Заява Габріеля? Просто Євросоюз не може впливати на те, що відбувається на Донбасі…
Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель під час виступу в Східному комітеті німецької економіки в Берліні висловився за те, аби Євросоюз почав поетапно скасовувати санкції проти Росії за умови тривалого перемир’я на Сході України. Міністр навів таке собі прагматично-бізнесове обґрунтування своєї пропозиції: “Якщо Російська Федерація готова це робити, вона має за це щось отримати”. Виходить, якщо Росія погодиться тривалий час не стріляти, тобто - не вбивати людей на Донбасі, то їй за це належить винагорода. Іншими словами, ми всі — і Україна, і Європа, і світ — маємо бути вдячні Росії, якщо вона не стріляє, і демонструвати цю вдячність у матеріальній формі. Здається, це дуже схоже на середньовічну сплату данини за те, щоб тебе не грабували, правда?
Габріель вважає, що такою є реальність, бо інший підхід — скасування санкцій лише після того, як Росія повністю виконає “мінські угоди” - назвав “відірваним від реальності”. Щодо реальності, то тут пан міністр, на жаль, має рацію: якщо маєш справу з державою, яка проводить середньовічну зовнішню політику, і в тебе нема змоги зробити так, щоб та держава проводила іншу, сучасну та цивілізовану, зовнішню політику, то мусиш погоджуватися на середньовічний характер стосунків з цією державою.
Ідея поступового скасування, чи пом’якшення, антиросійських санкцій — не нова. Її у тій чи тій формі виголошують в Європі регулярно, в тому числі політики і урядовці Німеччини. Звернути увагу на черговий такого роду вислів німецького міністра закордонних справ варто не для того, щоб, знову ж таки — вчергове, дорікнути деяким європейцям за їх поблажливість до агресивної політики Росії та сильне бажання отримати бізнесові чи політичні прибутки від співпраці з Кремлем.
Глянемо на це трохи з іншого ракурсу.
Що буде діятися на Донбасі в найближчі рік — два — три, чи будуть виконані “мінські угоди”, чи відновить Україна контроль над своїми територіями, чи будуть миротворці, одним словом — все, що відбувається чи відбуватиметься на Донбасі абсолютно не залежить від Євросоюзу загалом і Німеччини зокрема. Усі можливі зміни чи відсутність таких залежить від Росії, США та України. “Нормандська четвірка”... До речі, коли була остання зустріч у цьому форматі? Коли буде наступна? Ото ж...
На сьогодні у долі Донбасу щось може вирішитися за результатами зустрічей Волкер — Сурков, тобто від того, як домовляться чи не домовляться США і Росія. І чи погодиться з цими домовленостями Україна. Європи і Німеччини тут нема. Євросоюз може скасувати всі антиросійські санкції чи, навпаки, посилити їх — позиція Росії від цього не зміниться. Європейських санкцій Росія, за великим рахунком, не боїться, розраховує їх витримати.
І що Європа і Німеччина має на сьогодні? Збитки від санкцій і повну неможливість кардинально вплинути на події. Тоді виникає просте запитання: за що страждає німецький (французький, італійський, австрійський...) бізнес? Причому, не видно абсолютно ніякої перспективи. Росія вперлася і не хоче віддавати те, що захопила в України силою зброї, тоді виходить, що санкції навічно? А Євросоюз не може собі дозволити вічні санкції проти Росії, бо це, окрім матеріальних втрат, робить його, скажемо прямо, лише додатком до зовнішньої політики США. Очевидно, що таку нестерпну ситуацію європейцям хочеться якось змінити. Але як?
А зміни можуть бути лише в одному напрямі — скасування санкцій. Звісно, ідеальний, він же — казковий, варіант: Росія виконує “мінські угоди” і взагалі пристає на нормальну, а не середньовічну, зовнішню політику, і санкції урочисто скасовуються. Якщо ж ідеальний варіант неможливий, тоді залишається “реальний”: санкції знімаються поступово, і цей процес маскується тим, що Габріель назвав “якщо Росія готова це зробити”.
Але найстрашніше для Європи те, що такий “реальний” шлях — насправді теж нереальний. Росія обрала стратегію поведінки у відповідь на спроби Заходу змусити її піти з Донбасу і Криму, яка не передбачає найменших поступок. Росіяни виходять з логіки, що найменший відступ тільки заохотить її супротивників до ще більшого тиску на Росію. Принцип Кремля такий: санкції проти Росії недієві і їх треба скасовувати саме тому, що Росія ніколи не поступається тиску, з Росією можна домовитися про що завгодно, але змусити до чогось проти її волі — ніколи!
Тобто, цей принцип не передбачає такої собі поступової поступливості, на яку розраховують і про яку мріють міністр Габріель та його однодумці серед європейських політиків. Тож доведеться Євросоюзу шукати інший шлях виходу з того тупика, у якому він опинився через неспроможність дати Росії адекватну відповідь на її агресивну політику. Приміром, терпляче почекати, поки США таки дотиснуть Росію, а ще краще — допомогти американцям у цій благородній справі. Отоді вже точно можна буде скасувати санкції, причому всі одразу, а не поступово.
Юрій Сандул, Київ
