Пан Штайнмайєр справді вважає, що націоналізм є головною проблемою України?

Пан Штайнмайєр справді вважає, що націоналізм є головною проблемою України?

Аналітика
902
Ukrinform
Президент Німеччини в Києві сумлінно відпрацював зарплатню: він і путінського підлеглого Шредера не образив, і канцлера Меркель не розчарував

Від офіційного візиту в Україну президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра багато не чекали. Адже що вирішує в суто парламентській країні Німеччині президент? Але все ж таки він був міністром закордонних справ ФРН, одним з ключових переговорників-посередників за часів Революції Гідності. Це українську сторону зобов’язувало особливо. Штайнмайєр зустрівся з Президентом України Петром Порошенком, після чого вони дали спільну прес-конференцію, а по обіді Федеральний президент Німеччини виступив перед студентами Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Повідомлялось, що з Петром Порошенком Франк-Вальтер Штайнмайєр обговорить в першу чергу питання миротворчої місії на Донбасі. Звісно, усі також сподівались на його коментарі (а точніше - виправдання) стосовно будівництва Північного потоку-2, враховуючи зв’язки пана Штанмайєра з колишнім канцлером Німеччини, другом Путіна та “рупором Кремля” на Заході Герхардом Шредером.

Під час прес-конференції пан Штайнмайєр “відбився” загальними фразами, мовляв, “миротворча місія могла б сприяти реалізації Мінських домовленостей, альтернативи яким поки що не видно”. Так само загальники з його вуст лунали і у відповідь на запитання щодо будівництва Північого потоку-2, мовляв, Україні немає про що хвилюватись.

Натомість очікувалось, що риторика номінального глави німецької держави перед студентами Могилянки відрізнятиметься від тої, що була під час офіційного виступу. Вона і відрізнялась — Штайнмайєр сконцентрувався на кількох питаннях про україно-німецькі стосунки та загалом на проблемах України. Його виступ слухав і кореспондент Укрінформу.

Франк-Вальтер Штайнмайєр
Франк-Вальтер Штайнмайєр

Реверанси Україні: в якому контексті Штайнмайєр говорив про Росію і Майдан

Хоча зустріч з Франком-Вальтером Штайнмайєром і анонсувалась як дискусія, можливості поставити йому питання присутні не отримали. Федеральний президент Німеччини обмежився лише 15-хвилинною промовою.

Він, як і інші західні політики, що відвідують Україну, почав з реверансів в український бік. Зокрема згадав Майдан: “Коли з'явилася загроза силового придушення протесту, то мої колеги з Польщі та Франції – Радослав Сікорський та Лоран Фабіус, і я – разом вирішили, що ми як друзі, і як люди, не можемо залишатися в цій ситуації осторонь. Я ніколи не забуду 20 лютого 2014 року, ні стовпи диму над підпаленими барикадами, ні постріли, які було чути, коли ми прибули на Банкову. Але перш за все – не забудемо тих понад сто загиблих, яких ми оплакували”. Це, враховуючи його зв’язки з оточенням Путіна, а якщо конкретно — з Герхардом Шредером, виглядало більш ніж цинічно.

Втім, одразу після цієї думки Штайнмайєр дуже обережно і головне що завуальовано пожурив Росію: “Не існує аргументів, щоб одна країна призначала себе покровителькою над іншою, або над однією з етнічних груп. Ще менше вона може обґрунтувати або навіть виправдати завойовницькі походи. Якщо ми визначаємо себе на противагу іншим, то завжди буде важко створити спільне мирне майбутнє. Щоб трагедію подолати, якою є війна на сході України, потрібно дуже багато сил. Ще стільки сил потрібно, щоб цей конфлікт не визначав надовго долю країни. Він не повинен взяти в заручники ні країну, ні політику, якщо Україні може належати гарне європейське майбутнє. Нам хочеться, щоб Україна мала майбутнє в Європі. Однак всюди, де загальний інтерес поступається особистій вигоді, де одна нація піднімається над іншою, виникає загроза майбутньому”.

Що цікаво, Штайнмайєр прямо не сказав, що Україна веде протистояння з Росією. В 15-хвилинній промові, побудованій на тезах про Майдан, зовнішньополітичні та внутрішні проблеми України, він жодного разу не вжив слово “Росія”. Отже, підтримувати образ Росії в його нинішньому українському баченні, як агресора та ворога усього цивілізованого світу Федеральний президент Німеччини не побажав.

Франк-Вальтер Штайнмайєр, продовжуючи промову, зачепив і основні, на його думку, проблеми, які зараз має Україна. “Європейський Союз і Міжнародний валютний фонд, наприклад, ставлять боротьбу з корупцією умовою для фінансової допомоги і співпраці, і тому ми рішуче виступаємо за суверенітет і територіальну цілісність України, і проти агресивного ізоляціоністського націоналізму, де б це не було у Європі. З обома явищами нам часто доводиться стикатися у Європі. Надто часто, але з обома феноменами доводиться боротися й Україні, і обидва - корупція і націоналізм - по-різному можуть загрожувати тому, що великими жертвами було виборено на Майдані”. Це аудиторію відверто здивувало. З корупцією усе зрозуміло — цю проблему усі бачать і в Україні, і на Заході. А ось проблему агресивного ізоляціоністського націоналізму в Україні… Схоже її бачать лише з Росії.

Федеральний президент Німеччини — не той, хто визначає політику держави

Укрінформ слухав промову Федерального президента Німеччини в компанії кандидата політичних наук, директора Школи політичної аналітики НаУКМА Максима Яковлєва. Одразу по завершенні виступу Штайнмайєра він поділився з Укрінформом своїми враженнями.

Максим Яковлев
Максим Яковлєв

Яковлєв: “Перед виступом Штайнмайєра я переговорив з німецькими колегами, чого ж нам тут очікувати. Німці одразу сказали, що він Федеральний президент, тобто він наділений представницькими функціями, і не має права змістовно визначати політику Німеччини. Німецький президент є символом, втіленням держави, так само як ізраїльський президент, або ж західні монархи — вони нічого не вирішують. Підозрюю, що і текст його промови був погоджений з німецьким урядом, щоб він не сказав зайвого, — це загальний політичний месседж. В цьому контексті очікувати від нього якихось пояснень чи заяв політичного характеру, було і не варто.

Чи дійсно Захід вважає, що корупція і націоналізм — головні проблеми України? Не лише на Заході, а і в нас деякі так вважають. Насамперед ті, хто не розуміє, що це вигідно російській пропаганді. Тут питання значно ширше, що взагалі вважати націоналізмом? Адже позиція про те, що в Україні одна державна мова, українська, вже сприймається Росією як націоналізм. Але ми розуміємо, що інакше буде як в Білорусі — державна мова вимре як явище.

Загалом, на Заході є сприйняття України як країни, де розгулює націоналізм, і воно насаджене Росією. Наприклад, мене минулого тижня у Віденській дипломатичній академії в ході дискусії про майбутнє України один росіянин запитав, “як боротись з розгулом націоналізму, що проявляється в підпалах культурних центрів інших національностей?” Це ні що інше, як роздмухування ситуації. В масштабах того, що відбувається в Україні — порушення прав людини в Криму і війни на Донбасі, якісь дві особи щось підпалили (чи намагались підпалити) — те, що не можна порівняти. Тим паче, що в багатьох підпалах, ймовірно, винуватцями є люди, заслані з Росії. Але для того, щоб виправдати анексію Криму, яка і пояснювалась “спасєнієм рускоязичних от вагонов Правого сектора”, Росії вигідно тримати на плаву сприйняття України на Заході як країни агресивних націоналістів. І мене розчарувало, що Штайнмайєр так сказав. Якими були його мотиви? Можливо, давні зв’язки з Герхардом Шредером.

Втім, в його промові були й позитивні моменти. Зокрема, теза про те, що протистояння двох націй ніколи не приведе до миру — це вже визнання того, що Україна перебуває в конфронтації з Росією. Так, він сказав і про внутрішньо розділену Україну, але теза про протистояння двох націй — це хоча й віддалене, але визнання російської агресії”.

Судячи з усього, пан Штайнмайєр отримає за свої виступи “п’ятірки” - як від Меркель і німецького уряду, так і від Шредера і німецьких лобістів інтересів Росії. Адже він сказав і про Майдан, і про корупцію, і про “розгул націоналізму”. Але загалом, його візит в Україну ще раз підтверджує, що політика Німеччини — отримати якомога більше вигоди, не сварячись ані з Заходом, ані з Росією, ані з кимось іншим. Ми можемо на них ображатись, але сенсу в цьому немає: така реальність.

Микола Романюк, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-