«Янукович головного мозку»: Спогади до річниці процесу про держзраду «легітимного»

Перше підготовче засідання відбулося 4 травня 2017 року. Тоді був теплий весняний день. Небо було ясним як ніколи, світило сонечко, співали пташки. Спочатку ще не було зрозуміло, який масив роботи очікує на нас надалі. 

Для мене суд про держзраду “легітимного” став своєрідною традицією. За вікном змінювалася погода, час доби, непомітно пролітали сезони, а у самому суді – адвокати Януковича, – а я так само кожного разу поспішала на ці засідання, не встигаючи навіть випити кави (а для мене ранок без кави – не ранок). Згадую, як потім ішла додому інколи о сьомій вечора, почуваючи себе, ніби по мені проїхався трактор...

Абсолютно все з кількох десятків засідань і величезної кількості трудогодин, витрачених на висвітлення цієї справи, відтворити важко. Тому зупинюся на моментах, які запам'яталися найбільше.

АДВОКАТИ ЯНУКОВИЧА

Перша зміна адвокатів відбулася, коли після призначення розгляду справи по суті Янукович відкликав своїх захисників з Averlex із процесу. 

Вже 7 липня 2017 року Януковичу призначили адвоката з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Києві Віталія Мешечека. Однак, пробув він тут недовго: 17 серпня суд задовольнив самовідвід Мешечека. Він пояснив відмову “особливою складністю” кримінального провадження.

Потім адвокатом Януковича тим же Регіональним центром було призначено Максима Гераська. Цей адвокат постійно, з самого початку, просив саме три місяці для вивчення справи, і не менше; цієї лінії він дотримувався до останнього свого засідання у цій справі. 25 жовтня суд вирішив замінити Гераська іншим адвокатом “у зв'язку з фактичним невиконанням ним покладених на нього обов'язків по захисту Януковича”. 

26 жовтня новим адвокатом екс-президента призначили Ігоря Ляшенка. Він пробув у справі до початку дослідження доказів захисту і початку стадії допиту свідків обвинувачення. Мені він запам'ятався як найбільш спокійний і врівноважений захисник Януковича.

Але сталося непередбачуване. 11 грудня “вдруг как в сказке скрипнула дверь” – і такі вже давно знайомі адвокати з Averlex повернулися в процес. Скучили. Напевно. За нами. 

Я встигла відвикнути на той час від незабутнього Віталія Сердюка з його незмінною посмішкою Чеширського кота. Затьмарити його не зміг навіть Герасько, який і поліцію викликав, і скаржився на те, що йому не дали пообідати, і навіть на те, що не хоче затримуватися на півгодини, щоб вивчити експертизу, яку надавало обвинувачення як доказ.

Поведінку аверлексівської групи адвокатів, на мою думку, за весь цей час не перевершив ніхто. Нам із ними взагалі кожного засідання не нудно. Як, мабуть, і суддям, і прокурорам, які того ж Сердюка насилу заспокоюють і нерідко не можуть перекричати взагалі. Одна його присутність щоразу додає драматичності й напруженості цьому процесу, який, здається, не завершиться ніколи.

СВІДКИ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ЗАХИСТУ

Незабаром після повернення Сердюка і КО почалися (нарешті!) допити свідків, зокрема, спочатку допитувалися свідки обвинувачення. Цікавих постатей було багато. Щоб “не растекаться мыслью по древу”, згадаю кілька найбільш цікавих, на мою думку, допитів.

Наприклад, допит Віктора Резніченка – діючого співробітника УДО і колишнього охоронця в кортежі “горелегітимного”. Резніченко має дуже гарну пам'ять, тому з його слів тепер можна досить детально уявити маршрут втечі Януковича у ті буремні дні лютого 2014 року. А як ще назвати вельми специфічну подорож Януковича разом із речами з Межигір'я з вечора 21 лютого до російської військової частини у Козачій Бухті ввечері 23 лютого? І далі – в РФ...

Також не можна обійти увагою допит секретаря РНБО, а у 2014 році – в. о. Президента України Олександра Турчинова, який став одним із найінформативніших і найцікавіших допитів у цій справі. Так, Турчинов заявив, що за часів Януковича Україну довели до банкрутства, а сам режим екс-президента жив останні місяці фактично за кошти, які виділяв Путін. За словами Турчинова, Янукович порушував Конституцію впродовж усього часу свого гореправління.

Секретар РНБО також зазначив, що підписання Харківських угод стало першим акордом окупації Криму, а саму антитерористичну операцію в Криму на початку 2014 року не змогли провести через зраду 90% співробітників СБУ на півострові, які мали її ініціювати.

Водночас, треба віддати належне словесним перепалкам Турчинова і Сердюка, в яких останній все ж таки програв. Хоча Турчинов старався нормалізувати ситуацію – і лікаря Сердюку пропонував викликати, і відповідав на запитання врівноважено, вважаючи, що «на адвокатів Януковича ображатися не можна»…

Особливими для мене стали свідчення військовослужбовців у рамках цього процесу, з яких стало зрозуміліше, зокрема, як за часів Януковича послідовно послаблювалася обороноздатність нашої країни. Як повідомив в о міністра оборони України у 2014 році, нині – заступник секретаря РНБО Михайло Коваль, під час президентства Януковича не було проведено жодного стратегічного навчання в ЗСУ, фактично були знищені система логістики і система мобілізації. Військові тоді сиділи на голодному пайку, і загалом офіцерський склад ЗСУ був вкрай негативно налаштований до Януковича. 

Бюджет армії рік за роком за правління Януковича урізався. Як поінформував Коваль, у 2010 році на ЗСУ було виділено 10 млрд 242,2 млн грн (1, 1 % ВВП), у 2011 році – 12 млрд 295, 1 млн грн. (1, 01 % ВВП), у 2012 році – 14 млрд 41, 2 млн грн. (0, 94 % ВВП), у 2013 році – 15 млрд 531, 4 млн грн (0, 78 %ВВП). І тільки вже у 2014 році на ЗСУ було виділено 26 млрд 510 млн грн, що становило 1, 69 % ВВП.

Водночас, багато хто зі свідків обстоював думку, що РФ планувала захопити Крим ще багато років тому. Як повідомив в.о. міністра оборони у 2014 році, командувач ВМС у 2006-2010 роках Ігор Тенюх, Росія почала планування захоплення Криму ще з часів набуття Україною незалежності. 

У свою чергу, в Оболонському райсуді інший екс-командувач ВМС, Сергій Гайдук, висловив переконання, що захоплення РФ українських військових частин у Криму також готувалося заздалегідь. Інтенсивність захоплення яких, за його словами, посилилася після зради Дениса Березовського.

Потрапляння ж військовослужбовців РФ на територію Криму в 2014 році, як зазначив Гайдук, було комбінованим – використовувалася транспортна авіація, десантні кораблі ЧФ РФ, які залучалися і в сирійському конфлікті, також використовувалася поромна переправа. Що, вочевидь, теж неможливо без ґрунтовної попередньої підготовки.

Несподівані речі повідомив і екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов. За його словами, сім'ї Януковича надали 1 млрд доларів за відмову від асоціації України з ЄС. Згодом, коли почалися події Майдану, сім'ю Януковича за недотримання проросійського курсу змусили відправити ці кошти на фінансування «ЛНР» і «ДНР», фактично – на утворення цих НЗФ. 

Серед свідків обвинувачення було допитано багато інших відомих осіб. Серед них – Президент Петро Порошенко, голова ВР Андрій Парубій, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, посол України в Польщі Андрій Дещиця, екс-глава СБУ Валентин Наливайченко, постпред України при ООН Володимир Єльченко , екс-постпред України при ООН Юрій Сергеєв тощо.

Зі свідками захисту набагато складніше. Хоча б тому, що адвокати з Аверлексу пропускали багато засідань, роз'їжджаючи по відрядженнях (загалом пропустили 13 засідань). З усіх свідків захисту найбільше наразі запам'ятався допит екс-начальника Генштабу і екс-командувача ВМС Юрія Ільїна – як найдовший за весь процес (6,5 години!). 

І, як не дивно, допит нардепа Михайла Добкіна, за часів Януковича – очільника Харківської ОДА. Він поінформував про візит Януковича до Харкова 22 лютого 2014 року. Але найбільше запам'яталися його слова про те, що навіть якщо Янукович на початку 2014 року розумів, що помре, він повинен був залишитися в Україні й померти, оскільки він був главою держави, і мав розуміти, що такий час може настати. Ці слова Добкіна, м'яко кажучи, здивували.

Серед інших свідків захисту на цей час були допитані експерти – лінгвісти Світлана Доленківська та Анаїт Аванесян, які аналізували звернення Януковича до Путіна від 1 березня 2014 року, кримчани – “антимайданівці” Валерій Луговський та Оксана Медієва, власник фірми, що охороняла резиденцію “Межигір'я” Анатолій Кобилинський, екс-міністр закордонних справ Леонід Кожара тощо.

Ситуація зі спробами провести допит як свідків Азарова, Якименка, Захарченка та ін. склалася дуже цікава. Адвокати вимагали допитати їх, як і самого Януковича, з території РФ через міжнародно-правову допомогу. Але суддя Дев’ятко неодноразово їм пояснював, що так їх допитувати не будуть, оскільки Янукович обвинувачується у державній зраді на користь РФ, і саме тому до РФ – країни, на користь якої Янукович і зраджував, за версією обвинувачення, – суд звертатися не буде. Тож, виходячи з такої позиції суду, ідея допиту Азарова й інших екс-високопосадовців часів Януковича, як і самого Януковича, через міжнародно-правову допомогу, від початку не мала шансів. 

Водночас, якби судді задовольнили клопотання адвокатів про допит Азарова і Якименка у такий спосіб, одразу б виникло питання: свідків, значить, так допитуємо, а обвинуваченого – ні? Тому це рішення суду виглядає цілком логічним. 

Склалося враження, що організація виступів свідків захисту стала слабшою, ніж у обвинувачення. Хоча б тому, що військові прокурори не намагалися організувати повторні допити вже допитаних свідків і не намагалися доповнити свій уже затверджений список свідків іншими свідками. Ці дії адвокатів створювали складнощі у розумінні того, скільки допитів ще доведеться вислухати і скільки залишилося часу до судових дебатів. 

Водночас, поведінка адвокатів Януковича у цьому процесі завжди мене дивувала. Але що робити – «маємо, що маємо».

ЗРИВ СУДОВИХ ДЕБАТІВ

19 квітня суд спробував перейти до судових дебатів. Головуючий суддя Владислав Дев’ятко після допиту Ільїна майже о шостій годині вечора раптово надав слово обвинуваченню для промови, і прокурор Руслан Кравченко почав її зачитувати.

Але одразу після цього у судовій залі розгорілися справжні пристрасті. Сердюк, судячи з його реакції, явно не був готовим до такого повороту подій. Він почав пояснювати, що Янукович начебто не давав їм повноважень брати участь у дебатах до закінчення стадії допиту їхніх свідків, говорив про незаконність цього рішення суду, – загалом, обурювався. 

Сердюк намагався перекричати Кравченка, а Кравченко – Сердюка. У свою чергу Дев'ятко старався заспокоїти найфеєричнішого адвоката Януковича, зазначав, що часу на підготовку до дебатів їм нададуть стільки, скільки треба, – але Сердюк його не чув. Врешті-решт початок дебатів адвокати таки зірвали, покинувши залу суду.

У цей час я сиділа, слухала і думала, що за 4 місяці, коли ми очікували їх свідків (а часто і не дочікувалися), адвокати пропустили 13 засідань і забезпечили допит лише близько 10 осіб. За 4 місяці з моменту їх повернення ми почули безкінечну кількість клопотань, скарг, заперечень, які вони надавали суду. І з боку суду також – зауважень захисту щодо їх поведінки, прохань заспокоїтися і планувати відрядження між засіданнями (до яких адвокати, вочевидь, не особливо прислуховувалися)...

Чи могло в суддів терпіння закінчитися? Настільки, щоб вирішити за доцільне перейти до дебатів? Цілком. Навіть дуже. 

Водночас, вже 3 травня адвокати Януковича прийшли у суд – і склалося враження, ніби їх підмінили. По-перше, вони таки прийшли. По-друге, адвокати попросили суд повернутися до допитів свідків і навіть забезпечили явку аж двох – Нікіфорова і Кобилинського. Потім почали домовлятися з судом про допит командувача внутрішніх військ МВС за часів Януковича Станіслава Шуляка через відеозв’язок із Кримом. Коли Дев’ятко вказав їм, що у них на той час заплановані відрядження, Сердюк почав наполегливо переконувати суд, що відрядження можуть і перенести, лиш би допитали Шуляка. 

Чомусь напередодні річниці процесу про держзраду Януковича його адвокати стали майже як шовкові.

POST SCRIPTUM. А ДАЛІ БУДЕ...

Тож, судові дебати зірвані адвокатами Януковича, процес знову на стадії допиту свідків захисту. Коли розпочнуться дебати, – невідомо. День, коли судді нарешті підуть до нарадчої, знову віддалився від нас. Наскільки – теж незрозуміло.

Прогнозувати, яке рішення прийме суд – все ще зарано. Може бути і довічне. Про це ми дізнаємося на останньому засіданні. Якщо до нього, звісно, доживемо.

Марія Гончар

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства