Національні особливості закручування гайок у Росії

Національні особливості закручування гайок у Росії

675
Ukrinform
Навіщо Рада Федерації підготувала доповідь про втручання у внутрішні справи

Російська Рада Федерації в понеділок оголосила основні тези, а у вівторок на пленарному засіданні вже й заслухала якусь доповідь, підготовлену її Тимчасовою комісією із захисту державного суверенітету. Попри нудні канцелярські формулювання, ця історія з доповіддю є дуже важливою і цікавою для розуміння того, як Кремль боїться своєї країни, свого аж досі недобитого і живого суспільства. І як саме влада збирається й надалі огороджувати РФ від решти світу – нормального.

ОХОРОННИЙ КРЕАТИВ РАДФЕДУ

Є в Росії такий реліктовий, практично зайвий апендикс російського парламентаризму, так звана «верхня палата парламенту» – Рада Федерації. Щоб було смішніше, варто вказати повну назву – Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації. Вже за трьома словами із шістьох зрозуміло, що федерацією там і не пахне. Люди (сенатори) призначаються туди за рішенням президента з формальним схваленням його вибору повністю підконтрольними Путіну регіональними парламентами і губернаторами. У Радфеді зручно оперативно проштамповувати різні потрібні ВВП рішення. Навіть зручніше, ніж в Держдумі, де більш-менш активні клоуни від ЛДПР-КПРФ іноді більш-менш талановито імітують парламентські дебати.

А ще, щоб ви знали, у Раді Федерації є Тимчасова комісія із захисту державного суверенітету. У вівторок Радфед заслухав її попередню доповідь щодо – увага! – втручання ззовні у внутрішні справи Росії. І отут вже сміх убік, тбо в цій доповіді показано, за якими напрямами, в який черговості і наскільки будуть далі закручуватися гайки в Росії. Автори достатньо прозоро говорять про це, рекомендуючи подальше посилення законодавства.

Зазначено і хто втручається – тут секрет невеликий. Але корисно взайве насолодитися формулюванням. Це – «влада США і ряд їх сателітів, насамперед, з-поміж держав – членів НАТО». Приємно думати, що в-поміж «сателітів» входить Україна. Недарма в доповіді особливо наголошено, що «спроби втручання» посилилися з 2014 року. Тобто, відтоді, як мирна Росія захопила Крим і розв'язала війну на Донбасі.

Комісія визначила 9 таких «напрямків втручання ззовні». Розглянемо їх у черзі, даною комісією (вона невипадкова), але авторськи згрупувавши, відповідно до внутрішньої логіки всього списку.

ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ: НКО ТА ОСВІТНІ ПРОГРАМИ

1. Створення некомерційних організацій для політичної діяльності.

Точне формулювання авторів – «створення та підтримка НКО, інших подібних структур, які прямо чи опосередковано беруть участь у політичній діяльності на користь іноземних держав і мають вплив на інститут громадянського суспільства в цілому».

2. Фінансування освітніх програм.

Якщо детальніше – «робота з освітніми установами, учнями, фінансування освітніх програм з метою подальшого контролю цієї сфери, її трансформації у напрямках, які вигідні політичним конкурентам РФ».

Чому саме ці загрози для Кремля найстрашніші? Починаючи з арешту Ходорковського в 2003 році, влада за минулі 14 років практично повністю взяла під контроль фінансові потоки, не тільки великі, а й дрібні струмочки. Навіть інтернетна шапка по колу типу Яндекс-гаманець, яку пускають періодично російські громадські діячі, теж не анонімна і не безіменна. Тобто якась більш-менш значна громадська активність у Росії повинна відбуватися тільки з санкції Кремля і під контролем ФСБ. «Політичною діяльністю, прямою чи опосередкованою, в інтересах зарубіжних держав» у Росії називають все: від правозахисту до екології. Для боротьби з цим вже був введений інститут «іноземних агентів». Цей брудний ярлик зобов'язує його власника надавати більш детальну і часту звітність. Але, ймовірно, вирішено, що цього мало. І наступ триватиме, аж до повного упокорення організацій, на кшталт цьогорічної «Відкритої Росії».

Ще показовішим є майбутнє, судячи з усього, обривання міжнародних освітніх програм. У Росії взято стійкий курс на зниження стандартів освіти, насамперед у гуманітарній сфері. Все слушно – маграмотними і позбавленими системного мислення керувати простіше. Вже сьогодні російські студенти і випускники на тому місці в голові, де у них повинні бути системні суспільствознавчі знання, носять цілковиту кашу. Утім, тут ще є резерви для погіршення. Мета – подальше зниження гуманітарної грамотності. А якщо ізолювати країну від зарубіжжя, то не буде з чим порівнювати. Але самі учасники навчального процесу вважатимуть, що вони цілком на рівні.

Показово, що всі ці обмежувальні заходи Росія проводить в умовах, коли сама вона надзвичайно активна за кордоном, часто – і не особливо приховуючи. Наприклад, фінансуючи НКО і різноманітні освітні програми через «Россотрудничество». Багато в світі і російських освітніх програм. Причому переможців різних курсів і конкурсів прагнуть покатати не тільки Пітером, Москвою, а й відправити в Крим, в який-небудь «Артек» (такий проект, зокрема реалізує Роскосмос).

Більш того, оголошуючи у себе в країні нешкідливі НКО політичними організаціями, на зовнішній арені Росія навіть політичні партії фінансує – досить згадати кредити «Національного фронту» Марін ле Пен.

Окрема пісня – таємне фінансування, через офшори, через підставні структури, через банки-«пральні», а також по кримінальній лінії. На Заході зараз тільки починають розплутувати цей клубок змій. Що зовсім не просто, бо надто багато таких, хто вже давно і надійно підгодовані.

3-4-ТА ЗАГРОЗИ: ДИСКРЕДИТАЦІЯ ВЛАДИ ТА РПЦ

3. Дискредитація російської влади через ЗМІ та соціальні мережі.

«Використання ЗМІ та соціальних мереж для дискредитації країни, інститутів влади, політичних лідерів і в цілому для формування певних стандартів громадської думки».

Те, що Кремль називає «дискредитацією», насправді називається «свободою слова». Вона катастрофічно страшна для авторитарного режиму. Не дарма інформаційне поле в Росії зачищене до блиску. Настрої мас регулюються державними та афілійованими з державою медіа з точністю тумблера. А рідкісні «ліберальні» ЗМІ виконують особливі функції – доволі безпечного каналу зворотного зв'язку; місця «вкидань» для перевірки громадської думки; каналу «зливів», потрібних владі тут і зараз. Чесно кажучи, важко уявити, що можна зачистити більше, ніж уже.

І тут теж варто зазначити асиметричність. Поки в «нульові роки» Захід інформаційно роззброювався, закриваючи російські служби «Голосу Америки», Бі-Бі-Сі, «Німецької хвилі», ледь не загробивши Радіо Свободу, Росія з другої половини «нульових» встигла озброїтися до зубів. Нею були вкладені мільярди доларів в розгалужені багатомовні мережі Russia Today, РІА "Новости" з сателітом Sputnik. А коли світ злегка напружився, було задіяно легкий грим: Russia Today стало просто RT. У різних країнах воно було зареєстровано як місцеве комерційне ЗМІ.

Після української агресії Захід все ж почав захищатися. З'явилися аналітичні центри, які досліджують роспроп. США на базі «Голосу Америки» і Радіо Свобода запустили інтернет-телеканал «Настоящее время», а також заговорили про те, щоб дати каналу RT статус «іноземного агента» (який був введений в Штатах ще для боротьби з нацистською пропагандою). Ось тут Росія розбушувалась і пообіцяла притиснути і Радіо Свобода, і «Настоящее время».

І знову вражаюча асиметрія! Адже RT в Америці є в трансляційних телемережах, про що «Настоящее время» і мріяти не може. США в цій ситуації лише хочуть відновити хоч якусь інформаційну рівновагу. Дай-то боже!

З соціальними мережами все простіше і зрозуміліше. Роскомнагляд і далі притискатиме закордонні мережі, вимагаючи максимального перенесення даних до Росії, щоб їх могло контролювати ФСБ. Тих, хто не погодиться, будуть обмежувати аж до закриття. Що російське суспільство, трохи погаласувавши, проковтне. Адже є рідні (ефесбешні) "ВКонтакте" і «Одноклассники».

4. Дискредитація РПЦ і розпалювання міжрелігійної ворожнечі.

Банальність говорити, що РПЦ за нинішнього режимі намагається, щоправда, з перемінним успіхом, виконувати ідеологічні функції КПРС. До того ж після об'єднання з емігрантською Російською закордонною церквою, іноземні парафії РПЦ стали дуже серйозними центрами впливу. Не кажучи вже про головний на даний момент об'єкт агресії, Україну, з абсолютно підконтрольною філією - УПЦ МП.

Кремль чітко заявляє, що охоронятиме РПЦ від більш-менш жорсткої критики. А записане на додачу «розпалювання міжрелігійної ворожнечі» – це просто уточнення, за якою статтею будуть переслідувати в рамках даної охоронної політики.

Россия митинг задержание. Фото: novayagazeta.ru
Росія, мітинг, затримання. Фото: novayagazeta.ru
5-7: ЯК ПОСТАВИТИ ГРЕБЛЮ ПРОТЕСТУ

5. Стимулювання протесту.

6. Залучення до протесту молоді.

7. Розпалювання міжетнічних конфліктів.

Ці три пункти «зовнішніх загроз» – просто фальсифікація. Закордон тут ні до чого. Всі джерела і механізми розвитку даних процесів – всередині Росії. А зроблено цей підробку для виправдання, як світоглядно, ідеологічно, так і юридично, майбутнього закручування гайок у зв'язку з імовірним зростанням протестів у Росії.

Найбільш неприємний сюрприз для Кремля – поява навальненської «школоти». Для частини молоді, яка народилася і виросла при Путіні, вождь – щось дане раз і назавжди. Але в молодіжному соціумі завжди підвищений відсоток пасіонаріїв, нонконформістів. Для них Навальний – єдина надія на хоч якісь зміни, хоч якийсь свіжий вітер в країні. Але...

Російській владі вже вдалося перепрограмувати російських солдатських матерів тихо й покірно зустрічати багатотисячний «вантаж 200» з України. Наступне завдання – підготувати російське суспільство (і тих же матерів) до жорсткого придушення протесту, в тому числі молодіжного. Кремль вірить, що в Росії український варіант з вибухом обурення після побиття «Беркутом» молоді 30 листопада, не повториться.

Складніший пункт з «міжетнічними конфліктами». Він багатошаровий, як торт «Наполеон», тому його варто розглянути детальніше: «Розпалювання міжетнічних протиріч, конфліктів, інспірування протестних акцій на етнічному ґрунті в республіках Північного Кавказу, Поволжя, у Криму».

Почнемо з кінця – Крим. Важливе завдання цього пункту – в легітимізації подальшої ескалації насильства щодо кримських татар («А чого їх жаліти, якщо вони всі з-за кордону куплені!»).

У Поволжі зараз почався наступ на залишки федералізму. Мета полягає в тому, щоб позбавити національні республіки залишків культурно-національного самоврядування, звести їх до рівня звичайних областей. Показово, що про необов'язковість вивчення татарської мови в Татарстані сказав не хто-небудь, а сам ВВП.

Ще складніша і різноманітніша ситуація на Північному Кавказі. Але й тут головне в тому, що Кремль заздалегідь виписує собі індульгенцію на будь-які варіанти закручування гайок, застосування насильства, заявивши, мовляв, все погане, що там може статися – виключно результат підступів зовнішніх сил, з якими треба рішуче боротися.

І в цих трьох пунктах також корисно нагадати про явну асиметрію. Сама ж Росія за кордоном активно підтримує акції протесту, стимулюючи політичних маргіналів, лівих і правих популістів, радикалів. Росія проводить у себе з'їзди і конференції сепаратистів з усього світу. І це при тому, що її законодавство з приводу найменших проявів сепаратизму (яким часто видається лише вимога реальної федеративності) надзвичайно жорстке.

8-9: ТАКИ-ДА ЗОВНІШНІ СИЛИ

Також дуже показово, що останніми пунктами в доповіді Радфеду про «втручання ззовні» вказані реально міжнародні фактори і, як люблять говорити сьогодні російські політологи, «актори» (від слова «акт»). Якщо б їх поставили на початку, то на їх фоні інші пункти про «зовнішнє втручання» виглядали б ще менш реалістично.

Ці пункти, значною мірою, просто констатаційні:

8. Заповадження міжнародних санкцій.

Якщо детальніше: «Всі види антиросійських санкцій як інструменту тиску на владу і суспільство».

Ну, вкотре варто нагадати, що тут не згадані російські антисанкції. І що сам цей пункт підтверджує ефективність західних санкцій, вжитих у відповідь на російську агресію в Україні (що так часто Кремль відмовляється визнавати, кажучи, ніби санкції Росії тільки на користь).

9. Оббріхування Росії на міжнародній арені.

Тобто, «оббріхування на світовій арені російського політичного та економічного життя з подальшим використанням цієї інформації всередині Росії».

А цей пункт, по суті, виходить на пункт №3, пам'ятайте – про «оббріхування російської влади». Але тут, крім констатації факту, ще закладене виправдання нарощування міжнародної активності Росії, як в інформаційному полі, так і в економічному, і в політичному. Навіщо? Для збереження згадуваної вже асиметрії, коли Захід фактично роззброївся перед дедалі активнішою та агресивнішою путінською Росією.

ДАЛІ БУДЕ

У резолютивній частині доповіді члени Тимчасової комісії попередили, що є «серйозні підстави припускати посилення втручання у суверенні справи Росії у зв'язку з майбутніми в березні 2018 року виборами президента РФ». Далі йде дивовижна у своїй абсурдності фраза: «Стримування Росії має розпочатися з США з січня 2018 року – напередодні президентської передвиборної кампанії в РФ; на ці цілі Вашингтон передбачив виділення у найближчі два роки додатково 250 млн доларів». Агов... Яка в Росії федерація, такі і сенатори – не в ладах з логікою. Президентська кампанія в РФ закінчиться 18 березня. А виділення траншу, зумовленого нею – на «найближчі два роки».

Цікаво виглядає рекомендація «передбачити можливість запровадження особливого характеру відносин з державами, з території яких систематично відбувається очевидне втручання у внутрішні справи Росії». Це, як ми пам'ятаємо, в першу чергу, США. Цікаво буде побачити конкретне наповнення цього «особливого характеру відносин».

І останнє – підсумкову щорічну доповідь комісія підготує до грудня 2017 року. Обіцяно, що «особливу увагу в ньому буде звернено на можливі спроби втручання ззовні в президентські вибори в Росії в березні 2018 року».

Адже ось як. Начебто і протести в Росії поки не такі великі, а боїться Кремль. Дуже боїться. І послужливий Радфед, відчуваючи це і не знаючи, де саме той перечепиться, подушечки підкладає йому з усіх боків.

Олег Кудрін, Рига.
Головна ілюстрація - Pikabu


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-