Правосуддя в Україні є. Але за нього треба боротися

Якщо ми хочемо (а цього треба прагнути зі всіх сил!), щоб тисячі й тисячі українських емігрантів бажали повернутися в рідну державу, слід добиватися справедливості в усіх клітинках суспільного українського життя. І гарантувати цю справедливість. Бо справедливість – це повна захищеність громадянина законом.

Сповна відчути і зрозуміти це довелося нашій родині, так би мовити, на власній шкурі. Так склалися обставини, що вже більше як півроку мого сина стали незаконно переслідувати, інкримінуючи йому злочин, якого він не вчиняв. Окремі діячі військової прокуратури влаштували ціле шоу, самі при цьому переступаючи закон, щоб посадити сина за грати і вже там докінчувати “слідство”.

Крім усього, під час проведення обшуку в моїй квартирі були вилучені мої особисті грошові збереження та цінні речі, неправомірними ухвалами суддів на все моє нерухоме майно та рахунки було накладено арешт.

Я є людиною похилого віку, яка пройшла досить тернистий та непростий шлях у своєму житті. Мені 77 років, упродовж всього життя я займав високі посади в органах державної влади і своєю основною метою вважав служіння рідному народу. І ніколи й на думку мені не спадало, що з’являться з часом в наших органах прокуратури діячі, які так ось ламатимуть систему правосуддя через прокурорське коліно.

Підкреслюю – “окремі діячі”.

Неймовірних зусиль довелося прикласти мені, щоб через суд було відмінено попередні рішення щодо арешту мого та моєї невістки нерухомого майна, знято інші арешти. Ухвалою слідчого судді суду першої інстанції зобов’язано “завзятих” прокурорів повернути мені незаконно вилучене.

Хочу висловити щиру вдячність всій команді адвокатського об'єднання “Войченко і Дульський”, які в моєму випадку довели: “Правосуддя є, і за нього треба боротись!”.

З попередньої депутатської практики, ґрунтуючись на численні звернення до мене виборців, я знав, які ми ще далекі були до європейської практики справедливого судочинства. І певен: і в столиці, і в глибинці ще далеко нам до повного вирішення цього болючого питання. Але ось я переконався на собі:певний поступ є, бо є люди справедливі і послідовні.

Переконався, що перші паростки у нашій судовій системі є і вони вже помітні.

Вірю в це і вірю в Україну!

Григорій Бондаренко, депутат ВР попередніх скликань, громадський та політичний діяч

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства