Радянська/російська школа дипломатичної брехні

Радянська/російська школа дипломатичної брехні

Укрінформ
1941 – відповідь Молотова на запит британського посла... 2018 – заяви Лаврова про отруєння Скрипаля

Якщо «договір з Росією не вартий того паперу, на якому написаний», то що вже говорити про слова російських дипломатів або їхні заяви в листуванні, нехай навіть офіційному? Після хімічної атаки в англійському місті Солсбері британська сторона наполегливо і неухильно продовжує розслідування, бореться за життя Сергія та Юлії Скрипалів, за здоров'я інших потерпілих – британських громадян.

Тим часом російське МЗС у середу, 21 березня, перейшло в невелику контратаку. На якусь роз'яснювальну зустріч щодо цієї справи покликали всіх послів іноземних держав. Однак, відразу кілька посольств оперативно заявили, що глави дипмісій не підуть на зустріч, а будуть присутні «на робочому рівні». Особливо важливо, що всеред них – усі постійні члени Ради Безпеки ООН (у тому числі Китай!), а також один з лідерів Європи – Німеччина. І це важливий показник (не)довіри до російської дипломатії. Ну, не можна брехати так часто, нахабно і непереконливо.

У цьому сенсі цікаво порівняти, як брехали британцям на найвищому рівні СРСР за Молотова і Молотовим. І як це робиться сьогодні за Лаврова і в тому числі самим Лавровим.

1941 – ЧЕРВНЕВА РІЗАНИНА НКВС БІЛЯ ЗАХІДНИХ КОРДОНІВ

11 липня 1941 року посол Великої Британії в Москві Стаффорд Кріппс у листі наркому закордонних справ В'ячеславу Молотову повідомив, що він «отримав інформацію, згідно з якою в Польщі і в Англії ходять серйозні чутки про те, що при відступі російських частин від Львова дуже велика кількість польських політичних полонених, які перебували нібито у в'язниці «Бригітки», була вбита росіянами», причому серед полонених було багато осіб,відомих у польському житті». Кріппс м'яко просить у зв'язку з цим надати якісь пояснення.

Перш ніж навести відповідь Молотова, потрібно ввести читача в ситуацію. У перший тиждень війни Червона армія відступала так швидко, що НКВС відчував великі труднощі з евакуацією в'язниць, ув'язнених. За цих умов було наказано оперативно «розвантажити» в'язниці від Латвії на півночі до України на півдні (Ригу і Львів німці взяли практично одночасно – 1 липня та 30 червня відповідно). «Розвантаження» цих в'язниць, тобто вбивство ув'язнених, проходило за одним сценарієм: спочатку розстрілювали, як зазвичай, з пістолета. Потім – з автоматичної зброї. А в кінці вже просто кидали гранати. Є також свідчення, що у низці випадків на трупах залишалися сліди витончених тортур.

У трьох львівських тюрмах, №1 на Лонцького (зараз там музей), №2 на Замарстинівській і № 4 «Бригідки» за один тиждень, який залишався тут радянській владі, було вбито, за різними даними, від 3,5 до 7 тисяч в'язнів (офіційні дані НКВС – 2464 «убывших по 1-й категорії» по всій Львівській області). Категорії ув'язнених, які підлягали звільненню, були незначні. Це засуджені за «побутовими» і «службовими» статтями. Щодо жінок з дітьми при них, вагітних і неповнолітніх», то їх у принципі дозволялося відпускати, але з припискою – «за винятком диверсантів, шпигунів, бандитів і інших небезпечних». Простіше кажучи, «неповнолітніх диверсантів» і «вагітних бандитів» також дозволялося вбивати.

ХРОНІКА ВБИВСТВ У «БРИГІДКАХ»

Польські політв'язні, які накопичилися у радянизованому Львові до червня 1941 року, переважно були зібрані у «Бригідках». Інформація про їхні вбивства стала відома в Польщі, а слідом за цим і в Лондоні, де перебував польський уряд в еміграції. Бачачи, що Британія, яка рік боролася з Гітлером наодинці, йде до тісного військового союзу з СРСР, поляки поспішили розповісти про радянські злочини. Тому Кріппс повинен був надати їм хоч якусь відповідь, пояснення від Радянської сторони.

Треба сказати, що десятиліття потому польські історики з максимально можливою детальністю відновили, що було у «Бригідках» в останній тиждень червня 1941 року. До початку німецького вторгнення в тюрмі «Бригідки» було приблизно 4 тисяч ув'язнених. Перші страти почалися вже 22 червня. Однак увечері наступного дня радянська вохра бігла з будинку, замкнувши браму і залишивши ув'язнених у закритих камерах. До ранку 24 червня в'язні зрозуміли ситуацію і, деякі з них, зламавши двері, вийшли в тюремне подвір'я. Багатьом вдалося втекти через браму або дах. Згідно з даними НКВС, це 220-362 осіб. Решта не змогла відкрити двері або побоялася залишити будівлю в'язниці.

Між тим, 25 червня близько 4 години ранку енкаведисти повернулися в «Бригідки». Кулеметним вогнем вони змусили ув'язнених піти назад до камер. При цьому було вбито, щонайменше, 13 і поранено 6 осіб. Після цього частина ув'язнених була звільнена. А решта – побиті різним способом. Жертв виводили в тюремне подвір'я групами по 20-40 осіб і там страчували. Вбивали також у камерах і в підвалі. Для того, щоб заглушити крики людей, були включені автомобільні двигуни. Різанина у «Бригідках» тривала до суботи, 28 червня. Після чого було підпалено будівлю – ймовірно, енкаведистами, щоб хоч якоюсь мірою приховати сліди злочину. Купи трупів у підвалах «Бригідок» лежали в 4-5 шарів. Під час тижневої різанини в одній тільки цій в'язниці співробітниками НКВС було вбито понад 2 тисяч ув'язнених.

ДИП-БРЕХНЯ ВІД МОЛОТОВА: ПРОСТО І ЕФЕКТИВНО

А тепер дивимося на відповідь наркома закордонних справ Молотова британському послу Кріппсу.

«Дорогий пане Кріппс,

З приводу отриманої Вами інформації про те, що нібито при відступі радянських військових частин зі Львова велика кількість польських політичних ув'язнених, які нібито знаходилися в тюрмі «Бригідки», – була вбита росіянами», повідомляю, що ці чутки не мають під собою жодних підстав і є явно провокаційними.

Вячеслав Молотов
В'ячеслав Молотов

У в'язницях м. Львова і, зокрема, в тюрмі «Бригідки» у момент відходу радянської влади дійсно залишилася деяка частина в'язнів і серед них не більше 150 поляків <...> Але як це було встановлено спеціальною перевіркою, проведеною компетентними радянськими органами, жоден із в'язнів не був підданий якимось репресіям, ні загалом несправедливому поводженню. Не виключено, однак, що над цими в'язнями німці вчинили розправу, а тепер прагнуть приховати свій злочин і поширювати провокаційні небилиці про радянську владу».

Насамперед варто звернути увагу, що у листі Молотова дано вже правильне написання назви в'язниці, через «д». Тобто при написанні відповіді відповідні роз'яснення і уточнення «компетентних органів» були отримані. І Молотов прекрасно знав, що було у «Бригідках», як і в інших в'язницях Львова, так і всього заходу країни, звідки спішно тікала Радянська влада.

Після цього найбільше вражає нахабність, з якою бреше нарком. Ну що йому стало сказати, що в умовах трагічного, спішного відступу могли бути окремі ексцеси, однак, загалом... Але ні, Молотов бреше, як дихає – «жоден із в'язнів не був підданий якимось репресіям, ні загалом несправедливому поводженню». Розумієте, «жоден»! І не те, що «розстрілу», «репресіям», а навіть «несправедливому поводженню» підданий не був. І все це «у результаті спеціальної перевірки». Як же не повірити послу демократичної країни.

Стаффорд Криппс
Стаффорд Кріппс

Посол Кріппс такою брехливою відповіддю був цілком задоволений. Точніше, змушений був задовольнитися, на що прямо натякав вже у своєму запиті. Міркування доцільності для Лондона тоді були вищими, а Гітлер – страшніше. І того самого дня, 12 липня, тими самими Стаффордом Кріппсом і В'ячеславом Молотовим була підписана «угода між урядами СРСР і Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини».

ПЕРЕДІСТОРІЯ ХІМІЧНОЇ АТАКИ В СОЛСБЕРІ

Російська дипломатія, гідна спадкоємиця радянської, після отруєння Сергія та Юлії Скрипалів любить говорити про відсутність у РФ мотиву для організації такого замаху. Але це слова на експорт. На внутрішній інформринок у випусках новин видається дещо зовсім інше. Так, ми, мовляв, ні при чому, але «зрадник» – д-ууу-же небезпечна професія. І немає нічого дивного у тому, що зрадники гинуть.

Це, насправді, давня традиція СРСР/Росії ще з 30-х років, коли в Радянському Союзі почалася масова чистка всіх відомств, у тому числі розвідки. Тоді багато резидентів, зарубіжних нелегалів, дізнавшись, що їхніх колег під час повернення в країну ставлять до стінки, почали залишатися на Заході. Їхня кількість була такою великою, що полювання на «неповерненців», «зрадників», «перебіжчиків» на довгі роки стало одним із постійних напрямів діяльності радянських силових служб.

Москві також не варто робити невинні оченята при словах про дійсно що отруєння своїх колишніх співробітників. Ще у 1937 році лабораторія при Всесоюзному інституті біохімії, яка спеціалізувалася на роботі з отрутами, була передана у відання НКВС. Пізніше вона стала відома, як «Лабораторія 1», «Лабораторія 12», «Камера», лабораторія Майрановського (Григорій Майрановський, він же Максим Григор'єв, був керівником цієї токсикологічної лабораторії). Кількість людей, отруєних її отрутами, йшла на десятки осіб.

Александр Литвиненко
Олександр Литвиненко

На вильоті Радянської влади, в часи перебудови, КДБ начебто припинив бавитися такими біо-експериментами. Однак з приходом до влади В. В. Путіна механізм закрутився знову. При цьому коментарі Москви з приводу «справи Скрипаля» звучать так, ніби до цього не було «справи Литвиненка». Британське слідство розібрало ту історію по кісточках. І підсумкова доповідь-звіт сера Роберта Оуена, який головував на слуханнях у Високому суді Лондона у справі Литвиненка, представлена британському парламенту, ні в кого, крім Росії, сумнівів не викликала. Але про що ще говорити, якщо один з двох отруйників (Оуен: «Причетність Ковтуна та Лугового до отруєння Литвиненка встановлена») Андрій Луговий після тієї історії, і завдяки їй, став депутатом Державної думи РФ.

А ще ж є список з 14 росіян, які за останні кілька років загадково загинули на території Великої Британії. І є «список 22-х». 16 березня минулого року Російське посольство в Лондоні під заголовком «Чому осіб, які переховуються від правосуддя, шанують у Сполученому Королівстві?» вивісило матеріал, який закінчується «Списком російських громадян, у видачі яких за запитами Генеральної прокуратури Російської Федерації було відмовлено компетентними органами Великої Британії». (Яка знайома стилістика – про «компетентні органи»). Під №1 у списку значиться Микола Глушков, той самий, якого незабаром після отруєння Скрипаля знайшли задушеним. А що буде з людьми, які йдуть у списку під наступними номерами, схвильовані російські політемігранти в Англії?

Але Росії, російській дипломатії, все це як з гуски вода.

БРЕХНЯ ЛАВРОВА – ПОВНЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ У «БІЛОМУ ГАЛАСІ»

З приводу інциденту в Солсбері російська дипломатія продукує стоси заяв, коментарів, пояснень. При цьому розгорнута відповідь міністра Сергія Лаврова британцям пролунала лише раз. Причому не прямо, а в інтерв'ю в'єтнамським і японським ЗМІ 15 березня, напередодні візиту в Тихоокеанський регіон.

Сергей Лавров
Сергій Лавров

Перший пункт, перший урок від Молотова. Заперечення самої можливості хоч якоїсь своєї вини має бути повним, абсолютним: «Хімічна зброя була знищена в Російській Федерації». І все, крапка. Але якщо у Молотова, за ситуацією, завжди і у всьому були винні німці, фашисти, то Лавров дає на вибір дуже широкий набір варіантів: «Ці роботи (з розробки ОВ «новачок», – ред.) тривали і тривають, якщо вірити західним публікацій, в США, Великій Британії, Чехії, Швеції. Почалося це все у 1991-1992 роках, коли Радянський Союз розпався, а лабораторії з виробництва отруйних речовин тієї категорії, яку зараз згадують як таку, що має відношення до «новачка», залишилися в цілій низці інших республік, крім Російської Федерації, включаючи країни Балтії, Узбекистан. Узбекистанську лабораторію, узбекистанські склади ліквідували якраз за участю фахівців із США. Тому хто, що, де зумів побачити, забрати, відвезти – зараз дуже важко з цим розбиратися. Але факт залишається фактом – відомий хімік, який зараз живе в США і який виїхав з СРСР, пан В. Мірзоянов (і він не один, там ще як мінімум два-три хіміка було) вивезений разом з документами, до речі, на Захід».

Зверніть увагу, як добре підібрано список варіантів. На будь-який смак! Великі країни, постійні члени Ради безпеки ООН – США та сама Велика Британія. Інший варіант – «нова Європа», менші союзники по НАТО – Чехія, країни Балтії. І про запас – пострадянський Узбекистан. Вибирай – не хочу. Але тільки не Росія! Хоча, якщо по-розумному, тут можна було сказати: «Ми ще раз перевіримо».

Йдемо далі. Згадаймо, яке визначення було ключовим у Молотова: «ці чутки не мають жодних підстав і є явно провокаційними», «німці вчинили розправу, а тепер прагнуть приховати свій злочин і поширювати провокаційні небилиці про радянську владу». У підсумку – провокаційні чутки/небилиці німців. Провокаційні!

Подібна термінологія навколо «провокації» і у Лаврова: «абсолютно провокаційні дії» Лондона; британський «хід з організацією провокації». Але варто відзначити і відмінність. Молотовські «чутки/небилиці німців» дуже прості, очевидні. Лавровські ж «дії» і хитро вибудуваний «хід з організацією» абсолютно конспірологічні.

При цьому пояснення, надані Лавровим з приводу «антиросійських провокацій», починаються з банальної «русофобії» (яка тепер прийшла на допомогу попередньому «бессильному антикомунізму», «оскаженілій антирадянщині»). Але потім все ускладнюється. Тут Британія і намагається відволікти виборця від жахів Brexit; і країна вибрала «поляну русофобії», щоб нагадати про себе світу (ну це взагалі супер-привід!); і атака на Чемпіонат світу з футболу тощо (один з колег Лаврова ще припустив, що знову ж таки «провокацією» Лондон хоче відволікти всіх від масштабного скандалу з педофілами у Телфорді, цікаво, що вітчизняного скандалу з педофілами у Челябінському дитбудинку Росія не помічає). Тобто і тут представлений найширший вибір.

І тут, здається, можна зробити певний типологічний висновок. За Молотова (і Сталіна) заперечувалося все. Але пояснення давалося одне, найпростіше. За Лаврова (і Сталін-лайт – Путіна) так само заперечується все, але дається великий набір варіантів пояснення. За принципом «білого галасу», який робить безглуздими будь-які спроби докопатися до істини: «Тому хто, що, де зумів побачити, забрати, відвезти – зараз дуже важко з цим розбиратися».

Тобто, сучасна російська дипломатія не просто переймає старі традиції, але й творчо їх розвиває.

Олег Кудрін, Лінард Муциньш, Рига

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-