Володимир Путін застудився. Ой, як невчасно! Чи вчасно?
Одразу зазначимо, що варіант “він не хворий, а під домашнім арештом, а в Кремлі переворот” не розглядаємо. Така анонімна інтернет-інформація на 99,9% є фейковою (0,01% залишимо на можливість дива, яке справжні матеріалісти ніколи категорично не заперечують). Хоча, треба сказати, живляться такі фейки цілком прагматичними і логічними припущеннями. Але про це трохи далі.
Висловимо припущення, що якась застуда чи інша болячка чіплялася до Путіна і раніше, і не раз за усі 18 років його перебування на вершині російської влади. І про них ми сьогодні навряд чи точно згадаємо. Зрештою, хіба він не людина в сенсі біології та фізіології? Але нинішня застуда виділяється з цього ряду з принаймні двох причин.
Перша: це сталося в розпал передвиборної кампанії, коли кандидату Путіну саме треба їздити країною, зустрічатися з виборцями і щодня “світитися” на телеекрані. Ось, виявляється, довелося скасувати поїздку на Далекий Схід. Звісно, застуда не завадить довести операцію з офіційного оформлення четвертого строку президентства Путіна до запланованого кінця, але вона створює різні неприємні перешкоди у справі належного подання країні та, особливо, світові запланованої перемоги на виборах. Ця клята застуда підточує імідж супермена Путіна, у якого просто нема і бути не може жодних недоліків, а різні там віруси і бактерії обходять його десятою дорогою. Наразі головне завдання тих, хто керує кампанією кандидата Путіна — забезпечити максимальну явку виборців, що, погодьмося, не так вже й легко в ситуації, коли підсумок виборів ні в кого не викликає сумнівів. Як хвороба супермена, тим більше, якщо вона триватиме не день — два — три, а набагато довше, вплине на явку? Хто це може знати напевне? І ми не знаємо.
Утім, цю біду Путін і команда порівняно легко переживуть. Якось викрутяться. Складніше з другою причиною, через яку нинішня застуда створює особливі складнощі, і не тільки для Путіна.
Чинна російська влада не є стійкою і стабільною. Основний дестабілізаційний фактор — тиск Заходу. Сьогодні він ще не настільки сильний, щоб змусити Кремль капітулювати, але цей тиск — не статичний, він змінюється, причому виключно в бік посилення.
Загалом, Росія нині надто слабка, щоб утримувати свої позиції і на міжнародній арені, і всередині країни без допомоги Заходу, а тим більше — у жорсткому протистоянні з ним. Економіка Росії — неефективна як для супердержави, її переважно сировинний характер визначає, по-перше, залежність від тих, хто цю сировину купує, по-друге — означає відсутність власних новітніх технологій (які потрібні насамперед для підтримання власної армії у загрозливому для Заходу стані), і їх доводиться купувати у тих, хто купує російську сировину, на гроші, отримані за продаж сировини. Затяжна сварка з покупцями сировини, котрі одночасно є продавцями технологій, означає неминучий крах всієї Росії, а отже і чинної російської влади.
На все потрібні гроші — на армію, на війну, на пропаганду, на апарат насильства, на життєвий мінімум населення, на розкішний спосіб життя еліти. Саме гроші: золото і валюта, а не паперові рублі, які можна надрукувати скільки завгодно. Золото і валюта - на Заході, і щоб їх здобути, мало запропонувати нафту і газ, треба ще згода Заходу витрачати виручені за них валюту і золото так, як цього хочуть у Кремлі. Тобто, щоб без будь-яких санкцій та інших “списків Магнітського”.
Підсумовуючи, Кремлю потрібно терміново миритися із Заходом. Власне, це вже давно ні для кого не новина. Але як миритися? Перетворюватися, як пропонує Захід, на “нормальну” демократичну і правову країну без амбіцій наддержави? Можна, але тоді втрата влади нинішньою російською елітою неминуча, бо утримувати її за собою, причому — вічно, можна тільки в недемократичній і неправовій Росії з амбіціями наддержави як способу маніпулювання свідомістю підданих. Тому Кремль в принципі згоден задля примирення тільки на зміну першої особи, зваливши на екс-лідера всю провину за антизахідну політику. Це давній і перевірений трюк Кремля. Функція “цапа-відбувайла” є обов'язковою для кожного кремлівського лідера, коли він втрачає владу (причина не має значення).
Тому й чекають усі — і на Заході, і в Росії — коли кремлівські нарешті наважаться на цей трюк. Коли вони усунуть Путіна, демонструючи, що вони вже не такі погані, що вони вже хороші? Це очікування перетворилося на загальне. Тому перша реакція на новину про застуду президента РФ - “вже почалося?” А хтось від нетерпіння чи заради сміху запускає в інтернет “він не хворий, а під домашнім арештом” з упевненістю, що фейк із задоволенням будуть поширювати й обговорювати. А тепер уявіть, що буде, якщо у Путіна не звичайна застуда, а щось серйозніше? Яка колотнеча почнеться (чи вже почалася)? І цього чекають. Ось впливова західна Independent охоче розвиває цю тему, хоча підстави для неї поки що вельми непевні.
Маємо очевидну реальність: Захід, насамперед США, посилює тиск на Кремль. Повільно, але неухильно. Кремль шукає виходу, розуміючи, що якщо нічого не робити, а лише витримувати тиск, то катастрофа — це лише питання часу. Ми досі не знаємо, і навряд чи дізнаємося до зміни влади в Кремлі, з чим у січні, напередодні оголошення так званого “кремлівського списку”, у Вашингтон прилітали одразу троє очільників усіх трьох головних розвідувальних спецслужб Росії. Які таємні торги, можливо, йдуть між Вашингтоном і Москвою?
Так, дуже невчасно Володимир Путін застудився. Чи, навпаки, вчасно?
Юрій Сандул. Київ
