Віденський вальс Путіна
Путін залишився вірним собі: під час візиту до Австрійської Республіки 5 червня він запізнювався практично скрізь, починаючи з прильоту і прибуття на офіційну церемонію зустрічі з президентом Александером ван дер Белленом.
Якщо професор ван дер Беллен і образився, то вигляду не подав. Викотили червоні доріжки, зіграли гімни, все на найвищому рівні. Посмішки на камеру, практично ніякої критики на прес-конференції, яка послідувала після переговорів. Австрійські ЗМІ звернули увагу, що на ній не прозвучали ні Крим, ні Донбас, ні МН-17, ні Сирія. Нічого, що «затьмарило» б урочистість моменту. Однак на всі ці запитання російському президенту все ж таки довелося відповісти в інтерв'ю на телебаченні.
ВІДЕНЬ СПОДІВАЄТЬСЯ НА МІНСЬК
Але президент в Австрії – фігура більше церемоніальна. Хто дійсно визначає політику, так це канцлер. З ним Путін також зустрівся і йшлося вже про набагато більш конкретні речі. Сам глава уряду Себастьян Курц написав у своєму твіттері, як він сподівається і чекає, що Росія надасть політичні рішення щодо Сирії та Україні». А також розраховує на прогрес у реалізації Мінських угод, що дозволить крок за кроком знімати санкції.
Ця позиція не є новою, керівництво республіки не приховує свого жалю з приводу санкцій. А віце-канцлер Гайнц-Крістіан Штрахе (партія якого ультраправа Австрійська партія Свободи має угоду про співпрацю з «Єдиною Росією») напередодні візиту взагалі заявив, що обмежувальні заходи нашкодили насамперед австрійській економіці і «зараз саме час скасувати ці злощасні санкції і нормалізувати політичні та економічні відносини з Росією».
Втім, незважаючи на всю приємність для візитера від таких прокламацій, розраховувати на те, що завтра ситуація зміниться, він навряд чи може. І Курц, і ван де Беллен заявили, що Австрія, «будучи переконаним членом ЄС», продовжить виконувати рішення Євросоюзу щодо санкційної політики у єдності з іншими членами співдружності. «Австрія є активним членом ЄС. Ми будемо активно брати участь у рішеннях ЄС і будемо підтримувати рішення ЄС, у тому числі в питанні санкції. Сподіваємося, що Мінські угоди будуть виконані, такого сценарію ми бажаємо Європі», – заявив Курц пресі після підписання двосторонніх документів.
ГАЗОВИЙ ЮВІЛЕЙ
Документів було підписано 6. „Вишенькою“ стала угода між Газпромом і OMV про продовження поставок газу до 2040 року (при тому, що попередній контракт і так діяв би до 2028 року). Керівники двох компаній – Олексій Міллер і Райнар Зеле – аж обнялися на радощах, незвичайний протокольний хід.
Тут важливо зазначити, чому взагалі візит відбувся 5 червня. Рівно 50 років тому було підписано перший контракт між тоді ще Радянським Союзом і Австрією про постачання газу. Примітно, що у червні 1968 року Австрія стала першою країною Західної Європи, яка почала закуповувати газ в СРСР.
От, власне, на цей ювілей Путін і прилетів. «Усі ці півстоліття наша країна надійно, стабільно забезпечує австрійських споживачів, причому через територію Австрії здійснюється транзит на ринки інших європейських країн. Не буде перебільшенням сказати, що спільними зусиллями Росія і Австрія роблять вагомий внесок в енергозабезпечення всього європейського континенту», – заявив російський президент після церемонії. При цьому він повідомив, що сторони працюють над розширенням співробітництва в енергосфері, назвавши проект «Північний потік 2», який, за його словами, знаходить підтримку у керівництва Австрії. «Канцлер підтвердив, що керівництво Австрії позитивно оцінює цей проект як чисто економічний», – сказав Путін.
Ще б пак, Австрія дуже зацікавлена в реалізації даного проекту. OMV, яка частково належить державі, виступає однією зі сторін і великим інвестором труби. Разом з французькою ENGIE, нідерландсько-британською Royal Dutch Shell, і німецькими Uniper і Wintershall вони профінансують будівництво на 50% від загальної його суми в 9,5 млрд євро, з них 324 млн вже вкладені, але компанія готова збільшити суму після початку будівництва. При цьому той же Зеле нещодавно запевняв, що транзиту через Україну поява нового газопроводу жодним чином не загрожує. Також примітно, що нафтогазовий концерн OMV став першою з п'яти європейських компаній, які підписали угоду про фінансування «Північного потоку - 2», який публічно підтримав проект після повідомлення про наміри адміністрації президента США ввести санкції проти учасників будівництва нового газопроводу.
Взагалі, повертаючись до теми санкцій, але інших, хочеться сказати, що незрозумілі усі ці стогони про те, що від санкцій страждають «всі», оскільки з'ясовується (за Путіним), що товарообіг між двома країнами зріс минулого року на 40 відсотків, а у першому кварталі нинішнього – взагалі вдвічі.
ЧОМУ АВСТРІЯ
Австрія стала першою країною, в яку Путін здійснив візит після інавгурації. Це не випадково. Можливо, хотів віддячити за те, що Відень приймав його на найвищому рівні навесні 2014-го, відразу після анексії Криму, коли в інших країнах він був нерукопожатним.
Але зараз важливішим є те, що невелика нейтральна Австрія, керівництво якої вельми прихильне до Москви, з 1 липня на півроку головуватиме в Раді ЄС. Для Кремля важливий кожен голос, який буде за неї заступатися в Євросоюзі. Обіцянки Курца про те, що Відень використає своє головування заради налагодження мостів співпраці, мають порадувати Путіна. Як і те, що Відень не став висилати, як більшість інших членів ЄС, російських дипломатів після історії з отруєнням Скрипалів. Зараз для Кремля загалом вдалий момент шукати зближення з Брюсселем на фоні напруженості відносин з Вашингтоном. Путін вміє, як ніхто, грати на протиріччях.
Він, Путін, зі свого боку в інтерв'ю австрійському телебаченні запевнив, що зовсім не бажає вносити розкол у ряди ЄС. «У нас немає ніяких цілей що-небудь і кого-небудь розділяти в Євросоюзі; ми, навпаки, зацікавлені в тому, щоб Євросоюз був єдиним і процвітаючим, тому що Євросоюз – наш найбільший торговельно-економічний партнер», – сказав він. Мило. До речі, на це інтерв'ю з Арміном Вольфом з телеканалу ORF Володимир Володимирович запізнився на 3 години 40 хвилин, і не дав себе збити з пантелику «провокаційними» запитаннями (Вольф відомий у себе в країні як найжорсткіший інтерв'юер). До таких можна віднести запитання щодо Криму, війни на Донбасі та про збитий російським «Буком» літак. Путін, зокрема, виключив можливість повернення анексованого півострова до складу України, відрізавши, що «немає таких умов і бути не може». Висновки комісії щодо Боїнга, природно, відкинув – «немає доказів». А війну на Донбасі порівняв з війною в Чечні, заявивши, що для вирішення конфлікту Києву варто було б надати особливий статус територіям, які зайняли сепаратисти, як це зробила Москва щодо Чеченської республіки. Про те, що влаштували російські війська у цій республіці, перед 900-тисячною телеаудиторією чомусь не згадав.
Проходив візит Путіна до Відня, шостий для нього як для президента, на фоні акцій, втім, вельми нечисленних. Так, зібралася дійсно невелика групка російських симпатиків з відповідною символікою (на кшталт футболок із зображенням Путіна і кримнашевськими заявками). Проти прийшло протестувати уп'ятеро більше українців, грузинів, чеченців і сирійців (з національними прапорами і гаслами «Путін – вбивця й злочинець»). Для численних же гостей австрійської столиці приїзд високого гостя означав неможливість відвідати туристичні пам'ятки, оскільки заходи безпеки були вжиті підвищені.
Ольга Танасійчук. Берлін
Перше фото: AA
