Стіна між Кримом і Україною? Не трагедія, а привід для тверезого задоволення!
«Погрануправление ФСБ России по Крыму» запросило бажаючих взяти участь у конкурсі на «освоєння» 212,9 млн. рублів. Завдання - побудувати стіну на адміністративному кордоні між Кримом та Україною: довжина об'єкту – 49,5 км, висота – 2,1 м, з колючим дротом по верху… Оперативність, з якою окупанти хочуть ввести у дію це «чудо фортифікаційної думки» вражає: оголошення про конкурс – 27.09, закінчення прийому пропозицій – 11.10. Уже 16 жовтня обіцяють підбити підсумки, а сама стіна має «ощасливити» Крим і Україну – всього за два місяці – до 20 грудня 2017 року.
Погана новина? Окупанти закріплюються у Криму? Але це лише на перший погляд! І ось чому…
НЕ ФІГ ШАСТАТЬ!
Звичайно, у відомому анекдоті звучить ця ідіома дещо жорсткіше, але вона, мов у краплині води, відображує принципову відмінність російського та українського підходу щодо сусідства. Незважаючи: законний кордон чи не законний, як у випадку з Кримом. Але чим далі - тим гірше. Затримання “диверсантів” та нищення тонн (!) продуктів - це яскраві ілюстрації загального маразму російської політики. Але «свіжа» ідея із будівництвом стіни від Чонгару до Армянська - це просто концептуальний розрив шаблону.
Що ж спонукає росіян витрачати 212 мільйонів рублів на цей проект та будувати настільки швидко - в грудні вже треба завершити? Згідно з офіційною інформацією ФСБ, побільшало випадків нелегального перетину “кордону” з нашої сторони, знову вилізла маячня про міфічних “українських диверсантів”, а ще “стіна” має запобігати контрабанді. І от, з побудованим муром, всі проблеми самі «порєшаются»...
Втім, складається враження, що в управлінні ФСБ, як і завжди останнім часом в Росії, знову перемогли суто матеріальні аргументи. Адже, якщо є системні приклади нелегального перетину “кордону”, то російська пропаганда мала б кожного упійманого “нелегала” показувати із усіх боків по телебаченню та повторювати рефреном: “дивіться, як погано в них «на Украине» жити, люди біжать до нас, хто як може”. Але такого не бачимо взагалі, як і не знаємо імен хоча б парочки “нелегалів”. Значить, це «обгрунтування» - г@мна варте.
Про “диверсантів” взагалі хвороблива маячня. Адже Україна чітко задекларувала: Крим буде повернутий дипломатичним, мирним шляхом. Засилати після подібних заяв реальних диверсантів? Навіщо? А якщо це “диверсанти” – то їх і так візьмуть, згідно з затвердженим нагорі графіком, навіщо стіну будувати? Отже, це «обгрунтування» - неадекватне.
ЯК МИТНИЦІ ПРАВИЛЬНО "ДАВАТИ ДОБРО"
А от про потік контрабанди - це “товариші майори” не даремно згадали. Тому що, свого часу, до початку торговельної блокади Криму з боку України з 2015 року, легкові машини, фури, валізи та “кравчучки” як організованих, так і стихійних громадян вивозили з України до Криму якраз тонни всіляких продуктів харчування – «сакральне» українське сало, ковбасу, м'ясо, “рошенівські” цукерки та торти – а ще ліки, одяг, будматеріали і т. ін. Чому везуть з України? А тому що дешевше українське та якісніше, та й кримчани звикли. І це не залишає шансів багатьом російським товарам. Особливо це помітно, якщо говорити про молочну та м'ясну продукцію, а порівняння особисто автором цих рядків шоколадної цукерки “Червоний мак” від “Рошену” із аналогічною від “Красного Октября” - взагалі одразу знімає усі питання щодо якості.
І от усе це росіяни спочатку пропускали без жодних проблем, потім почали вибірково “гальмувати”, а після встановлення блокади з боку України - запровадили ті самі “контрсанкції”, що неминуче відправляють заборонені до ввозу харчі під бульдозер.
Але всі ми знаємо, що так просто нічого не буває, і ввіз товарів з материкової України в Крим, хоча й не в погодженому режимі, а як приватна ініціатива, існує. Це коли при перетині кордону, водій спочатку вкладає певну суму в гривнях у свій паспорт на українському КПП, а потім робить те саме вже на кримському боці і вже у рублях. Розмір суми залежить від обсягу товару, що провозиться, і роблять так далеко не усі, а певна група тих, хто часто курсує між Кримом та Україною. Зрозуміло, що таке може мати місце лише завдяки мовчазній згоді саме російської ФСБ. Тому що, з українського боку існує банальна низова корупція, а от в росіян – владно-вертикальна...
Тому побудова стіни - це не якісь там заходи щодо безпеки - це намір поставити потік контрабанди під гарантований контроль ФСБ та за традицією “осідлати потік” з усіма від того матеріальними вигодами.
ЧОГО НЕ МОЖНА БАЧИТИ КРИМЧАНАМ?
Утім, вся ця історія має не тільки матеріально-контрабандний аспект. У цієї байки є своя, дуже важлива та прозора мораль. Стриженем російської пропаганди щодо України три з половиною останні роки були плачі про “братські народи”, “спільну історію” та прийдешню “єдність”. Рефреном звучить на російському ТБ, що от тільки б “хунту ” прибрати - і одразу встановляться між Росією та Україною суцільні мир та злагода. Тут не можна не згадати, як істерично реагували росіяни на всі ініціативи щодо обмеження пересування між Україною та Росію, які вводила наша держава після початку агресії та окупації територій. Прокльони та віщування «швидкого Нюрнбергу» для тих, хто зазіхнув на «дружбу народів» тоді лунали ледь не щоденно. А скільки сміху та прокльонів було щодо проекту “Стіна” від Арсенія Яценюка?
А от тепер треба відчути різницю. Росіяни, попри все це САМІ відгорожуються від нас. Про матеріальну складову - зрозуміло. Але чи не присутня тут ідейно-ментальна складова? Адже навіщо цілий мур - контрабанду можна контролювати набагато дешевшими засобами.
Здається, тут є очевидний вплив від споглядання того потоку кримчан, які перетинають “кордон” України з Кримом щодня. Хто не вірить - поїдьте на Чонгар чи в Армянськ та подивіться. З Криму їдуть в Україну і бачать на власні очі: що за ці три роки в державі не сталося катастрофи, що у Європу шлях важкий, але реальний, що ця сама Європа та США чомусь не відвертаються від України, що безвіз реально працює, що нема тут ані утисків свободи слова, ані переслідування російської мови, та й взагалі - театри, кафе, розважальні центри працюють, а полиці магазинів повні. Так, в Україні йде війна, але Україна вистояла та крокує далі. Чи багато кримчан пересвідчуються у всьому цьому і мають таку регулярну можливість? Практично всі. У 99% зберіглися українські паспорти. Та що там, навіть така публіка як Аксьонов з Константіновим, не вийшли з українського громадянства, адже згідно з законом для цього треба особисто звернутись з заявою до Президента України.
І ось ці свої враження кримчани, що повертаються з поїздок до України, розносять серед своїх знайомих, родичів, колег. Звичайно, не всі вірять, звичайно оцінка українських реалій може бути у різних людей різною, а у нас, на українському боці, ще вистачає бардаку, тупості та різних неподобств. Але примусити усіх повірити в те, що Україна прямо зараз стоїть на межі краху та розвалу, стає дедалі складніше. А ФСБ цю суспільну думку щодо України, відслідковує, наприклад, через, соцмережі, та робить висновки.
Які висновки? Треба постійно робити щось таке, що знову збурювало б у кримчанах каламуть старих комплексів страху та побутової українофобії. Стіна в цьому сенсі - це майже безпрограшний хід. Люди питатимуть навіщо, та не отримуючи адекватної відповіді, стануть чутливішими до пропаганди, на кшалт “не ходите дети на Украину гулять”.
ЗА ВСЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАПЛАТИТИ
Відомо, що за все доводиться платити. І Україна за своє право бути вільною та самостійно визначати свій шлях вже заплатила не тільки тимчасово окупованими територіями, а й життями своїх захисників. Нова стіна від ФСБ - це наша ідейна перемога й ціна за те, що ми вистояли та йдемо далі. В російський арифметиці це дорівнює 212 мільйонам рублів з «копійками». Що ж, це лише один з перших рахунків до сплати у неминучому надалі потоці рахунків за агресію, окупацію та війну проти України, по яких Росія уже платить і ще довго платитиме.
Віктор Чопа, Київ
