Про що Меркель і Макрон можуть говорити з Порошенком без Путіна?

Про що Меркель і Макрон можуть говорити з Порошенком без Путіна?

Аналітика
945
Ukrinform
З Путіним у “нормандського формату” не вийшло успішної роботи, але без нього - теж не вийде

Російська газета “Коммерсантъ” з посиланням на наші, київські джерела повідомляє, що нібито у травні в місті Аахен (захід Німеччини) може відбутися зустріч Ангели Меркель, Емануеля Макрона і Петра Порошенка. Виходить такий собі урізаний “нормандський формат”: усі, але без Росії.

Анонімні джерела російського видання — вельми сумнівна річ, але хай буде так, приймемо на віру. Чому б тому формату й справді не заворушитися? Ми ж бо давненько не чули про “нормандців”. Вони “відпочивали”, поки американець Волкер пробував шляхом діалогу з росіянином Сурковим вирішити за них проблему Донбасу. Діалог, прямо скажемо, вийшов не вельми успішний, хоча й місцями активний. Тепер знову Меркель й Макрон працюватимуть, а Волкер зможе перепочити.

Отже, Путіна не буде. Це добре чи погано? Загалом, добре, бо завжди добре там, де Путіна і Росії нема. Тоді є шанс домовитися на основі права, а не понять. Однак, якщо йдеться саме про “нормандський формат”, то без Путіна погано. Чому? По-перше, без Росії це вже не “нормандський формат”, це вже буде щось інше — краще чи гірше, але інше. Цей формат і виник як спроба мирним, себто дипломатичним, шляхом зупинити російську агресію проти України і повернути під контроль України загарбані Росією території українського Донбасу. Росія у такому задумі — партнер, котрий під певним тиском, звичайно, але загалом добровільно (!) повертає Україні її землі. Скільки у такому “форматі” реалізму, а скільки ілюзій — то вже інше питання.

По-друге, якщо Путіна нема, тоді про що говорити між собою іншим трьом лідерам? Узгоджувати спільну позицію, зокрема у питанні миротворців ООН? А хіба з цим раніше були проблеми? Розходження були між Росією та рештою компанії, включно з Україною. Тоді, можливо, будуть домовлятися, як спільними зусиллями змусити Росію врешті-решт поступитися? Ой, як хочеться, щоб саме так і було, але, на жаль, домовлятися про якісно нові санкції проти Росії Париж і Берлін мають з Вашингтоном, а не з Києвом. Ми якраз не проти, а ось щодо решти, особливо щодо Берліну і Парижу, є поважні сумніви. Наразі, мусимо визнати, про якісно нові економічні санкції проти Росії не йдеться, у будь-якому випадку це не питання для “нормандського формату”.

Росія, до речі, дуже спокійно поставилася до можливої зустрічі в Аахені. Джерело “Коммерсанта” в МЗС РФ зауважило, що питання миротворців вирішується у Раді Безпеки ООН. Це майже відверта заява: зустрічайтеся, обговорюйте, що хочете, але без Росії чи всупереч Росії однаково нічого не вирішиться. Що ж, на жаль, це правда.

З усього цього випливає неприємний висновок: якщо анонсований “Коммерсантом” саміт в Аахені таки відбудеться, то, дуже ймовірно, там ітиметься про те, чим Україна може ще поступитися, аби Росія щось зробила в рамках “мінського процесу”, приміром погодилася розпочати перемовини про можливість допуску майбутньої миротворчої місії ООН до всього відтинку українсько-російського кордону, який Україна наразі не контролює. Або щось подібне. Утім, важко собі уявити, щоб Петро Порошенко міг погодитися на щось більше, ніж на те, на що Україна вже погодилася раніше.

З Путіним у “нормандського формату” не вийшло успішної роботи, без нього — теж не вийде. Скільки вже раз сказано, що умовлянням агресора не перевиховати. Тим часом, на Заході, особливо в Європі, ще залишається дуже багато наївності щодо Росії, там ще дуже багато політиків та різномастих експертів і політологів вважають, що Росію ще можна умовити схаменутися, що її можна переконати, апелюючи до здорового глузду, переваг міжнародного співробітництва, ідей гуманізму та прав людини. Варто лише трохи їй поступитися, аби її Путін міг “зберегти лице”. І поки ця наївність не зникне, ми приречені “товкти воду в ступі”, у тому числі на найвищого рівня самітах хоч яких “форматів”.

Юрій Сандул. Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-