Волкер не поспішає укладати мир з Сурковим. Йому не пече

Волкер не поспішає укладати мир з Сурковим. Йому не пече

Аналітика
724
Ukrinform
А Україна, хоч-не-хоч, має грати в одній команді з американцями

Остання публічна заява спеціального представника Державного департаменту США по Україні Курта Волкера і насторожила, і спантеличила українців. Він запропонував Україні відкласти (чи відкликати) свій варіант резолюції Ради Безпеки ООН про миротворчу місію на Донбасі, натомість спробувати домовитися з Росією на основі її проекту.

Волкер, який вже має в Україні заслужену славу переконаного опонента і критика нинішньої зовнішньої політики Кремля, а відтак – захисника українських інтересів у своїх перемовинах з Сурковим, раптом пропонує нам йти й самим домовлятися з росіянами на їхній базі у ключовому питанні – якою має бути миротворча місія ООН на нашому Донбасі. Тут явно запахло зрадою!!

Але і без іронічних емоцій заява американця й справді несподівана й малозрозуміла.

Відкинемо варіанти «зради» чи наївності Волкера, який нібито не розуміє, що домовитися нам з Путіним неможливо. Є якийсь інший варіант, точніше – якась хитромудра комбінація американців.

Констатуємо очевидне:

1) на основі російських пропозицій, які зводяться, по суті, до наділення миротворців всього лише функцією озброєної охорони нинішньої місії ОБСЄ на Донбасі, виробити прийнятне усім сторонам, компромісне рішення щодо миротворців ООН у принципі неможливо, про що сам Волкер висловлювався не раз і однозначно;

2) Україна не має шансів переконати, умовити або, тим більше, натиснути на росіян, аби узгодити з ними проект резолюції РБ ООН;

3) тому спроба України домовитися з Росією, якщо така буде зроблена, приречена на провал і реально означатиме лише втрату часу.

Виходить, Волкеру потрібно, аби Росія просто втратила час на безплідну дискусію з Україною щодо миротворців? Політолог Віктор Небоженко припускає, що саме так, американці просто затягують час, і потрібно це їм для вирішення зовсім інших, прямо не пов’язаних з Україною та Донбасом, завдань своєї політики щодо Росії.

Якщо така оцінка мотивів заяви Волкера правильна (а іншої логічної щось не простежується), то Україні все це нічим особливо не загрожує. США можуть нікуди не поспішати, їм, як-то кажуть, не пече. Нам пече, але й поспішати нам об’єктивно не випадає, допоки ми не можемо задіяти у конфлікті власний потужний економічний чи військовий потенціал, тому що його все ще нема. А ось Росії поспішати треба. Загальна тенденція така, що Росія не буде завтра сильнішою, ніж сьогодні, а післязавтра – ніж завтра. Сила Росії підупадає, великих грошей, без яких неможливо вести велику війну, у неї все менше. Затяжне протистояння із Заходом неминуче закінчиться ще однією «перестройкой» в Росії, і Кремль це розуміє краще за будь-кого. Кремлю потрібно якомога швидше укладати із Заходом мир, який би узаконив (хоч би й неформально) його «завоювання» в Україні (Крим і частина Донбасу). Волкер, як бачимо, укладати мир не поспішає, він пропонує росіянам і українцям спробувати домовитися про миротворців, хоча розуміє, що спроба безглузда.

Прикро, звичайно, усвідомлювати, що Україна наразі не може пропонувати, обстоювати і втілювати в життя виключно власну політику. Але така на сьогодні реальність. Тому вибору у нас, по суті, нема: потрібно грати в одній команді з американцями, визнаючи їх «капітаном» і підігруючи їхнім комбінаціям, навіть якщо наш інтерес у тій чи тій комбінації мінімальний. Тим більше, що стратегічна мета США – послаблення Росії, примушення її до виконання загальновизнаних норм міжнародного права – цілком відповідає національним інтересам України.

Юрій Сандул, Київ

Перше фото: Валентин Огиренко / Reuters


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-