Atlantic Council: Не треба вірити "фокусам" Путіна з миротворцями
Про це йдеться в публікації на сайті Atlantic Council директора Грузинського інституту політики та професора Тбіліського державного університету Корнелія Какачіа та політичного аналітика Джозефа Ларсена.
"Російський президент Володимир Путін недавно запропонував ввести миротворчу місію ООН на схід України. Хоча у нього вдома це виглядає як мирна увертюра, Путін зовсім не мотивований прагненням до дружби", - йдеться в публікації.
Ця пропозиція "аналогічна діям Росії в Грузії до 2008 року, коли РФ підтримала місію спостерігачів ООН в зоні грузино-абхазького конфлікту та місію ОБСЄ в Південній Осетії на додаток до власних "миротворчих сил". Замість того, щоб досягти тривалого миру, "ці кроки були прелюдією Росії, щоб закріпити свою присутність у конфліктних регіонах Грузії", наголошується в публікації.
Війна на Донбасі "чинить інтенсивний тиск на уряд у Києві, виснажуючи зусилля, спрямовані на реформи та євроатлантичну інтеграцію". Водночас, Київ і Захід повинні очікувати другого етапу конфлікту.
"Цей урок можна винести з подій у Грузії, куди Росія вторглася в 2008 році, й театру воєнних дій, що ніколи не закінчаться", - підкреслюється в статті.
Створивши фізичні бар'єри на лінії розмежування в Грузії, Росія посилила абхазько-осетинський сепаратизм, користуючись ослабленням Грузинської держави та поставивши під сумнів її європейське майбутнє.
"У той час, як Україна та її союзники обмірковують нові миротворчі формати, слід пам'ятати, що присутність миротворців не припинила вторгнення Росії в Грузію в 2008 році. Також присутність Місії спостереження Євросоюзу не припинила повзучу анексію та окупацію грузинської території з того часу", - зазначається в публікації.
Якщо Москва доб'ється обмеженого миротворчого мандату ООН, без доступу до українсько-російського кордону, це відображатиме ситуацію в Абхазії та Південній Осетії, зауважили автори. Росія й надалі користуватиметься своїм правом вето в РБ ООН.
Як тільки гаряча фаза війни завершиться, "Росія, скоріше за все, намагатиметься знищити суверенітет України за допомогою аналогічних, хоча й не ідентичних методів, які вона використовує в Грузії". З одного боку, це означатиме продовження кампанії Кремля за міжнародне визнання анексії Криму. З іншого, Москва намагатиметься зберігати де-факто контроль над Донбасом зі спробами зменшити міжнародний тиск. Паралельно, РФ може посилити свою військову присутність, що посилить її можливості підривати зусилля українського уряду. Росія вже робила це в Абхазії та Південній Осетії.
"Загалом, ці заходи означатимуть другий етап російської війни проти України. Як і в Грузії, РФ використовуватиме ненасильницькі засоби, щоб тиснути на уряд у Києві, з кінцевою метою зламати євроатлантичну інтеграцію країни", - наголошується в статті.
Україна та її західні партнери не повинні повторювати помилки російсько-грузинського конфлікту, підкреслюють автори.
"Росія не була чесним посередником в жодному пострадянському конфлікті. Тому відповідальність за підтримання миру на Донбасі не повинна бути об'єктом міжнародних інституцій, де Москва має право вето", - акцентують увагу автори.
Щоб уникнути грузинського сценарію, будь-яка миротворча місія повинна також охоплювати російсько-український кордон.
