Прибрана від корупції Європа теж не одразу будувалася

Український парламент конституційною більшість у 317 голосів нарешті проголосував за створення Антикорупційного суду - останньої і ключової ланки системи боротьби з корупцією в Україні. Несамовитий спротив, який цьому чинився (і буде, не сумнівайтеся, далі чинитися), не помічав хіба що ледачий. Суд має нарешті довершити усю антикорупційну конструкцію в країні, де вже два роки працює Спеціальна антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро. За результатами їхньої роботи є купа відкритих справ, під слідством десятки корупціонерів високого “польоту”, але нема жодного серйозного вироку.

Тому основна боротьба ще тільки починається. Як вчить досвід наших сусідів — Румунії та Словакії, де на захист власних антикорупційних органів змушене широким фронтом ставати суспільство, боротьба за це і в Україні ще тільки починається, буде важкою та довготривалою, без варіантів.

Ще не Сьєрра-Леоне, але вже не Гондурас

У щорічному рейтингу сприйняття корупції (індекс СРІ, складає міжнародна антикорупційна організація Transparency International з 1995 року) в 2017 році Україна посіла 130-те місце серед 180 країн, додавши лише 1 бал порівняно з 2016-м. На жаль, ми залишаємось в компанії країн зі значним рівнем корупції - Сьєрра-Леоне, М'янма, Іран, Гамбія. Нижче стоять Домініканська Республіка, Гондурас, Киргизстан, Лаос, Мексика, Папуа Нова Гвінея, Парагвай і Росія.

У наших найближчих європейських сусідів позиції значно кращі: Білорусь — на 68 місці, Угорщина — на 66-му, Румунія — на 59-му, Словаччина — на 54-му, Чехія на 42-й сходинці. Польща та взагалі вирвалася в лідери - на 36-му місці.

З рейтингу випливає, що Україна, як не прикро, серед найбільш корумпованих країн Європи. І це при тому, що з багатьма із європейських країн на початку 90-х ми починали перехід до ринкової економіки майже одночасно, перебуваючи майже в однакових соціально-економічних умовах. Сьогодні нас обігнали. Наприклад, та ж Польща і Румунія, які займають далеко не перші позиції за показниками боротьби з корупцією серед країн ЄС, є двома великими країнами Східної Європи з населенням у 20 і 38 мільйони відповідно (населення України — більше 40 млн). Але станом на 2016 рік Польща та Румунія мають ВВП на душу населення вже в кілька разів вищий, ніж в Україні ($15 тис., $10 тис та $3 тис. відповідно).

Румунія: усі на захист антикорупційного прокурора!

Як приклад найбільш успішної боротьби з корупцією в Європі дослідження МВФ «Корупція та економічне зростання» (2017) наводить досвід Румунії, де з 2002 року функціонує Національний антикорупційний директорат (DNA) – аналог українського НАБУ. Однак притягувати високопосадовців до відповідальності румунські суди почали тільки з 2013 року — коли структуру очолила прокурор, колишня баскетболістка, яка грала за молодіжну збірну Румунію, Лаура Ковеші. Результат її відомства на сьогодні - 18 міністрів, 5 генералів, 25 нардепів та брат президента. За іронією долі свого часу DNA посадив у в’язницю прем’єр-міністра Адріана Нестасе, який свого часу ініціював створення цього органу. Частка підтвердження обвинувачень DNA в судах сягає 90%. При тому, що румунські антикорупційники повернули до бюджету більше мільярда в минулому році, бюджет структури досить скромний — 25 млн євро в рік. Не дивно, що за рівнем довіри населення антикорупційне управління Румунії обігнало навіть церкву, а от владна верхівка, навпаки, “збунтувалась”.

Від початку цього року правляча коаліція Румунії не полишає спроб під різними приводами звільнити занадто активного прокурора. Дійшло до того, що на скаргу уряду Конституційний суд Румунії зобов’язав президента Румунії Клауса Йоганніса підписати указ про звільнення Лаури Ковеші з посади керівника DNA. Як стверджує Радіо Румунії, уряд звинуватив Ковеші у “грубому порушенні посадових обов'язків, тиску на уряд, втручання в нормальний хід діяльності відомств, зволікання у вирішенні ряду справ, відсутності реакції за перевіркам окремих прокурорів, а також ряд публічних заяв”. Прихильники Ковеші вважають, що це помста за антикорупційні розслідування проти великих політиків. 108 тисяч осіб, серед них близько 600 прокурорів, підписали петицію до Йоганніса із закликом не звільняти Лауру Ковеші, країною також прокотилася хвиля народних протестів.

Словаччина: місцевих чиновників та італійську мафію - на мило!

Подібне громадське невдоволення антикорупційною політикою влади існує сьогодні і в Словаччині. Останнім часом тут відбулися найбільші масові протести з часів "оксамитової революції" 1989 року. Причиною стало вбивство 27-річного журналіста Яна Куцяка, який вів гучні антикорупційні журналістські розслідування. Куцяк вивчав податкові махінації великих бізнесменів та їхні відносини з політиками. Його останнє розслідування в співпраці з Центром дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) стосувалось діяльності італійської мафії в Словаччині та її зв’язків з урядом. Мітингувальники були обурені протидією уряду в розслідуванні корупційних інцидентів, що спричинило політичну кризу в країні. В результаті прем’єр-міністр Роберт Фіцо та міністр внутрішніх справ Роберт Каліняк пішли у відставку, хоча криза на цьому не завершилася.

Словаччина, яка займає у "Всесвітньому індексі корупції" 54 місце з 176 можливих, вважається "середньо корумпованою країною". У ній антикорупційні суди були засновані 2003 року, коли парламент цієї країни під тиском міжнародних організацій прийняв законодавство про спеціальні суди з юрисдикцією, що розповсюджується на випадки корупції та організованої злочинності. Доводиться констатувати, що незважаючи на їх наявність, ситуація з корупційною складовою в Словаччині радикально не змінюється. Більш того, в деякі роки країна навіть скочувалася у "Всесвітньому рейтингу корупції" вниз. “Усе це наводить на думку, що успіх боротьби залежить не стільки від наявності чи відсутності в державі антикорупційної інфраструктури, скільки від економічних, історичних, культурних та багатьох інших факторів, що лежать, зазвичай, за межами правового поля”, - зазначають аналітики Українського Інституту майбутнього.

Головне — задовольнити народ, давши потужний сигнал. А далі — саме покотиться

Отже, маємо яскраві приклади того, який шлях нам ще доведеться пройти до світлого майбутнього без корупції. У висновку експертів МВФ, який міститься в дослідженні “Україна: вибрані проблеми” (2017) про перспективи антикорупційної боротьби в Україні йдеться: “На основі регіонального досвіду можна стверджувати, що навіть в кращому випадку потрібен певний час для досягнення критичного числа засуджень високопосадовців і повернення активів, які б задовольнили громадськість та створили потужний сигнал про те, що корупційні дії є неприпустимими і матимуть серйозні наслідки для тих, хто їх вчиняє. За відсутності заходів примусового характеру в короткостроковій перспективі, елітні структури, що отримують вигоду через корупційні дії, можуть знайти нові сили, щоб зірвати раніше впроваджені заходи боротьби з корупцією, а широка громадськість може втратити інтерес і довіру до загального процесу реформ”. Останнє, на думку експертів, може привести до суспільного невдоволення і появи політичних сил, які виступають проти реформ.

Оксана Поліщук, Київ