Декларації бачили? А тепер – забули…

Декларації бачили? А тепер – забули…

Аналітика
1211
Ukrinform
Декларування-2018: феномен українських скоробагатьків триває

Черговий етап електронного декларування завершився. Але як і в попередні два роки, без гучного скандалу не обійшлося. Якщо в минулі роки система просто “падала” від навали бажаючих (або змушених) відзвітувати про свої статки, то цього разу програмне забезпечення Реєстру декларацій працювало більш-менш надійно. Натомість “хітом” сезону стала інша проблема. До останнього дня залишалося відкритим питання про декларування для громадських активістів та іноземців, членів наглядових рад. Попри тиск західних партнерів, рекомендації Венеціанської комісії, обіцянки Президента Петра Порошенка, вмовляння глави парламенту Андрія Парубія, депутати вперто не бажають скасовувати одіозну норму. Дехто навіть не втримався публічно позловтішатися створеною ситуацією. Представник президента у парламенті Ірина Луценко заявила, що, оскільки вже всі побачили "хто є хто" з антикорупціонерів, то е-декларування для них можна й відміняти. Мовляв, це була “виховна робота”.

А тим часом, декларації чиновників знову демонструють жалюгідний стан боротьби з корупцією в Україні. Реєстр продовжує майоріти історіями з фантастичними «серійними» лотерейними виграшами, подарунками та придбаннями незрозумілої природи, а ще – стосами готівки «в тумбочці». І ніхто, окрім журналістів, цими фактами не цікавиться – в уповноважених контролюючих органів за скандалами та кадровими перестановками до цього руки не доходять...

А декларантів усе прибуває

Як повідомив новопризначений голова Національного агентства із запобігання корупції Олександр Мангул на “нічній” прес-конференції, що відбулася одразу після завершення цьогорічної кампанії, станом на 24 годину 00 хвилин 31 березня до Реєстру було подано більше 800 тисяч щорічних декларацій за 2017 рік. До посадовців усіх рівнів додалися ще й відповідальні працівники підприємств державної форми власності.

“Ми вважаємо, що третій етап е-декларування відбувся. Основні проблеми, з якими стикнулися суб’єкти декларування – це втрачені паролі до електронно-цифрового підпису, закінчення терміну електронно-цифрового підпису, невчасна зміна поштової скриньки з ворожих російських поштових сервісів: mail.ru, list.ru, yandex.ru та інших, а також помилки в прізвищах, ІПН, правопис прізвищ, імен, по батькові російською мовою та інші. На жаль, черговий рік поспіль суб’єкти декларування демонструють низьку організованість щодо заповнення декларацій, створення чернеток, перевірки терміну дії ЕЦП, даних персонального кабінету тощо”, – зазначив Олександр Мангул. Були змінені електронні цифрові підписи, пошта та персональні дані близько 60% суб'єктів декларування. Це до певної міри гальмувало процес декларування, який фактично розпочався лише у березні, коли після кількох жартівливих нагадувань з боку НАЗК усі суб’єкти раптом згадали про обов’язок та дедлайн 1 квітня.

“З досвіду своєї дружини, яка є суб’єктом декларування, можу сказати, що нинішній етап декларування технічно виявився простішим, ніж минулого року. Хоча певні проблеми все ж траплялися – не завжди вдавалося з першого разу зайти в Реєстр, дані не завжди зберігалися, але в цілому зусиль на заповнення декларації потребувалось значно менше”, – зазначає Анатолій Амелін, директор економічних програм аналітичного центру “Український інститут майбутнього”. Його спостереження підтвердила і експерт ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова: “Минулого року я намагалася зареєструватися в системі кілька тижнів. В останні дні з колегою буквально “позмінно” чергували біля монітора ще й ночами – система просто не давала можливості зареєструватися. Цього року я бачу, що подібних ситуацій майже не було”.

Майно з’являється і зникає, а політичний тиск залишається

Потрібно зазначити, що нинішня кампанія декларування доходів стала вже третьою за ліком та останньою (за часом публікації. - Ред.) перед президентськими виборами, що пройдуть в березні 2019 року. І, дивлячись на її результати, виникає відчуття, наче суспільству знову нахабно складають дулю в кишені. Навіть неозброєним оком помітно, що у багатьох декларантів майно “прибуває” непропорційно доходам із якихось дивних джерел – але пояснень цьому феномену досі нема. А перевірка з боку НАЗК – хто знає, коли вона буде і чи буде взагалі…

Наприклад, знаний улюбленець долі, лідер Радикальної партії Олег Ляшко, який минулого року задекларував аж три великі виграші в лотерею, цього року, окрім усього, показав майже півмільйона доларового “кешу” та новий будинок площею 350 кв.м в славнозвісному Козині Київської області. Фракція Радикальної партії взагалі якась “фартова”. Однопартійцю Ляшка Олексію Ленському у 2015 році, наприклад, вдалося виграти в “Українську національну лотерею” 9,5 тисяч гривень, в 2016-му зірвати великий куш – майже 562 тисячі грн. У новій декларації за 2017 рік також знайшлося місце виграшу, але цього удача Ленського зрадила – сума виграшу склала лише 76,5 тисяч гривень. Загалом, як виявили аналітики проекту "Декларації" (Bihus.Info), у 2015-2018 роках українські чиновники та політики виграли у лотереях і на букмекерських ставках… 7 млн 874 тисячі гривень.

Або ще такі цікаві історії. Голова Верховної Ради Андрій Парубій задекларував подарунків “у нематеріальній формі” від родичів на 444 тис. грн – суму, що майже вдвічі перевищує його зарплатню. Тесть без доходів, скромний ФОПівець орендує для нардепа Антона Геращенка 200-метрову квартиру на Печерську. І таких прикладів безліч.

За словами Руслана Радецького, екс-члена НАЗК, нині система е-декларування більше схожа на механізм політичного тиску на опонентів, аніж на систему суспільного контролю за діями потенційних корупціонерів. “Фінансовий контроль – звичайною мовою е-декларації суб’єктів декларування – є не лише інструментом публічного аудиту статків державних службовців, політичних діячів та членів антикорупційних громадських організацій. Це чудовий інструмент "підвісити" в незручному стані політиків, кандидатів на посади державної служби й намагатися контролювати і направляти в потрібному напрямку також діяльність антикорупційних ГО, тим самим створюючи підґрунтя для розвитку нових корупційних схем. Відсутність арифметично-логічного контролю перевірки, яка є складовою автоматичної верифікації е-декларації, розв’язує перевіряльникам руки, дозволяючи їм перевіряти е-декларації в режимі "свій-чужий", – зазначає в своєму блозі на "Українській правді" пан Радецький. Він відкрито звинуватив склад членів НАЗК на чолі зі звільненою вже пані Корчак у виконанні прямих вказівок влади стосовно проведення тих чи інших перевірок та затвердження їх результатів. До речі, приводом до звільнення Корчак стала гучна заява колишньої керівниці Департаменту фінансового контролю НАЗК Ганни Соломатіної про вибірковість та фальсифікації під час перевірок декларацій.

Та й що казати, коли у 2016 році із 103 тисяч поданих декларацій було перевірено не більше трьох тисяч, у 2017-му із поданих 890 тисяч – перевірено лише трохи більше шести тисяч. Враховуючи такі темпи, можливість уникнути відповідальності за вказані недостовірні факти у декларації – не така вже й проблема для недобросовісних декларантів.

Декларування – для всіх і кожного, щоб навчилися податки платити

Стосовно нової вимоги декларування для представників громадських організацій є різні точки зору. З одного боку, формально є норма закону, яка передбачає подання декларацій представниками громадських об’єднань, зокрема причетних до антикорупційних проектів. З іншого ж боку, європейці та ряд українських політиків вимагають прибрати це обов’язкове декларування, як недоцільне і політично вмотивоване. Дискусії не вщухають. “Річ у тім, що багато громадських організацій в Україні є громадськими тільки на папері, а насправді створені для певних політтехнологій, або ж для оптимізації податків через їх неприбутковий статус”, – коментує Анатолій Амелін. – Взагалі потрібно зауважити, що подібної системи електронного декларування чиновників нема в жодній країні світу.

Особисті декларації там подаються, але вони не публічні. Їх потім ретельно вивчають спеціальні органи, які займаються питання запобігання корупції та несплат податків. В Україні ж створено публічну систему декларування лише для державних службовців та депутатів. За задумкою ініціаторів, вона мала б стати інструментом суспільного контролю за діями потенційних корупціонерів, а насправді ефективності від цього інструменту – нуль. Потенційні корупціонери, не маючи жодного бізнес-досвіду, декларують багатомільйонні статки, але жодного питання щодо джерел їх надходження правоохоронні органи не ставлять. В результаті ідея декларування спотворюється. Радіють хіба що злочинці, які отримали додаткову інформацію про своїх потенційних “жертв”.

Анатолій Амелін вважає, що було б доцільно і правильно усім громадянам України декларувати свої доходи в непублічному форматі – щоб усі були в рівних умовах, байдуже, чиновники, власники бізнесу, чи наймані працівники. Це би дало можливість знизити "тінізацію" економіки і підвищити відповідальність кожного громадянина країни за незаконне збагачення та несплату податків. Але перед тим, як запускати загальне декларування, потрібно запровадити так звану нульову декларацію і дати можливість людям задекларувати усе приховане раніше. Виплатити з цього майна припустимо 5% в перший рік, а в наступні роки перейти на систему загального контролю. Інакше у нас виходить, що одні декларують особисті статки, а інші ні.

Без суспільного контролю і кримінальної відповідальності ця система не працюватиме. А ми бачимо, що у політиків абсолютно немає бажання рухати цей процес у потрібному напрямку. Згадайте, якою жорсткою була боротьба за контроль над НАЗК, НАБУ, який шалений опір чиниться запровадженню антикорупційного суду. І все стане зрозуміло. Питання нульової декларації, яка по суті знищує увесь наявний компромат на політиків та бізнесменів, обговорюється останніх років п’ять, але політичної волі прийняти це серйозне рішення немає. Раніше 2020 року запровадження такого механізму взагалі малоймовірно. Але дискусію потрібно продовжувати. І бажано, щоб політичні партії, йдучи на вибори, чітко декларували свою позицію в цьому питанні”, – коментує експерт.

“Мене давно вже не вражають декларації українських посадовців та політиків. До речі декларації антикорупціонерів за розмірами статків ні в яке порівняння з державними посадовцями не йдуть. Але навіть з нинішнім скандалом, що виник на рівному місці (не важливо, через помсту, чи через нерозуміння принципів підзвітності людей, “дотичних” до держбюджету) я все одно впевнена, що електронні декларації сприяють викоріненню корупції. Не одразу, але під час чергових виборів “майнова” прозорість все ж таки буде так чи інакше впливати на рішення виборців”, – резюмує експерт ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова.

Оксана Поліщук, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-