«З Днем ката!»: Росія святкує сторіччя ЧК-ОДПУ-КДБ-ФСБ

«З Днем ката!»: Росія святкує сторіччя ЧК-ОДПУ-КДБ-ФСБ

1191
Ukrinform
Сумні уроки неврегульованого державного календаря

Соромно і боляче дивитися на те, що відбувалося в РФ цього дня, за традицією названого «Днем чекіста». 20 грудня при мовчазному потуранні переважної більшості населення не просто святкується це щось під назвою «День працівника органів безпеки Російської Федерації», але й триває, все більш зухвало, реабілітація радянських репресивних органів.

На це все нам в Україні треба дивитися як на важливий урок. Те, що сталося з Росією і в Росії з цією організацією, те, як країна опинилася під владою цієї касти, показує, наскільки небезпечно у державній політиці залишати щось «на потім». Кожна не проведена, «не дожата» реформа досить швидко мстить відновленням колишніх потворних структур і порядків. І за кілька десятків років країна опиняється у колишньому тупику, тільки ще більш глухому і безнадійному.

ПЕРЕДІСТОРІЯ НЕ ДО КІНЦЯ СКАСОВАНОГО «СВЯТА»

У «Дня чекіста» особлива і дуже своєрідна історія. У радянський час він не мав офіціозного статусу. Широко святкувався, наприклад, схожий, родинний День міліції. Вшанування «Великого Жовтня», що пвідбувалося 7 листопада, було пафосним і страшенно нудним. А ось День міліції, що відзначали слідом, 10 листопада, парадоксально опинявся досить веселим святом – завдяки тому, що цього вечора на 1-му телеканалі країни (а всього було два) транслювався багатогодинний концерт, половина якого віддавалася під владу естради. З урахуванням того, наскільки тоді було туго в країні з розвагами, це була велика подія.

І ось, на такому, кажучи сьогоднішньою мовою, – попсовому тлі, «День чекіста» був, так би мовити, конспіративним святом з флером благородної таємничості. Офіціозно він не відзначався, але неофіційно святкувався. Насамперед, самими гебістами. Що доповнювалося статтями в пресі, детективними фільмами на ТБ, які показують благородних радянських розвідників і контррозвідників.

Після 1991 року у демократичної російської влади, яку уособлював Борис Єльцин, був шанс змінити ситуацію, позбавити спадкоємців КДБ колишнього впливу, розігнати цю структуру, провести люстрацію. На жаль, цього не сталося. Обмежилися лише перейменуваннями і неглибокими реорганізаціями. Уламки зруйнованого у серпні 1991 року КДБ отримали нові назви – Агентство федеральної безпеки РРФСР і Міжреспубліканська служба безпеки СРСР.

А 24 січня 1992 року Єльцин підписав указ про створення на їх основі Міністерства безпеки Російської Федерації (МБР). І саме цей день, 24 січня, Борис Миколайович довго просував як свято «працівника органів безпеки» замість одіозного «Дня чекіста». Опір йому, однак, був надзвичайно наполегливим і злагодженим.

21 грудня 1993 року, тобто незабаром після придушення хасбулатовсько-руцковського путчу, МБР було перетворено на Федеральну службу контррозвідки (ФСК). Ще через півтора року, 12 квітня 1995-го, ФСК перетворили на добре нам зараз відому ФСБ. Природно, що при такому хитросплетінні нових дат і абревіатур про 24 січня, як новий святковий день, призабули.

А далі Єльцин, вже важко хворий і до того ж обтяжений Першою чеченською війною, наближався до закінчення свого першого президентського терміну. У грудні 1995 року, заграючи з силовиками, він вирішив офіційно встановити їм професійне свято. Тут у Бориса Миколайовича була цікава розвилка. Можна було все ж таки наполягти на 24 січня, можна було взяти за дату 21 грудня (ФСК) або 12 квітня (ФСБ).

Але ні, загравати так вже загравати. І у грудні 1995 року, за півроку до виборів, «демократичний президент Росії» обирає катастрофічну дату для професійного свята «працівника органів безпеки РФ» – той самий сумнозвісний «День чекіста», 20 грудня. Лише зараз, заднім числом, зрозуміло, що це була капітуляція російської влади перед гебухою. Точніше – початок капітуляції, який закінчився і офіційно оформлений з призначенням Путіна на роль «наступника».

МИЛІ ДУРНИЦІ ОФІЦІОЗУ

До столітнього чекістського ювілею країною прокотилася хвиля дурниць різного ступеня тяжкості. Наприклад, презентація сувенірних чохлів для айфонів різного ступеня престижу та розкоші, аж до позамежно анекдотичного Дзержинський-Gold.

У Томську підвели підсумки пробного обласного конкурсу дитячих малюнків «На службі Батьківщині», який прославляє роботу гебухи. Судячи з туманної, без пояснень, фрази «роботи-переможці візьмуть участь у всеросійському конкурсі», можна очікувати, що далі досвід цього конкурсу пошириться на всю країну.

Як відзвітували організатори, «діти від 3 до 16 років надіслали більше 100 робіт. На конкурсних малюнках діти зобразили «вторгнення моджахедів», «сутичку НКВС і бандерівців», «конфлікт на Даманському острові», також роботу прикордонників, навіть поліцейських і пожежників».

При цьому в умовах конкурсу школярів і вихованців дитячих садків просили не малювати «криваві байки», а щоб, навпаки, роботи піднесено «відображали діяльність органів державної безпеки, нерозривно пов'язану з історією країни».

Звернемо увагу на підбір тем, оголошений у звітах – як противників: а) ісламісти; б) бандерівці. Ну, тут, загалом, все очікувано. Але ось на третьому місці дещо несподівано опинилися «сусіди і союзники» китайці. Цікавий сюжетний поворот. Цікаво, чи повториться він у майбутньому чи це був лише ексцес організаторів?..

1
Олександр Бортніков

«ДОПОТОПНЕ І СТРАШНЕ» - НА ЧОЛІ ГОЛОВНОЇ СПЕЦСЛУЖБИ 

Головною програмною заявою свята стало довжелезне інтерв'ю нинішнього глави ФСБ Олександра Бортнікова «Російській газеті».

Це мало схоже на живе інтерв'ю. Просто список запитань та письмові відповіді на них. Не хочеться детально переповідати цю маячню. Про нього добре сказав російський історик Андрій Зубов, який заявив, що це інтерв'ю «допотопної істоти», і страшно уявити, що ця особа очолює головну спецслужбу країни.

Дійсно страшно. В оцінці роботи радянських спецслужб Бортніков зробив величезний крок назад навіть у порівнянні з радянськими часами. Він, по суті, виправдав масові сталінські репресії: «Хоча у багатьох цей період асоціюється з масовою фабрикацією звинувачень, архівні матеріали свідчать про наявність об'єктивної сторони у значній частині кримінальних справ, в тому числі тих, які були покладені в основу відомих відкритих процесів». Як приклад реальних приводів для процесів сталінських років глава ФСБ навів якісь міфічні «плани прихильників Л. Троцького з усунення або навіть ліквідації Й. Сталіна та його соратників у керівництві ВКП(б)», а також «зв'язки змовників з іноспецслужбами».

Репресії Бортніков пов'язав не з ім'ям Сталіна, а з постаттю Миколи Єжова, страченого у 1940 році. За його словами, Лаврентій Берія, який прийшов на зміну Єжову, «вигнав кар'єристів попередніх призовів» і загалом підвищив якість роботи спецслужб. Також глава ФСБ лукаво занизив цифри репресованих і не знайшов жодного недоліку в діяльності сумно відомого СМЕРШу.

Далі Бортніков оспівав главу КДБ Андропова (перший з гебістів, який торував дорогу до кремлівського трону). І це не випадково. Зараз в Росії, в чекістській касті Дзержинський та Андропов – два культових героя. (Лаврентій Палич поки ще не дотягує до них. Але хто зна, що буде далі).

Загалом, у всьому інтерв'ю Бортніков послідовно, десятиліття за десятиліттям, апологетично описав історію ВЧК-ОДПУ-КДБ-ФСБ (у тому числі боротьбу з «гарно озброєними націоналістичними збройними бандформуваннями» у «західних областях СРСР», тобто Західній Україні та країнах Балтії).

За словами нинішнього глави спецслужби, КДБ було близько до того, щоб запобігти трагедії – розпаду СРСР. Але завадили зрадники, завербовані іноспецслужбами «агенти впливу» в союзних органах влади.

І як пік розвитку – новий зліт спецслужби з приходом до керівництва ФСБ у 1998 році Володимира Путіна, який зробив «значний внесок у справу зміцнення органів безпеки».

ДЕЯКІ ДИВАЦТВА ЮВІЛЕЮ

Вершиною святкування став Урочистий вечір, який проходив у Кремлівському Палаці з'їздів, на якому виступав сам Сонцеликий.

Не можна сказати, щоб його промова була інформаційно і смислово насиченою. Показово, що російські інформагентства змогли вичавити з неї тільки похвалу «співробітників ФСБ, які переграють іноземні розвідки», завдяки їхній «вмілій, тонкій оперативній роботі». Досить загально, але нічого більш конкретного витягти не вдалося: звичайні банальності, починаючи "победобесием" і закінчуючи традиційною "лякалкою" – необхідність «поставити надійний бар'єр від зовнішнього втручання в наше громадське і політичне життя, попереджувати діяльність іноземних спецслужб, які – а це не секрет – намагаються всіляко активізувати свою роботу в Росії».

Ось, власне і все. А далі починаються дивацтва...

Дивна річ – ще на початку тижня на головних каналах Росії у телепрограмі стояв «Святковий концерт, присвячений Дню працівника органів безпеки». Це саме той концерт, який слідував за виступом Путіна на Урочистому вечорі. Але з якоїсь причини він з телепрограми безслідно зник (хоча у попередні роки, не ювілейні, бував у ній).

Цікаве питання – чому урочисте відзначення «Дня чекіста» приглушили, повернувшись до старої радянської традиції? Думається, тут багато причин.

По-перше, у ювілейний Рік Революції приглушеним в РФ має бути все, щоб «не розгойдувати човен». По-друге, схоже на те, що у путінській Росії дещо змінюється основна концепція. Про це вже кілька років докладно говорить Андрій Солдатов, який написав (у співавторстві з Іриною Бороган) книгу «Нове дворянство. Нариси історії ФСБ» (вийшла англійською у 2010 році), яка широко розійшлася по світу.

Солдатов вважає, що у підсумку ідея «нового дворянства» не відбулася. Хоча в «нульові» і до 2014 року співробітники ФСБ любили говорити про себе як про «нове дворянство». Але зараз цей вираз забуто й закинуто. Що сталося? Останні два з половиною роки (тобто, з середини 2015-го) ті люди, випускники шкіл КДБ, які були ідеологами ідеї гебістського «нового дворянства», переводилися на синекури, вичищалися з різних сегментів влади, насамперед найважливіших – адміністрації президента, Ради безпеки.

На зміну їм приходить більш строката компанія. Це «молоді технократи», тобто чиновники «трохи за 30», які виросли при Путіні і повністю зобов'язані йому піднесенням. І це нестарі накачані путінські охоронці. На перший погляд – ті ж спецслужбісти, але не ті, а персонально, знову ж таки, путінські висуванці, наближені, гвардійці, але не співмірні йому соратники.

У цих умовах з другої половини 2010-х ФСБ «перезаточується» на інший функціонал. Умовно кажучи, це вже не «нове дворянство» з верхівковою «новою аристократією», а, швидше, «гвардійці кардинала». Тобто, схоже на те, що Путін зараз повертає ФСБ в колишні функціональні радянські рамки КДБ – здійснення вибіркових репресій з метою контролю еліт і спрощення ручного управління.

Ну, і третя причина приглушеного святкування – як не дивно для Росії, громадянська активність. Марія Альохіна з Pussy Riot, інші менш відомі її однодумці, які вийшли 20 грудня з пікетами і плакатами «З днем народження, кати!», «З Днем ката!» створюють ну дуже вже невиграшний фон для масштабного святкування. Зрозуміло, що в Росії з її контрольованими ЗМІ їх не помітять. Зрозуміло, що думка Заходу для Кремля великою мірою не важлива. Але все ж, все ж... як кажуть в анекдоті, «осад залишається». З урахуванням перших двох причин, більш важливих, і ця третя працює на те, щоб не провокувати зайвий шум напередодні виборів.

Олег Кудрін, Рига.

Перше фото: Rasul Yarichev

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-