Комусь «він не цар», а для когось – хазяїн

Жорсткий розгін акції прихильників Олексія Навального у Москві та інших містах Росії, більше ніж 1600 затриманих по всій країні – це недвозначна відповідь на запитання – яким буде новий термін Путіна. Він буде репресивним. США та ЄС уже заявили свій протест у зв’язку з великою кількістю затриманих, жорстокістю поліції і ряжених найманців? "Ну то й заявляйте собі, скільки заманеться, поки не набридне. Як скажімо з Китаєм було і площею Тянанмінь – попротестували й забули. А ми чим гірші?"

…Тим то й гірші, що депресивна, загнана в глухий кут ізоляції Росія кінця 2010-х років, це не Китай на піку економічного зростання кінця 1980-х. Така Росія світові не потрібна, вона не є невичерпним джерелом дешевої робочої сили, як Китай тоді, і тим більше вона і близько не глобальний інвестор, як Китай нині. Все, що хочуть від Росії в світі, це те, щоб вона не псувала повітря. А якщо псуватиме…

Все передбачено

Те, що прихильники Олексія Навального готують акцію в переддень інавгурації Володимира Путіна, 5 травня – ніким не приховувалося. Мерія Москви, як і інших міст Росії¸ була попереджена та прогнозовано відповіла заявникам відмовою (із великих міст акція була погоджена тільки у Волгограді). Але всі знали – протестувальники прийдуть, а силовики будуть їм протистояти. Питання було тільки в кількості перших, та в дозволах, виданих згори другим. Тобто – розгін буде, але наскільки жорстокий?

Цього разу влада Росії вирішила продемонструвати, як для внутрішнього, так і для зовнішнього попиту, певне ноу-хау. Якщо шість років тому на противагу протестам на Болотній-Сахарова у 2011 році використовувалися не менш масові та адміністративно організовані мітинги бюджетників на Поклонній горі, то тепер було вирішено зіткнути супротивників лоб до лоба.

На перший погляд, це виглядало дивно. Акція не дозволена, але люди, які вирішили все ж таки на неї вийти, нічого протизаконного не роблять – вони не перекривали дороги, не блокували будівлі, нічого не били і не палили і т. ін. Так із чим/ким боролися силовики? Очевидно – із самим проявом непокори. Вам сказано – не йти та не стояти тут, а ви маєте зухвальство не підкоритися? І почали бити просто людей, які групами йшли по вулицях, і тих, хто жодних плакатів не ніс. Але якщо раніше брудна робота була виключно прерогативою поліції, а нині й Росгвардії, то цього разу було вирішено вилити на опозиціонерів «гнів народний».

У ролі останнього виступили призабуті активісти «Национально-освободительного движения» (НОД) на чолі із одіозним депутатом Держдуми Євгенієм Федоровим, та казаки з нікому не відомого «Центрального казачьего войска» (скажемо прямо – ряжені) та якісь люди в незрозумілій формі – чи то військовій, чи то – держбезпековій. А далі в Москві було так. Уся ця публіка, обвішана «георгіївськими стрічками» та з піснями «воєнної пори» прийшла під пам’ятник поету Пушкіну – і зайняла майданчик навколо нього, щоб не допустити туди «навальністів». Обидві групи налічували кількасот осіб, між ними почалася словесна перепалка, потім НОДівці почали відбирати плакати в «навальністів» та провокувати їх на сутички. Звичайно, поліція реагувала – але тільки затримуючи опозиціонерів. В певний момент прихильники Путіна, як за командою, залишили площу, а до пам’ятника підійшли опозиціонери, але саме після цього й почалися затримання, причому в підкреслено жорсткому режимі – людей не просто затримували, а показово били, не зважаючи ні на вік, ні на стать.

Як родзинка – нова методика: «брати» усіх без розбору, тягнути до автозаку – й все, вже потім, у відділку розбиратися. Саме тому, окрім протестувальників було затримано чимало журналістів та блогерів. До речі, сам Навальний також прибув на площу, але майже одразу був затриманий.

З інших міст виділився Санкт-Петербург. Там, по-перше прийшло більше людей, кілька тисяч, по-друге, вони скористалися ремонтом асфальту на Невському проспекті – та змогли пройти маршем кілька кварталів, потім – також жорсткій розгон. Загальний підсумок: по всій країні затримано більше ніж 1600 осіб.

Знову-таки не обійшлося без «новацій»: більшість затриманих відпускали у той же день, не тримаючи у КПЗ, а призначаючи суд через кілька днів (так зробили із самим Навальним – відпустили ввечері 5-го, а суд призначили на 11-те). З одного боку – здається, такий собі лібералізм, але насправді – це час, необхідний для формування справи, збору свідчень від поліцейських (а це зараз головні свідчення у таких справах), а тепер – і від ряжених НОДівців з козачками. От і виходить: ти поки гуляй, подивись в телевізорі на те, як, мов по нотах, пройде інавгурація царя-Путіна, проти чого ти, «с@ка – отщепенец», мітингувати намагався, а прийдеш до суду – а там не просто «хуліганка» на 15 діб, а ціла політична справа.

Хто і на що розраховує?

Навіщо владі РФ були саме такі показові жорстокі і антиправові методи розгону. Про реакцію світу ми вже говорили на початку. У Росії традиційно намагаються когось скопіювати, але виходить, «як завжди». Для внутрішнього споживача установка дещо інша. Зокрема, навіщо було використання всіх цих «казачков-титушек» для розігріву ситуації? Очевидно, щоб продемонструвати: народ сам виходить і протестує проти «загрози Майдану», захищає свій «вільний вибір» від «планів Держдепу» тощо. Те що вийшла така собі паралель з використанням казачих частин для розгону 1905 року – це один бік справи. Але за нею – провокування агресії однієї частини суспільства на іншу, вихід на поверхню звірячої ненависті людей з різними політичними поглядами один до одного. Як підсумок – офіційне окреслення «п’ятої колони» як ворогів та початок відкритих репресій під аплодисменти отаких от НОДівців із казачками. Але є й інший бік цього процесу: на акцію Навального вийшли здебільшого молоді, в тому числі – неповнолітні. І от вони, побиті та затримані невідомо за що, владі вже ніколи владі не пробачать. Може опозиціонерів вдовгу з них не вийде – але й любити «царя» вони точно вже не будуть.

Як це не дивно, але в умовах повної зачистки політичного поля у Росії зусиллями влади та силовиків відбувається накручування внутрішнього громадянського конфлікту, що буде проходити по межі «він нам не цар» та «він нам хазяїн». Перші – мають сміливість заявити про свою незгоду, другі – готові перегризати горло і за свого кумира, і за копійки, які їм за це платять. Треті – а їх переважна більшість – просто ще раз переконаються в абсолютній безперспективності спротиву і просто собі жуватимуть, поки є що.

Трагедія в тому, що влада вважає ситуацію повністю підконтрольною, а оцих – з обох боків – можна «для картинки» зводити лоб в лоба безкінечно. І якщо хтось з протестуючих надто вже уперто не визнаватиме, хто ж насправді «хазяїн» - відкриті репресії за зразком «болотної справи» - на черзі. Власне, характер розгону акції 5 травня всім про це прозоро і нагадав – ніхто і ні з ким у Росії панькатися не буде. Шість років має бути тихо, а там – вже буде видно.

І ще одна деталь, про яку не можна не сказати. Ви можете собі уявити щось подібне в Україні. Згадайте, чим закінчився подібний жорстокий розгін молоді в Києві на Майдані у ніч з 29 на 30 листопада 2013 року. Наступного дня на вулиці української столиці вийшли десятки тисяч, а ще через день – мільйон розлючених громадян. Доля режиму Януковича була вирішена саме тоді. А в Росії. А в Росії сьогодні буде інавгурація. Вони мають те, що хочуть. А Україна таки не Росія.

Віктор Чопа, Київ