Чи є правила для гібридної війни? Резолюція ПАРЄ
Минулого тижня в рамках сесії ПАРЄ було розглянуто і прийнято резолюцію за доповіддю «Правові проблеми, пов'язані з гібридною війною і зобов'язаннями щодо дотримання прав людини». Це не перший і, швидше за все, не останній прийнятий у Страсбурзі документ про гібридну війну та методи протидії їй.
Проект резолюції й доповідь у ПАРЄ представляв депутат від Латвії Борис Цілевіч. За його словами, незважаючи на відсутність єдиного визначення «гібридної війни», в ряді держав-членів Ради Європи вже вдавалися до досить жорстких заходів із протидії гібридним загрозам. Зокрема, мова йде про притягнення до кримінальної відповідальності за поширені в інтернеті заяви, заходи зі спостереження, блокування веб-сайтів або видворення іноземців.
Укрінформ публікує резолюцію, ухвалену в ПАРЄ державами-членами для спільної ефективної протидії гібридним загрозам і війні.
ГІБРИДНА ВІЙНА ЧИ ГІБРИДНА ЗАГРОЗА?
Держави все частіше стикаються з феноменом «гібридної війни», яка охоплює не тільки військові дії, а й інші ворожі дії, такі як кампанії з дезінформації через соціальні мережі та кібератаки.
Поняття «гібридна війна» або «гібридна загроза» викликає кілька питань. Комітет з юридичних питань і прав людини вважає, що, хоча універсального визначення цих термінів немає, головною особливістю «гібридної війни» є її «юридична асиметрія», при якій "гібридні" противники заперечують свою діяльність і діють на межі закону. Під час ведення військових дій застосовується міжнародне право, особливо право на самооборону і гуманітарне. У разі невійськових дій діє, передусім, національне кримінальне право. У всіх випадках права людини повинні дотримуватися. Будь-яке обмеження цих прав має відповідати вимогам, що випливають з Європейської конвенції про права людини.
Комітет також пропонує ряд рекомендацій, які повинні бути адресовані державам-членам і Комітету міністрів для більш ефективної боротьби з «гібридною війною» і забезпечення прав людини в боротьбі з цим явищем.
РЕЗОЛЮЦІЯ
Парламентська асамблея нагадує про свої Pезолюції 2133 (2016) «Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях, непідконтрольних українській владі», 2132 (2016) «Політичні наслідки російської агресії в Україні», 2198 (2018) і Рекомендацію 2119 (2018) «Гуманітарні наслідки війни в Україні, що стосуються воєнних дій в Україні».
Вона також нагадує про свою Pезолюцію 2190 (2017) «Судове переслідування і покарання за злочини проти людяності й, можливо, геноцид, скоєні ІДІЛ».
Асамблея нагадує про свої попередні документи щодо кіберзлочинності, в тому числі Рекомендацію 2077 (2015) «Розширення співпраці проти кібертероризму та інших великомасштабних атак в інтернеті», Резолюцію 1986 (2014) «Покращення захисту і безпеки користувачів у кіберпросторі» і Резолюцію 1565 (2007) «Як запобігати кіберзлочинності проти державних установ у державах-членах і державах, що мають статус спостерігача?» Керівні принципи політики, що містяться в них, актуальні як важливі інструменти для запобігання наслідкам гібридної війни.
2. Асамблея із занепокоєнням відзначає, що сьогодні державам все частіше доводиться стикатися з таким явищем як «гібридна війна», яка являє собою новий вид загрози, заснованої на поєднанні військових і невійськових засобів, таких як кібератаки, кампанії з масової дезінформації, включаючи розповсюдження фейкових новин, а також вплив на виборчі процеси через соціальні ЗМІ, порушення роботи систем комунікації й інших мереж, та інших дій. Особливо небезпечні кібератаки, оскільки вони можуть вразити стратегічну інфраструктуру країни, зокрема, енергосистему, систему управління повітряним рухом або атомні електростанції. Тому «гібридна війна» може дестабілізувати й підірвати життя всього суспільства, призвести до численних втрат. Постійне розширення використання таких тактик, особливо в поєднанні одна з одною, посилюють занепокоєння щодо адекватності існуючих правових норм.
3. Асамблея відзначає, що не існує будь-якого загальноприйнятого визначення «гібридної війни» і не існує будь-якого «права гібридних воєн». Однак загальновизнано, що головна особливість цього явища – «правова асиметрія», оскільки сторони, що ведуть гібридну війну, як правило заперечують свою відповідальність за гібридні операції й намагаються уникнути правових наслідків своїх дій. Вони користуються прогалинами і складністю законодавства, діють на межі закону і в нерегульованих просторах, використовують законодавчі бар'єри і готові йти на грубе порушення правових норм, породжувати плутанину і двозначність, щоб замаскувати свої дії.
4. Незважаючи на складність гібридної війни, Асамблея підкреслює, що сторони гібридної війни не діють в умовах правового вакууму і що до їхніх дій застосовуються відповідні норми національного і міжнародного права, включаючи міжнародні норми щодо захисту прав людини, хоча при встановленні провини і, відповідно, притягненні їх до відповідальності, можуть виникнути труднощі. Якщо в ході гібридної війни будь-яка держава вдається до застосування сили проти іншої держави, то остання має право скористатися правом на самозахист на підставі статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, і в цьому випадку будуть застосовуватися норми міжнародного гуманітарного права. Однак на практиці сторони гібридної війни уникають відкритого застосування сили, яке означало б досягнення межі, необхідної для початку застосування вищевказаних норм, у результаті чого створюється «сіра» правова зона.
5. Асамблея відзначає, що у випадках, коли сторона гібридної війни утримується від застосування воєнних засобів, їхні дії повинні розглядатися в світлі національного кримінального законодавства та при необхідності, залежно від ситуації, – відповідних міжнародно-правових документів, що охоплюють конкретні сфери (наприклад, морське право або норми, що регламентують боротьбу з кіберзлочинністю, тероризмом, розпалюванням ненависті або відмиванням грошей).
6. Асамблея нагадує, що при протидії гібридним війнам держави зобов'язані поважати права людини. Вона стурбована тим, що деякі держави Ради Європи вже вжили заходів (таких, як винесення вироків у межах кримінального законодавства за висловлювання в інтернеті, заходи з нагляду, блокування веб-сайтів або видворення), які породжують питання щодо дотримання прав людини, таких як право на свободу вираження поглядів, включаючи право на інформацію, право на повагу до приватного життя і свободу пересування.
7. Асамблея також нагадує, що хоча стаття 15 Європейської конвенції про права людини (серія європейських договорів (СЄД) №5, «Конвенція») дозволяє державам-членам відступати від дотримання деяких зобов'язань «у разі війни або iншої надзвичайної ситуації, що становить загрозу життю нації», будь-який відступ має здійснюватися з дотриманням певних істотних і процесуальних вимог. У разі протидії загрозі гібридної війни держави-учасниці Конвенції можуть також посилатися на «національну безпеку» як «законну мету» для обмеження деяких прав: права на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8), свободу вираження поглядів (стаття 10), свободи зібрань і об'єднань (стаття 11), права на свободу пересування (стаття 2.3 Протоколу № 4 до Конвенції (СЄД № 46) і процесуальних гарантій у разі видворення іноземців (стаття 1.2 Протоколу 7 до Конвенції (СЄД № 117). Будь-які обмеження вищевказаних прав повинні бути «передбачені законом», «необхідними в демократичному суспільстві» і пропорційними. Накопичений державами досвід протидії тероризму може бути корисним при визначенні обмежень, які встановлюються в міжнародному праві щодо заходів з протидії загрозам гібридної війни.
8. У зв'язку з цим Асамблея закликає держави-члени:
8.1. Утримуватися від розв'язання гібридних воєн у міжнародних відносинах і в повному обсязі дотримуватися положень міжнародного права, зокрема принципів суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності кордонів, не зловживаючи при цьому нібито наявними «лазівками» або невизначеностями;
8.2. Активізувати міжнародне співробітництво з метою встановлення сторін, що ведуть гібридну війну і породжують різноманітні загрози, пов'язані з гібридними війнами, а також сформувати відповідну нормативно-правову базу;
8.3. Підтримувати обмін інформацією щодо гібридної агресії в Європі й ділитися досвідом і ефективною практикою протидії гібридним загрозам;
8.3. Вжити заходів щодо підвищення рівня інформованості населення про загрози гібридних воєн, а також розширити можливості громадськості в плані оперативного реагування на такі загрози;
8.4. Виконувати положення Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність (СЄД №185), підписати і ратифікувати її, якщо цього ще не зроблено, сприяти її ратифікації державами, які не є членами Ради Європи.
9. Асамблея вітає заходи, прийняті Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), щодо протидії загрозам гібридних воєн і встановлення співпраці в цій галузі. Вона також закликає всі держави-члени Ради Європи, які є членами Європейського Союзу і НАТО, поділитися позитивним досвідом протидії гібридним війнам з іншими державами-членами, які можуть постраждати від цього явища.
10. У зв'язку із заходами, спрямованими на протидію гібридним війнам, Асамблея нагадує про свою Резолюцію 1840 (2011) «Права людини і боротьба з тероризмом». Вона закликає держави-члени забезпечити, щоб при здійсненні таких заходів дотримувалися вимоги, які випливають із Конвенції про захист прав людини відповідно до інтерпретації Європейського суду з прав людини. Зокрема, щодо прав, які відповідно до Конвенції, можуть бути обмежені, слід виходити з того, що будь-які обмеження повинні спиратися на закон, бути пропорційними законній переслідуваній меті (наприклад, забезпечення національної безпеки) і бути «необхідними в демократичному суспільстві».
Ольга Будник, Страсбург.
