Молдова: пожвавлення на придністровському напрямку
Переговорний процес щодо Придністровського врегулювання перейшов з формальної стадії до конкретних домовленостей. Серед гострих питань – вивезення зі складів регіону більше 20 тисяч тонн боєприпасів.
Учасникам чергового раунду переговорів з Придністровського врегулювання у форматі «5+2», який пройде в останніх числах травня в столиці Італії, буде про що поговорити. Вперше за довгі два з гаком десятиліття переговорів як за участю міжнародних посередників і спостерігачів, так і на рівні двостороннього діалогу між представниками офіційного Кишинева та невизнаного Придністров'я, вдалося вийти з глухого кута і досягти конкретних домовленостей. При цьому домовленості не просто документально оформлені відповідними угодами – Кишинів і Тирасполь вже заходилися до практичної їх реалізації.
ОБЕРЕЖНИЙ ОПТИМІЗМ
Досягнуті між Кишиневом і Тирасполем компроміси з низки питань дають підставу стверджувати, що кінець 2017-го і перша половина 2018 року виглядають вельми плідними для процесу Придністровського врегулювання. Нагадаємо лише про деякі з них. Восени 2017 року був відкритий для руху автомобільного транспорту зруйнований під час збройного протистояння у 1992 році і відновлений міст на Дністрі в районі сіл Гура Бикулуй і Бичок. Молдавські фермери отримали вільний доступ до своїх земельних угідь, розташованих у Дубоссарському районі на лівому березі Дністра. Врегульовано і питання, пов'язане з функціонуванням молдавських шкіл з викладанням румунською мовою, які знаходяться на території невизнаного Придністров'я.
Не менш важливим стало і рішення питання про доступ придністровських автомобілів до міжнародного дорожньому руху – з вересня нинішнього року власники придністровських автотранспортних засобів зможуть вільно пересуватися всією Європою. Для цього їм треба буде пройти процедуру перереєстрації автомобілів, отримати нейтральні номери і такого ж зразка техпаспорт на автомобіль. При цьому нейтральні автомобільні номери будуть доступні і для тих, у кого є молдавське, українське чи російське громадянство.
Наразі групи експертів за безпосередньою участю політичних представників Кишинева і Тирасполя на переговорах займаються розробкою угод про відновлення фіксованого і мобільного телефонного зв'язку між двома берегами Дністра, а також – про правила банківської діяльності.
Є ще один суттєвий позитив. Уперше за останні кілька років відновився діалог між прем'єр-міністром Павлом Філіпом, президентом Ігорем Додоном і лідером невизнаного Придністров'я Вадимом Красносельським.
Слід зазначити, що саме за участю Павла Філіпа і Вадима Красносельського пройшла церемонія відкриття вже згаданого відновленого мосту на Дністрі.
Скептикам, а їх по обидва боки Дністра вистачає, ці домовленості можуть видатися незначними і такми, що не особливо впливають на процес остаточного врегулювання конфлікту. Можливо, якась частка правди в цьому є. Однак, якщо врахувати, що довгі роки конструктивний і прагматичний діалог між Кишиневом і Тирасполем взагалі був відсутній, а переговори за участю міжнародних посередників і спостерігачів у загальноприйнятому форматі «5+2» проводилися нерегулярно і «буксували» у досягненні відчутних результатів, то можна сміливо стверджувати, що цей рік став своєрідним проривом. Не кажучи вже про те, що був час, коли взаємини між офіційним Кишиневом і невизнаним Придністров'ям обмежувалися лише гострими, наповненими взаємними звинуваченнями і заявами. Час від часу деякі політологи «пророкували» цьому конфлікту швидкий перехід із стадії «замороженого» в активну фазу і закликали до силових методів його вирішення.
Не створювали умов для конструктивного діалогу і військові навчання у Придністров'ї, в яких регулярно брали участь військові ОГРВ.
Тим не менш, досягнуті протягом останніх місяців результати дозволяють з певною часткою оптимізму стверджувати, що взята сторонами на озброєння і підтримувана міжнародними партнерами політика «малих кроків» щодо врегулювання конфлікту дає відчутні результати, хоча невирішених проблем куди більше, ніж вирішених.
ТРЕТІЙ «КОШИК» – ПОЛІТИЧНИЙ
«Каменем спотикання» у переговорах на всіх рівнях залишається небажання влади невизнаного регіону перейти до обговорення так званого третього, політичного «кошика» питань. Головним пунктом у цьому пакеті залишається надання Придністровському регіону особливого статусу (за прикладом Гагаузького автономно-територіального утворення на півдні країни) у складі єдиної і неподільної Молдови. На принципах суверенітету і територіальної цілісності молдавської держави. Офіційний Кишинів неодноразово заявляв про свою готовність обговорювати це питання, однак Придністровська сторона завжди відповідала відмовою.
Такою ж категоричною відмовою, не без благословення Москви, у невизнаному регіоні відповідають і на вимоги Кишинева замінити російських миротворців у Зоні безпеки на Дністрі міжнародною місією цивільних спостерігачів під егідою міжнародних спостерігачів (ООН або ОБСЄ).
ПИТАННЯ З ПИТАНЬ – ВИВЕДЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК
І, нарешті, ключове питання, без вирішення якого говорити про остаточне врегулювання конфлікту практично неможливо. Йдеться про повне і беззастережне виведення російських військ і озброєння з території невизнаного Придністров'я. Офіційна молдавська влада в особі прем'єр-міністра Павла Філіпа і голови парламенту Андріана Канду змушені, щоб уникнути будь-яких спекуляцій, постійно нагадувати, що йдеться про виведення не російського миротворчого військового контингенту з Зони безпеки на Дністрі (близько 400 військовослужбовців), а Обмеженої групи російських військ (ОГРВ – близько 1400 військовослужбовців), розквартированої у Тирасполі. Президент Молдови Ігор Додон поки висловлюється проти виведення ОГРВ.
ОГРВ, на думку більшості аналітиків, сьогодні є не чим іншим, як залишками 14-ї російської армії, яка перебувала свого часу в регіоні. В контексті складної регіональної ситуації і безперервної агресії Росії проти України особливу стурбованість викликають, як вже говорилося вище, навчання, які почали все частіше проводитися на лівому березі Дністра. У тому числі навчання, які імітують форсування річки Дністер.
Не менш важливою складовою переговорного процесу залишається вивезення зі складів у селі Колбасна Рибницького району (з подальшою утилізацією) озброєння. А це, не мало не багато, більше 20 тисяч тонн боєприпасів, які зберігаються там ще з радянських часів. Експерти порівнюють ці склади з «пороховою бочкою», тому що випадкова детонація може призвести до справжньої катастрофи і потужність вибуху буде дорівнювати ядерній бомбі, скинутій у 1945 році на Хіросіму.
У зв'язку з цим влітку 2017 року молдавська сторона звернулася до ООН з проханням включити до порядку денного Генеральної асамблеї питання про виведення російських військ. Росія, незважаючи на неодноразові запевнення в тому, що вона підтримує територіальну цілісність і суверенітет Молдови, це питання заблокувала. Спікер молдавського парламенту зі свого боку після недавнього візиту до Вашингтона запевнив, що Генасамблея ООН розгляне питання про виведення російських військ і озброєння на початку літа нинішнього року.
ВІД УЛЬТИМАТУМІВ ДО ПЕРЕГОВОРІВ?..
Є, однак, і обнадійливі фактори. Наприклад, не може не радувати те, що в оновленому складі російського уряду не знайшлося місця для колишнього віце-прем'єра, спецпредставника президента Росії з Придністров'я Дмитра Рогозіна, раніше визнаного у Молдові персоною нон грата за образливі висловлювання на адресу молдавської держави та її громадян.
У Кишиневі сподіваються, що новим спецпредставником президента Росії призначать людину, для якої мова переговорів і дипломатії, заснована на взаємній повазі, стане більш важливою, ніж ультиматуми і погрози колишнього російського віце-прем'єра. Особливо на такому важливому напрямку, як Придністровське врегулювання.
Зінаїда Гурська, Кишинів.
