Вибори Путіна - 2018. У чому інтрига? - 14.03.2018 19:50 — Новини Укрінформ
Вибори Путіна - 2018. У чому інтрига?

Вибори Путіна - 2018. У чому інтрига?

1540
Ukrinform
Прощальні залпи «крымнаша» і міцніючі ознаки статусу «изгоя»

До так званих російських «президентських виборів» залишилося кілька днів. Саме час підводити перед-підсумки.

Але це непросто, тому що з приводу Виборів-2018 є відчуття позамежного безглуздя і абсурду. Що якраз легко пояснити, оскільки це вже п'яті вибори Путіна. Чотири рази він брав участь у них сам безпосередньо і ще один раз – під аватаркою якогось Д. А. Медведєва. Авторитаризм такої тривалості неминуче починає маразмувати, повторюватися, пародіювати самого себе – раннього бадьорого періоду, коли він здавався молодою незграбною, такою, що тільки вчиться ходити, але все ж демократією. Тепер же у всьому – втома та імітація видимості. У результаті – враження наростаючої неосудності керівництва, що, зізнатися, вже навіть лякає.

У зовнішній політиці та міжнародній економіці відмова постачати природний газ Україні відшкодовується поставками нервово-паралітичного газу Британії. На внутрішній арені – «Вибори 2018 березня» (дизайн офіційного напису – правда, крутіше, ніж «31 червня» або «32 травня»?), безпутны та безпутінські теледебати кандидатів, які починаються або рано вранці, або пізно вночі. І державна битва за явку на вибори, яка нагадує радянську битву за урожай. Немає сумнівів, що ця битва буде виграна, до того ж у такий самий спосіб – за допомогою приписів.

А тепер по пунктах.

КРИМІНАЛЬНИЙ «НАВАЛЬНИЙ» І ПЕРЕДВИБОРНІ ПОЛІЦАЇ

Для початку кілька анекдотичних деталей. Друга половина зими видалася в Росії сніжною. Снігу багато, а комунальна служба одна, і вона не встигає скрізь. І є вражаючі фотографії, як на центральних площах обласних центрів прямо за пам'ятником Леніну (в Україні, напевно, вже забули – це такий кам'яний або металевий чувак, який стоїть на головній площі) ростуть снігові Ленінські Гори. А у дворах і на вулицях – бруднуваті снігові кучугури, які теж з'їдають простір. І ось в Росії придумали, як зробити, щоб сніг прибрали. Рішення витончене – потрібно написати на кучугурах рідиною, що сильно фарбує, наприклад зеленкою, не допущене до виборів слово «Навальный». І вже наступного дня сніг буде прибрано.

Сніг в РФ взагалі виявився сумнівною субстанцією, схильною до опозиційності (мабуть, простіше було б його заборонити постановою Роскомнагляду). Наприкінці січня на білих схилах Казанського Кремля якраз до приїзду Путіна невідомий витоптав слово «Воры». Це дало початок... тривалій слідчій перевірці. Вся мережева Росія потішалася над фразами з поліцейських протоколів з описом злодійства: «екстремістський напис, зроблений за допомогою залишення на снігу слідів невідомим взуттям». Промоушен вийшов відмінний. Щоб не стати зовсім вже посміховиськом, поліція вирішила справу не відкривати. Прокуратура з нею погодилася. Тобто у підсумку натоптане зам'яли... Але погодьтеся, рівень розгляду вражає.

Були, однак, і прямо протилежні приклади. Це коли працівники російської поліції за допомогою балончика з фарбою наносили на глухі паркани біля недобудов напис «Путин». Але після того, як один з таких скромних трудівників правопорядку потрапив на відео і далі в YouTube, практику довелося припинити. І навіть ось цей конкретний напис затерли. Очевидно, щоб показати, що тепер вже вибори точно будуть абсолютно чесними і конкурентними.

Але не у всіх передвиборних історіях російська поліція така (сніжно) біла і (беззлобно) пухнаста. Вже у передвиборний тиждень у підмосковному Одінцово поліцаї вилучили весь тираж доповіді «Путин. Итоги. 2018», підготовлений опозиціонерами Іллею Яшиним і Володимиром Міловим (Нагадаю, що традиція доповідей «Итоги», «Путин. Итоги» була закладена ще Борисом Нємцовим).

Навіщо? Ну, от навіщо? Коли у них все під контролем, впевненість у перемозі – абсолютна. І доповідь все одно буде надрукована – ще раз – і поширена. Але! Вже після виборів. І вони перестраховуються, вилучаючи компромат. Вічна хвороба авторитарних режимів – вони дмуть на воду. Але молоко, все одно, рано чи пізно скипить. І вони на ньому обпечуться.

Ну, і наостанок, мабуть, пік маразму. Для підвищення явки на вибори всіляко заманюють. Зокрема, продажем на виборчих дільницях дешевих продуктів. Ну, це само собою традиційний провал в совок – нічого особливого. Але асортимент! «Кілька в томаті» (25 руб) і «Шпроти в олії» (40 руб) «За Батьківщину!». Я, зізнатися, доповнив асортимент кров'яною ковбаскою з відбитою печінкою «За Сталіна!». Однак, це само собою вражає. І якщо раніше в Ерефії ходоків до Путіна (тобто, 300-рубльових учасників «путінгів») називали анчоусами, то тепер можна дати оновлену назву для безголових тушок: для лівіших – кілька (оскільки, червоні); для тих, хто багатший і правіший – шпроти («в олії»).

ТЕЛЕПУТИКИ І ДЕБАТИКИ

Суть російських дебатів у тому, щоб за відсутності В. В. Путіна показати, які ідіоти – всі решта. Теми оголошуються, найчастіше, чисто номінально. А потім майже відразу переходить на з'ясування особистих відносин. Старт дебатів був яскравим. Жириновський при мовчанні та потуранні інших типу чоловіків обкладав матом Ксенію Собчак, а вона у відповідь «остудила дідуся» холодним душем – водою зі склянки. Але такі верхні «ля» (шарада: якщо до слова в лапках додати одну букву на початку, декілька в кінці, і епітет «последняя», то якраз вийде словосполучення, яким один кандидат в президенти РФ називав іншого під час дебатів), взяті на самому початку арії, важко тримати довго. І правда – далі було досить нудно. За винятком того, що взагалі пішов з дебатів комуністичний багатій (вусата неосталіністська кілька в олії) Павло Грудінін, висунутий КПРФ з дозволу Кремля, а тепер той, кого лають за вказівкою Кремля ж за незаконні рахунки в іноземній валюті та золоті. Він виставив на дебати замість себе відомого пропагандиста Максима Шевченка, який строчить в опонентів парадокси, софізми і просто перекручування зі швидкістю однойменного кулемета. Це, власне, все, що варто знати про ці дебати.

А тепер – захід з іншого боку. Пам'ятаєте, був такий проект «Телепузики»? «– Прибігли. – Втекли. – Ха-ха-ха». Багатьох дорослих це страшно дратувало: «Що за ідіотизм?!». Але фахівці пояснювали: при створенні програми автори консультувалися з дитячими психологами і точно вирахували, що потрібно показувати і говорити підростаючим дітям раннього віку.

Путін не тільки у дебатах, але і в запису передвиборних роликів участі не брав. А навіщо, якщо він і так весь час «в телевізорі», в кожному випуску новин. І далі в різних «політичних ток-шоу» кожне його висловлювання, кожен жест, інтонація повторюються, коментуються, тлумачаться. При цьому ще деколи виникають схоластичні суперечки: «Ні-ні, ви неправильно витлумачили Путіна!..». Фразочки вождя стають модними і підхоплюються підданими. Мода останніх тижнів: «Ви мене не чуєте». Говорити слід у сумній інтонації, але з відтінком металу в голосі.

Це, однак, звичайна поточна робота. А треба ж ще було гроші, виділені під вибори, освоїти. І ось була створена ціла лінійка телепродукції, яку я умовно назвав «Телепутики». На відміну від «Телепузиків», які робилися для розвитку інтелекту, що тільки пробуджується, «Телепутики» розраховані на остаточне погашення залишків інтелекту у путінського електорату. Це забабахані рівно за тиждень до виборів фільми-інтерв'ю Путіна «Миропорядок 2018» (з Володимиром Соловйовим)... «Путин» (робота, вгадайте, про кого менш відомого Андрія Кондрашова).

Глибину прогину в цих, з дозволу сказати, фільмах важко описати. «– Как вам удается столько работать? Ваш друг Берлускони сказал, что у вас есть чудодейственные таблетки. – Да, есть такая «таблетка». И даже две: уверенность в том, что делаешь, и готовность заниматься этим всю жизнь». Що за солодкуватий зашквар?! Як можна це слухати? Коли щось подібне говорилося в часи Брежнєва, то всі тільки сміялися. А зараз і слухають, і їдять.

Але далі – гірше. Путін, сам або через своїх підручних, погрожуючи всім ядерною зброєю, радіоактивним попелом, в інтерв'ю малює картину ядерної атаки на РФ. І далі каже: «Но я все-таки как гражданин России и глава российского государства хочу задаться вопросом: а зачем нам такой мир, если там не будет России?». Шантаж вищого рівня, як кажуть в комп'ютерних іграх – рівень «бог», «безсмертний».

І ось цікаве продовження теми. Путін близько до тексту цитує слова расєйського генерал-фельдмаршала Мініха: «Россия напрямую управляется Богом. А если это не так, то вообще непонятно, как она существует». Вловили? Стежимо за логікою. Отже, Путін – глава держави. Але, крім того, Росія безпосередньо керується Богом. Далі можливі два варіанти: або Росія знаходиться в спільному управлінні Путіна й Бога, або Путін вже і є Бог? Скоріше друге: адже він вже сказав, що від нього залежить – існувати «такому світу» чи ні.

Версія, здається, доводиться і наступним твердженням. На проникливе запитання Соловйова: «Как принимаются сложнейшие внешнеполитические решения?», Путін чесно відповідає: «Это – сакральная вещь!». Олексій Кортнєв колись давно написав жартівливу пісню «С нами Путин и Христос». Думаю, час робити їй нове, урочисте аранжування – за участю Патріаршого хору Данилового монастиря РПЦ, і ніяк не нижче.

АНГЛІЙКА ПАСКУДИТЬ, АЛЕ СВЯТО БУДЕ!

Реакція російської сторони на звинувачення в отруєнні Скрипаля, його дочки та ще двох десятків британців традиційна: «несознанка» у старому доброму стилі блатняка, рецидивіста. Але нам же в Україні це давно знайомо: «Нас там нет», «Их там нет», «А мы не стреляли», «А вы докажите». У Європі ж, і найбільше – у Великій Британії тільки зараз починають усвідомлювати всю глибину нахабства цієї, з дозволу сказати, російської дипломатії.

В останні десятиліття в Росії фраза «Англійка паскудить», родом з ХІХ століття, часів всесвітніх імперських шахових ігор за території, стала найбільш простим і універсальним поясненням всіх складнощів у спілкуванні з Лондоном. При тому, що учасник вбивства Литвиненка – Луговий сидить в Держдумі і розповідає, як його оббрехало британське слідство. Друге пояснення того, що відбувається – ситуативне, передвиборне. Все, що поганого відбувається в Росії і з Росією – це, звичайно ж, підступи світової закуліси, у даному випадку – британської, з метою перешкодити російським «президентським виборам». І крапка. Тому, чим жорсткішими будуть санкції Лондона, тим сильніше будуть кричати в Москві, що тепер вже точно треба тісніше згуртуватися навколо Національного Лідера.

А зі ступенем їхньої жорсткості поки ще не все зрозуміло. Прем'єр-міністр Тереза Мей заявила про висилку з країни 23 російських дипломатів, заморожування запланованих контактів з Росією на вищому рівні, відкликання запрошення міністру закордонних справ Лаврову. Окрема родзинка – члени уряду та королівської сім'ї не приїдуть на чемпіонат світу з футболу в РФ. Однак Лондон ще продовжує консультації з союзниками з метою того, щоб за можливості консолідовано посилити санкції. І, крім того, через хімічну атаку на Англію скликано екстрене засідання Ради безпеки ООН. Тому, можливо, «далі буде»...

Тим часом, наркотичний ефект «крымнаша» в Росії поступово проходить. І ось ці «вибори 2018 березня», напевно, – остання спроба і можливість поюзати його як слід. В окупованому Криму Путін засвітиться вже в середу. Він приїжджає сюди з великою програмою, головним пунктом якої стане путінг у Севастополі. Риторика заходу зрозуміла настільки, що навіть не цікаво. Але це, так би мовити, «подача м'яча».

А прийом його в тому, що сам день голосування був завбачливо перенесений на 18 березня – день юридичного оформлення агресором анексії Криму. Напередодні ж, у суботній «день тиші», в прайм-тайм по ТБ буде показано убогий, невисокохудожній художній фільм про це - «Крым». Однак і це ще квіточки. Вовчі ягоди ось де – безпосередньо у самий день голосування, в неділю, в російських регіонах готуються масові акції, приурочені до «підписання договору про входження півострова до складу Росії». А з опівночі вони переростуть (як кажуть, «щоб два рази не вставати») у святкування перемоги чинного президента Володимира Путіна.

У цьому сенсі дуже зворушливо, як пише у своїх репортажах з Росії деяка західна преса: «У разі необхідності проведення другого туру голосування, він відбудеться 8 квітня 2018 року». Ще смішніше – викладки російських передвиборних «соціологічних опитувань» від ВЦІОМ та ФОМ. Тонкий гумор тут у тому, що на «Левада-Центр» так само завбачливо було навішено ярлик іно-агента. І тепер «Левада» не має права проводити опитування у зв'язку з виборами. Залишаються зовсім вже підконтрольні ручні соціологи – аналог електоральних кільок і шпротів «За Батьківщину». Всі інші за версією кремлівської пропаганди – проти неї.

Тому, до зустрічі 19 березня. Нудьгувати не доведеться. Тому що – хто переможе, ми знаємо, але наскільки це буде смішно і абсурдно, зараз навіть припустити не можемо. І це, як на мене, головна несподіванка російських виборів, до того ж не тільки цих.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>