Верховна Рада не є самодостатньою. То при чому тут сніданки з Трампом?

Перший тиждень роботи 8-ї сесії Верховної Ради виявився, м’яко кажучи, не надто продуктивним. У залі явно не вистачало депутатів, а в середу 7 лютого спікер Парубій навіть дочасно закрив засідання: а чого засідати, коли ні проголосувати, ні обговорити... Дехто з депутатів пробує перекинути вину за зупинку роботи Ради із себе на колег, котрі поїхали в Сполучені Штати на молитовний сніданок з Трампом. “Засідання парламенту достроково закрилося через те, що понад 50 депутатів полетіли на молитовний сніданок до Америки”, - заявив лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Очевидно, пан Ляшко мав на увазі представників ВО “Батьківщина” Юлію Тимошенко, Сергія Власенка, Григорія Немирю, представників фракції “Народний фронт” Антона Геращенка, Павло Унгуряна, а також членів БПП Артура Герасимова, Максима Єфімова, Андрій Павленка та інших.

Відтак Укрінформ спробував розібратися, по-перше, що це за молитовний сніданок, чому на нього так прагнуть потрапити, а по-друге, чи міг закордонний вояж частини українських нардепів у Вашингтон зірвати роботу Верховної Ради, чи “сніданок” тут ні до чого і причина насправді в чомусь іншому?

Сніданок з Трампом — це як Давос, але для чиновників

Національний молитовний сніданок у Сполучених Штатах був заснований президентом Ейзенхауером ще у 1953 році. Відтоді він проходить щопершого четверга лютого-місяця в Вашингтоні, зазвичай у готелі Washington Hilton. Серед організаторів Конгрес США та християнська організація Fellowship Foundation. На молитовний сніданок з президентом запрошуються представники бізнесу, політики, громадські та релігійні діячі, всього – понад 3 тисяч осіб з кількох десятків країн.

Сніданок – це благодійництво, саме на такі цілі направляються зібрані кошти. А по суті, це серія заходів, в ході яких для учасників події організовують неформальні зустрічі, тому протягом самого сніданку серйозних питань не вирішують, а ведуть лише світські бесіди. Однак головна мета події - все ж молитва американської еліти за процвітання своєї країни. Під час сніданку, який триває в середньому півтори години, президент Сполучених Штатів виголошує свою промову, а далі слово надається “головному спікеру”, ім'я якого тримають в таємниці до дня проведення заходу. Наприклад, в різні роки такими спікерами були Мати Тереза, колишній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер і навіть лідер музичного рок-гурту U2 Боно.

Як і чому туди хочуть потрапити?

Відповідь доволі проста: щоб поспілкуватися з провідними особами США і не обов’язково за сніданком. Для цього представники делегацій з різних країн приїжджають до Вашингтона за кілька днів до заходу, а від'їжджають – за кілька днів після. І весь цей час використовується для відвідування Держдепу, інших міністерств і проведення різного роду і рівня зустрічей.

Крім, власне, налагодження контактів, присутність на молитовному сніданку банально дозволяє політикам попіаритися: зробити вдале фото на фоні американських політиків або просто “засвітитися” у списку гостей.

Потрапити на сніданок можна в різний шлях. Приміром, особисте запрошення на цей захід гості отримують від сенатора чи конгресмена або через лобі в протестантських церквах. Якщо політик (бізнесмен, громадський лідер) отримав таке запрошення, то він може навіть розраховувати на all inclusive: покриття транспортних витрат, проживання коштом приймаючої сторони тощо.

Окрім безкоштовних запрошень, є можливість купити місце за столиком. Це і є база благодійності. Вартість квитка від 25 до 150 тисяч доларів, залежно від того, наскільки близько до імпровізованої сцени - столика президента США.

Чим годують?

Очевидно, любителі смачно поїсти дещо розчаруються, тому що їжа на молитовному сніданку доволі аскетична. На столах учасники заходу не побачать ні королівських креветок, ні лобстерів, ні мармурового м'яса - ніяких делікатесів. Все доволі скромно. Приміром, у попередні роки сніданок складався з фруктового соку, чаю (кави), булочок та яєчні з беконом.

У Раді понад 300 зареєстрованих нардепів, а роботу паралізували лише 50?

Як вже згадувалося вище, провальну роботу парламенту у перший сесійний тиждень лідер Радикальної партії Олег Ляшко пояснює відсутністю понад 50 депутатів, які полетіли на молитовний сніданок до Америки. Жодним чином не збираємося когось вигороджувати, але маємо питання: чому минулих середи і четверга, коли зранку в сесійній залі зареєструвалося понад 300 депутатів (327 і 341 відповідно) — цілком достатня кількість для продуктивної роботи, за законопроекти голосують лише 150? Яка причина такої безрезультатності? Голосів забракло навіть на ратифікацію міжнародних документів, яка зазвичай проходить найлегше.

В середу голова Верховної Ради Андрій Парубій дочасно закрив ранкове пленарне засідання, оскільки в залі бракувало голосів для ухвалення законопроектів, внесених у порядок денний. Близько 12-ї години заледве 150 осіб. Така ж картина повторюється у четвер: до оголошення перерви в сесійній залі присутні депутати всіх фракцій, але після — на робочі місця повертаються далеко не всі. Розлючений спікер заявляє про намір опублікувати (вкотре вже?) в газеті “Голос України” прізвища відсутніх на пленарному засіданні нардепів: “Сьогодні я не буду робити так, як учора (достроково закривати пленарне засідання. - Ред). Сьогодні я буду проводити рейтингове голосування і публікувати в газеті всіх відсутніх, щоб вся Україна знала, хто не приходить на роботу вчасно, коли Україна захищає свої кордони, коли всі українці на роботі”.

Те, що Андрій Володимирович хоче взяти під особливий контроль найзатятіших прогульників і зробити їх імена добре відомими суспільству — це, звісно, добре. Але в даному разі не зовсім правильно обзивати депутатів летюхами, неробами чи якимись іншими подібними словами. Причина відсутності частини з них по обіді пояснюється просто: очевидно, рішення за що-небудь голосувати не були узгоджені десь нагорі, як це було, приміром, у перші два дні пленарного тижня, коли таки вистачило голосів для ухвалили важливих законів про ТОВ і про кредитний реєстр НБУ.

І це, по-суті, не вина депутатів, це констатація того, що нинішній парламент (як і, власне, попередні) не є самодостатнім органом, свою функцію представника народу не виконує, і реально власні рішення практично не приймає. Натомість, приймає лише ті, що диктуються ззовні керівникам фракцій, а ті мають забезпечити «результат». На минулому тижні список узгодженого і погодженого був надто короткий – лише на один день і вистачило. То чого ж, питається, штани протирати?

…І при чому тут Трамп з його молитовним сніданком?

Мирослав Ліскович, Київ