Абсурд під назвою "дружба з агресором": невже закінчиться?

Абсурд під назвою "дружба з агресором": невже закінчиться?

3166
Ukrinform
В МЗС України заговорили про можливість розірвання договору про дружбу з Росією. Чому тільки зараз, а не в 2014-му?

Міністерство закордонних справ України підготувало ряд пропозицій щодо Договору про дружбу з Росією, серед яких передбачається призупинення угоди частково або повністю. Про це повідомила речник МЗС Мар'яна Беца. “Це дозволяється міжнародним правом і самим договором. Тобто можна призупинити повністю або частково, або його денонсація, - заявила вона, додавши, що цим переліком можливі варіанти не вичерпуються: - Ми не прийняли якогось остаточного рішення, бо остаточне рішення приймає президент”.

Також за словами дипломата, мета України - поступовий вихід з органів СНД: “Це пострадянська модель, яка вичерпала себе. Але ми робимо інвентаризацію також договорів, які для нас важливі. Вихід з СНД не означає автоматично вихід з багатосторонніх угод. Для нас важливі деякі угоди”.

Звичайно, рух МЗС у цьому напрямі хоч і запізнілий, але правильний. Зрештою, раніше або пізніше потрібно було щось робити. Утім, незрозумілим видається дещо інше. Ще два місяці тому перший віце-спікер Ради Ірина Геращенко запевняла, що “Великий договір” розривати не можна, бо документ конче потрібен Україні для міжнародних судів, адже він “визнає територіальну цілісність, суверенітет, і повагу до наших кордонів у рамках міжнародно визначених кордонів, а це - Донбас і Крим”. А ще раніше, на початку 2017 року, в інтерв’ю “Укрінформу” колишній заступник міністра закордонних справ України (нині глава місії України при НАТО) Вадим Пристайко переконував, що Україна готує позов до Міжнародного суду ООН проти Росії за порушення цього документа і саме тому не потрібно зупиняти його дію.

Відтак нам як мінімум видаються незрозумілими, по-перше, нинішня різка зміна позиції МЗС від “категорично не можна розривати “дружбу” з РФ” до “пропозицій припинити або денонсувати договір”, по-друге, чому саме зараз заговорили про розрив договору, невже раніше було неможливо цього зробити?

Укрінформу відповідають:

Богдан Яременко, політолог, керівник “Майдану закордонних справ”:

Богдан Яременко // Фото: iamir.info
Богдан Яременко // Фото: iamir.info

Договір діяв на момент анексії Криму Росією та її окупації Донбасу, тому загроз розірвання “дружби” нема”

“Сьогодні про розірвання так званого “Великого договору” йдеться на рівні пропозицій. Тобто, МЗС пропонує президенту можливі сценарії щодо того, як краще вчинити — повністю денонсувати або частково призупинити його дію. Не прогнозуватиму, на якому саме варіанті зупиниться глава держави. Це питання політичних рішень. Але те, що подібні пропозиції звучать лише на п'ятому році війни, м’яко кажучи, сумно. Це потрібно було робити ще у березні 2014 року. Тим не менш, рішення хоч і запізніле, але правильне. Що стосується якихось загроз для України через розірвання “дружби” з агресивним північного-східним сусідом, то їх нема. Адже на момент анексії Криму Росією та її окупації Донбасу договір діяв. Тому будь-який суд розглядатиме ситуацію на той конкретний момент. Наступне — так чому ж тоді зараз?

Думаю, що подібними ініціативами - реформуванням безпеки й оборони задля вступу в майбутньому до НАТО, розірванням договорів з РФ, виходом з СНД тощо - президент намагається повернути собі лояльність електорату, який колись голосував за нього, а також здобути додаткову прихильність серед патріотично-налаштованого населення — потенційного електорату. Те, що МЗС лише зараз пропонує президенту щось робити з цим договором свідчить тільки про одне: аргументи, якими вони раніше оперували: цього робити не можна, це зашкодить нашій державі в міжнародних судах, - були брехливими і слугували радше для прикриття власної бездіяльності”.

Юрій Георгієвський, доктор юридичних наук, голова Координаційної ради ГО “ЕкспертиЗА Реформ”:

Юрій Георгієвський
Юрій Георгієвський

Ще в 2014 році весь цивілізований світ визнав агресію РФ проти України. Саме тоді потрібно було переглянути договір”

“Ми підтримуємо рух МЗС у цьому напрямі. Він хоч і запізнілий, але правильний. І ось чому.

По-перше, денонсація Договору про дружбу з РФ жодним чином не вплине на можливість України відстояти свої інтереси у міжнародних судових інстанціях. Оскільки територіальну цілісність України та непорушність її кордонів визнає ціла низка актів міжнародного права.

Зокрема, статтею 2 Статуту ООН визначено, що всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яких інших дій, несумісних з Цілями Об'єднаних Націй. Далі, відповідно до ст.3 Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, держави-учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної, і тому вони будуть утримуватися зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони.

До-друге, наявність Договору вже 4 роки не забезпечує територіальну цілісність України від загарбницької політики РФ і її військової агресії щодо України. Навпаки – його чинність надає стосункам України з РФ характер «гібридних»: і воюємо, і дружимо одночасно, що є неприйнятним і неприроднім.

Чому рух МЗС у цьому напрямі є запізнілим? Війну було розпочато у 2014 році, тоді ж і весь цивілізований світ визнав агресію РФ проти України. Саме тоді було б абсолютно природно переглянути стосунки з РФ. Варто зазначити, що йдеться не лише про денонсацію Договору про дружбу, а й про перегляд інших 357 чинних договорів і угод з РФ, введення візового режиму, а, можливо, навіть, і оголошення війни. Звернімо увагу на те, що підготовкою до розірвання договірних відносин з РФ необхідно було займатись з перших днів анексії Криму. Визначити "залежні" галузі та розробити масштабну стратегію їхньої переорієнтації з акцентом на національному виробництві, чого не було зроблено. Паралельно з цим, протягом 2017 року знову відбулась активізація товарних відносин з Російською Федерацією порівняно з двома минулими роками після їх незначного спаду.

Наразі ж протилежність публічних заяв МЗС і першого віце-спікера Ірини Геращенко є грою у «доброго» і «злого» поліцейського в боротьбі за електорат. Заяви з відомства Клімкіна покликані «врятувати» ту частину патріотично налаштованого електорату, що активно визнає РФ країною-агресором”.

Сергій Дацюк, філософ та політолог:

Сергій Дацюк
Сергій Дацюк

Цей договір змушує нас утримуватися від оголошення військового стану, від радикальних економічних санкцій проти РФ”

“Чи варто розривати Договір? Так, варто і негайно. Ми живемо в ситуації абсурду. Українська влада на вимогу громади підтримала блокаду торгівлі з окупованим Донбасом, але досі так і не спричинилася до повної економічної блокади, постійно киваючи на те, що ми не в стані війни. А не в стані війни, тому що діє Договір. А Договір діє, тому що наші олігархи збираються судитися з Росією за цим Договором, принагідно заробляючи на контрабанді. Тобто повний абсурд. А розривати договір потрібно, тому що саме наявність цього договору постійно змушує нас утримуватися від оголошення військового стану, від радикальних державних економічних санкцій, від притягнення до відповідальності українських олігархів-зрадників і т.д. Тобто де-факто Україна вже порушує цей договір, ввівши санкції проти Росії. Але у нашого правлячого класу не вистачає духу, сміливості бути послідовними, наполегливими й обстоювати свої інтереси прямо, без натяків і еківоків”.

Що буде далі після розриву Договору?

Більшість країн світу живуть без всіляких договорів про дружбу і живуть непогано, переконує Сергій Дацюк. Відтак, коли політичне рішення про розірвання “дружби” нарешті з’явиться, то після цього Україна повинна чітко і недвозначно виставити Росії свої конкретні вимоги для відновлення порозуміння: “Перше - визнання політики царизму, політики більшовизму і політики путінізму як колоніальної щодо України. Відмова від цієї політики. Друге - визнання геноциду Росії проти України, включаючи Голодомор-1933 та жертви війни 2014-2017-х років. Публічне вибачення Росії перед Україною за все це. Третє - засудження Росією сталінізму, проведення декомунізації в Росії. Четверте - повернення Криму та окупованого Донбасу разом з компенсацією жертвам війни, пряме фінансування відбудови інфраструктури Донбасу, повернення і відновлення всіх вкрадених Росією підприємств на території ОРДЛО. Дезомбування населення Криму та Донбасу. П’яте - припинення економічної, культурної та інформаційної війни Росії проти України. І шосте - до виконання цих пунктів Україна послідовно має розривати абсолютно усі економічні, політичні та культурні зв'язки з Росією аж до розриву дипломатичних відносин. Якщо Росія виконає всі ці вимоги, то тільки після цього Україна повернеться до обговорення ситуації нових обставин і можливого укладення нової Угоди, де прописуються конкретні принципи постколоніальних відносин Росії та України”.

Опитав Мирослав Ліскович, Київ

На першому фото: Євген Марчук та Олег Сосковець парафують "Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією". 1995 рік


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-