Два дні Порошенка в Ахені: Макрон, Меркель і труба
На декілька днів у році невелике (245-тисячне населення) німецьке містечко Ахен, розташоване на стику трьох країн – Німеччини, Бельгії та Нідерландів – претендує на те, щоб стати важливою європейською столицею. Саме тут щороку протягом останніх майже 70 років якраз у свято Вознесіння Господнього вручають престижну європейську премію – Карла Великого.
З'їжджаються гості, серед яких зустрічаються короновані особи і лідери держав. Говорять про високе і важливе.
Лауреатом-2018, «ювілейним», 60-м за рахунком, став президент Франції Еммануель Макрон. Комітет премії відзначив відданість французького президента ідеї європейської єдності та його напружену боротьбу проти націоналізму та ізоляціонізму, спрямовану на подолання європейської кризи, бачення нової Європи.
Кілька слів про саму премію: названа на честь Карла Великого, засновника Франкської імперії, вона присуджується щорічно з 1950 року особам, які зробили великий внесок у здійснення «ідеалів». У різні роки її лауреатами ставали, зокрема, королі – іспанський Хуан-Карлос I і нідерландська Беатрікс; папи – Іван Павло II і Франциск; такі особистості, як Конрад Аденауер і Вінстон Черчилль, Джордж Маршалл і Генрі Кіссінджер, Вацлав Гавел і Білл Клінтон, Жискар Д'естен і Даля Грібаускайте; європейські чиновники – Юнкер, Туск і Шульц. Три рази це були не люди, а цілі групи і навіть поняття: у 2002 році честь була надана валюті євро, у 1986 – народу Люксембургу, в 1969 – Європейській Комісії.
У 1988 році лауреатів було цілих 2 – лідери Франції Франсуа Міттеран і ФРН Гельмут Коль. І є в цьому якийсь символізм, глибокий зв'язок між одвічними супротивниками-друзями, французами і німцями. Через 30 років, 10 травня 2018 року Lautadio – хвалебну промову - на честь Макрона виголошувала канцлер ФРН Ангела Меркель, яка й сама була удостоєна цієї премії у 2008 році.
Взагалі, як правило, це робить федеральний президент. Але у Макрона і Меркель особливі відносини. Саме від цих двох лідерів багато в чому залежить сьогодні весь «європейський проект».
Напередодні вручення нагороди німці з певним побоюванням очікували, чи підтримає їхня канцлерін грандіозні реформаторські плани французького президента. Адже аж ніяк не з усіма ними вона однозначно згодна. Підтримала і запевнила, що до червня, до саміту ЄС, будуть представлені спільні напрацювання.
Самого Макрона похвалила за «захопленість» в хорошому сенсі цього слова, якою він заражає інших європейців. У тому числі, схоже, і саму Меркель.
Саме за яскраво виражену проєвропейськість і наполегливість французького лідера, власне, і удостоїли премії. І взагалі все частіше останнім часом на континенті лунають думки, що саме молодий і енергійний Еммануель Макрон є сьогодні свого роду «лідером ЄС», потіснивши «канцлера всієї Європи» Ангелу Меркель. А та, схоже, і не проти. Втомилася.
МАКРОН І НІМЦІ
На час проведення заходів заходи безпеки навколо собору та ратуші були підвищені, але не надмірні (і навіть численні снайпери на дахах по периметру площі не вносили дисгармонії). Тому ахенці та гості містечка підтяглися в центр ще ввечері 9 травня в надії побачити винуватця торжества та його дружину, які за планом прогулювалися там.
Макрон до народу вийшов, потиснув руки усім бажаючим, променисто посміхаючись, сфотографувався майже з усіма, хто хотів зробити з ним селфі.
До речі, наступного дня можна було легко зробити фото на пам'ять з дружиною президента Бріжит, яка гуляла затишними вуличками Ахена (розсудливо змінивши взуття, зранку вона мужньо прокрокувала по всьому маршруту, а дороги в центрі Ахена суцільно брущаті, на височенних шпильках).
На самій церемонії лауреат був зосереджений і серйозний, сповнений почуття відповідальності моменту і власної гідності. У виступі говорив як про своє улюблене – проект реформування ЄС, про солідарність, необхідність діяти, відкинувши страхи та упередження («Ми не можемо зволікати!»); так і про актуальне міжнародне.
Ні він, ні Меркель у своєму виступі жодного разу не згадали імені американського президента, але привид Дональда Трампа невидимо витав під склепіннями стародавнього храму. «Йдеться реально про війну та мир», – лякала Меркель. «Ми хочемо скоритися? Ми хочемо прийняти тиранію подій? Хто вирішує – іноземні держави чи ми?», – блискав очима Макрон.
Присутні в Коронаційній залі Ахенського собору, історія якого налічує більше дванадцяти століть, 850 гостей з благоговінням слухали.
Через деякий час після цього послухати Макрона у Технічному університеті землі Північний Рейн-Вестфалія зібралися більше тисячі осіб. Він невимушено відповідав на запитання і, взагалі, всім вчергове сподобався. Схоже, навіть тим, хто питав про долю атомної енергетики у Франції, яку в Німеччині активно засуджують.
А на вулиці в цей час протестували, але зовсім не зло, проти бельгійської АЕС «Тіанж», що в декількох десятках кілометрів від Ахена. Ситуація для місцевих жителів ахова – у корпусі станції трохи менше року тому виявилися тріщини і ахенцам німецька влада почала терміново видавати, на всяк випадок, пігулки з йодом.
НОРМАНДСЬКИЙ НЕФОРМАТ
Для України присутність Петра Порошенка на церемонії була не просто світською тусовкою в приємній і вишуканій компанії (на церемонії він, наприклад, сидів поруч з президентом Литви Далею Грібаускайте і королем Іспанії Філіпом VI). Два дні в Ахені стали повноцінним робочим візитом: двосторонні зустрічі, в тому числі з керівництвом ЄС, переговори у потрійному форматі – Україна-Німеччина-Франція, але і обговорення бізнес-питань.
Зустрічі Порошенко-Меркель-Макрон ще задовго до її початку приділяли особливу увагу. Воно і не дивно – ці три країни є членами Нормандської четвірки. І хоча спочатку німецька сторона, а потім й інші поспішили запевнити всіх, що це не буде зустріч у форматі «4 мінус один», факт залишається фактом: говорили про Мінськ, миротворчість, про звільнення заручників, про можливість проведення саміту Нормандської четвірки. «Ми чітко погодили і скоординували ті кроки, той порядок денний, який ми повинні зробити для того, щоб найближчим часом провести засідання Нормандського формату», – розповів він журналістам. Чотири лідери не збиралися з жовтня 2016 року. Тепер є надія, що зустріч таки відбудеться, причому ще до саміту ЄС.
Тут, звичайно, багато, якщо не основне, залежить від нового-старого президента Росії, у якого може трапитися бажання надати якоїсь динаміки процесу. Але загадувати тут – справа невдячна. Важливо те, що Порошенко зміг переговорити з обома західними партнерами формату, причому напередодні їхніх візитів до Росії: Меркель – 18 травня до Сочі, і Макрона – 24-25 травня до Санкт-Петербурга. Звірити годинники, як прийнято говорити.
Багато хто лякав тим, що Париж і Берлін використовують цю можливість, щоб удвох «натиснути» на Київ з певних питань як виконання Мінських домовленостей (не секрет, що на Заході говорять, що у порушенні перемир'я, наприклад, винні обидві сторони), так і не надто швидких темпів боротьби з корупцією. Чи справді це було темою розмови за тістечками і чаєм, пресі не розповіли, але Порошенко у відповідь на запитання – чи обговорювалася тема Антикорупційного суду – запевнив, що про це не йшлося взагалі.
Загалом, судячи з фотографій і відчуттів присутніх на зустрічі, всі її учасники були в доброму гуморі.
ПРО ПОЛІТИКУ І ТРУБУ
До бізнес-частини перебування українських чиновників в Ахені можна віднести спілкування з новим міністром економіки і енергетики ФРН Петером Альтмайєром. Він сам про це розповів кореспондентові Укрінформу: що говорив і з Порошенком, і з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, і іншими представниками українського уряду. До речі, крім політиків до німецької провінції приїхав і голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв. Від коментаря скромно відмовився.
Тому можна сказати, що ахенські консультації стали підготовкою першого візиту Альтмайєра до Києва 13-14 травня, головною темою якого стане питання «Північного Потоку - 2». В українській столиці у нього заплановані зустрічі з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом і главою Міненерговугілля Ігорем Насаликом. При цьому, як повідомили Укрінформу джерела, опрацьовується також можливість організації зустрічі з Порошенком.
Сам глава держави під час зустрічі в Аахені з Меркель і Макроном, а також з президентом Ради ЄС Дональдом Туском піднімав проблему труби.
Треба зізнатися самим собі, що те, що газопровід таки побудують, – факт вже практично доконаний. Тепер завдання полягає в тому, щоб не допустити втрати Україною статусу країни-транзитера. Німецька влада останнім часом активно запевняє, що зробитьь все, щоб такого не сталося. До цього позиція Берліна була щодо проекту як би відсторонено-поблажливою: справа чисто комерційна, ми вплинути не можемо. Але сьогодні тон трохи змінився.
Треба додати, що в силу розкладу в новому уряді ФРН, міністерство економіки та енергетики очолив не представник соціал-демократів, які традиційно більш прихильні до Росії, а член Християнсько-демократичного союзу (ХДС), партії Меркель, яка займає більш жорстку позицію у питанні санкцій і взагалі. Тепер Альтмайєр особисто їде, причому і до Києва, і до Москви, щоб на місці говорити з обома сторонами.
Урочистості в Ахені добігли кінця, усі роз'їхалися по домівках і, схоже, усі залишилися задоволеними. Свято завершилося, попереду – багато роботи.
Ольга Танасійчук, Ахен
Фото автора та прес-служби Президента
