДБИТИ АГРЕСІЮ РОСІЇ?
Це рішення стало черговим кроком у політиці НАТО із підвищення оборони союзників та готовності адекватно реагувати на сучасні та майбутні виклики і загрози у світі, який змінюється.
Власне ця нова політика виникла у 2014 році. І головною причиною для посилення оборони військово-політичного блоку стала агресія Росії проти України та розв’язана Кремлем гібридна війна проти усієї демократичної і цивілізованої європейської та євроатлантичної спільноти.
Отже, нова ініціатива НАТО у сфері реагування отримала назву «чотирьох тридцяток». Йдеться про виведення (можливо у деяких випадках створення нових) до 2020 року на рівень готовності до 30 днів для перекидання та бойового застосування 30 механізованих батальйонів, 30 авіаційних ескадрилій та 30 бойових кораблів.
Якщо оцінювати зазначену ініціативу з військо-стратегічного виміру, то ці збройні сили повинні стати другим ешелоном для можливого застосування після сил швидкого реагування (NRF) та об’єднаних сил надзвичайно високої готовності (VJTF), які нині є у розпорядженні Альянсу, або перебувають на етапах завершення формування. VJTF, які ще називаються «наконечник спису», включають сухопутну бригаду чисельністю до 5 тис. особового складу, що має посилюватися повітряним, морським компонентами, а також спецназом.
Також слід нагадати про посилення військової присутності Альянсу на східних кордонах, включаючи розгортання після 2014 року чотирьох багатонаціональних батальйонних тактичних груп у країнах Балтії та у Польщі. Це стало прямою відповіддю на російську агресію і постійно дратує Кремль.
Знову ж таки, якщо оцінювати цю кількість з позицій військової стратегії, то чи достатньо згаданих сил для відбиття можливої агресії? Реальна оцінка військових та економічних спроможностей Сполучених Штатів, а також ряду їхніх союзників у сучасній високотехнологічній війні дає підстави стверджувати: таки сили є адекватними для надання відсічі.
Очевидно, що цю агресію сьогодні можна очікувати тільки від Росії. Хоча в НАТО не всі політики полюбляють про це відкрито говорити, називаючи нинішні дії РФ лише зростанням «самовпевненості».
САМІТ НАТО: ПОРОШЕНКО ЇДЕ, ФОРМАТИ ОПРАЦЬОВУЮТЬСЯ
Подальші ініціативи - а це й необхідність збільшення видатків на оборону і справедливий розподіл цього фінансового тягарю - обговорять вже на найвищому політичні рівні 11-12 липня у Брюсселі, на саміті глави держав та урядів НАТО, а також деяких партнерів.
Цього тижня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг офіційно повідомив, що Президент України Петро Порошенко також запрошений на брюссельський саміт. Формат участі глави держави у засіданні найвищого рівня ще опрацьовується.
На сьогодні відомо, щоУкраїна буде представлена на сесії саміту, присвяченій операції НАТО в Афганістані «Рішуча підтримка». Адже українська сторона, як партнер із самого початку бере участь у цій дорадчо-тренувальній місії.
Також за окремими домовленостями глава держави проведе низку двосторонніх зустрічей із керівництвом Альянсу і колегами з інших країн.
Але головне питання на сьогодні – проведення окремого засіданні Комісії Україна-НАТО (а отже й саміту у форматі євроатлантичного партнерства) – залишається відкритим. Адже Будапешт поки не розблокував свою маніпулятивну позицію шантажу й ультиматумів проти Києва, висловлюючи незрозумілі претензії та незадоволення мовною статтею закону про освіту.
ЯК «БІЛЬША» РІВНІСТЬ ДЕЯКИХ СОЮЗНИКІВ ДОПОМАГАЄ ЗБЕРІГАТИ ЄДНІСТЬ НАТО
У дипломатичних і політичних колах НАТО такий демарш, коли один союзник блокує співпрацю з Україною, яку підтримують решта країн-членів, викликав неабияке роздратування. І це на тли імплементації у попередні роки рішень із надання Україні значної і технічної, і фінансової, і дорадчої допомоги в умовах протистоянні російській агресії.
Ситуація почала покращуватися для Києва після нещодавнього візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Вашингтону. Там і відбулася його зустріч із главою МЗС України Павлом Клімкіним.
У дипломатичних колах деякі результати інших зустрічей угорського міністра в Адміністрації Президента США офіційно не коментують. Але натякається, що Вашингтон був дуже не задоволений поведінкою рівного союзника по Альянсу всупереч планам деяких «більш» рівних.
Треба віддати належне українським дипломатам і урядовцям, які обрали правильну стратегію та проводять велику роботу напряму із союзниками та керівництвом Альянсу і зуміли довести неадекватність і факт зловживання Будапештом виміру організації колективної безпеки для вирішення своїх внутрішніх і зовнішніх проблем.
УГОРЩИНА БЛОКУЄ, АЛЕ РОЗШИРЮЄ ВІЙСЬКОВУ СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНОЮ?
Цього тижня у Брюсселі у зустрічі з партнерами і колегами по НАТО також взяв участь міністр оборони України Степан Полторак. Глава українського військового відомства вже давненько не відвідував штаб-квартиру Альянсу, а саме - після початку блокування навесні 2017 року Угорщиною засідань між Україною і НАТО на міністерському та вищих рівнях.
Відтак нинішній брюссельський вояж українського міністра, хоч і не пройшов за повною програмою, тобто без проведення КУН, але показав неухильність і твердість підтримки України в Альянсі.
Союзники, незважаючи на блокування Угорщини, провели зустріч у форматі «Україна, США, Велика Британія, Канада, Литва та Польща».
Генсек НАТО вкотре, власне, не сказавши нічого нового, дипломатично підтвердив відкритість дверей блоку для Києва.
Сполучені Штати оголосили про виділення другого траншу фінансової та військово-технічної допомоги України, щоб держава була спроможною захистити себе, відомо від кого.
Важливим є й той факт, що український міністр провів зустріч із угорським колегою Тібором Бенко.
Сторони домовилися розширити співпрацю у військовій сфері. Йдеться про підготовку особового складу, кібербезпеку, дорадчу допомогу у питаннях реформи військової медицини.
Це дуже позитивний сигнал не лише для сфери оборони, але й щодо повернення угорської сторони до попередньої політики у відносинах із сусідньою і дружньою Україною.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
