Коловорот поляків (грузинів, американців…) в українському менеджменті

Аналітика
7143
Ukrinform
Допоки не буде реформовано українську держслужбу, будь-яка зміна начальства нагорі нічого не дасть

Войцех Бальчун, відставки якого з посади глави «Укрзалізниці» з такою послідовністю домагався міністр інфраструктури Володимир Омелян, написав заяву «за сімейними обставинами». В Кабміні її вже задоволено. Поки що керувати відомством буде перший заступник Омеляна Євген Кравцов, у якого, подейкують, з міністром так само дуже непрості стосунки. Але мова зараз не про те.

Войцех Бальчун, глава ДП «Укрзалізниця» – рушив по тій самій доріжці «на вихід», яку надійно вторували інші іноземні менеджери, що прийшли рятувати і піднімати українські економіку та інфраструктуру на  реформаторський хвилі 2014-2015 років. І ви тільки подивіться на цей далеко не повний список -  екс-президент-Грузії глава  Одеської ОДА Саакашвілі, міністр Абромявічус, глава нацполіції Деканоїзде, міністр Квіташвілі, прокурор Сакварелідзе, міністр Яресько, радник Президента Бальцерович... Що це було? Неправильний вибір осіб чи хибна політика, намагання, як кажуть, зайвого не паритись, а «одним махом все порєшать»? Звісно, що і сама довжина цього списку, і ранг та репутація наведених у ньому осіб не залишає сумніву: справа в другому. Всі ці колись успішні менеджери нічим не відзначились, та й не могли відзначитися на нереформованому грунті  української державної служби.

Приклад Бальчуна тут один з найбільш показових і промовистих. Коли його, трохи більше року тому, призначали на посаду, то згідно нашої національної традиції, українці спочатку досхочу «наїлися» всяких третьорядних подробиць про поляка-реформатора, мотоцикліста і музиканта, та ще й з такою нетривіальною та симпатичною борідкою. Потім довго обговорювали ще більш симпатичну зарплату керівника одного з ключових відомств у структурі держави – півтора мільйони доларів на рік. І це ще без премії! – захоплено додавали любителі підрахунку грошей у чужих кишенях.  Потім, власне, уже чекали інформації про здобутки пана Войцеха, на ниві реформування катастрофічно неефективного державного монстра, розсадника корупції і джерела астрономічних збитків. Очікування були величезні. Матеріал про те, як Бальчун нібито відсунув закупівельну мафію від контракту на забезпечення Укрзалізниці соляркою («Дорогий» поляк Балчун без корупції купив солярку для УЗ») зібрав на сайті Укрінформу рекордні майже 120 тисяч переглядів.

Ми звернулися до експертів з проханням прокоментувати відставку пана Бальчуна і були дещо здивовані їхньою одностайністю.

Щодо Балчуна «ми теж маємо право на помилку»

Андрій Мотовиловець, радник міністра інфраструктури:

- Велика команда спеціалістів була залучена до вибору Войцеха Бальчуна у якості очільника УЗ. Він пройшов складний конкурс, і на нього покладали великі надії.  Але, потрібно визнати, конкурсна комісія теж має право на помилку. Виклики перед паном Бальчуном стояли величезні, але як керівник він ніяк себе не проявив. Результатів ми так і не побачили – ні в оперативному управлінні, ні в тарифній політиці, ні у боротьбі з корупцією, ні у діалозі з бізнесом. Наприклад, уся система закупівель, навіть після появи Prozorro, в УЗ залишилася філією пекла на землі. Це у величезній компанії, де працюють 300 тисяч робітників, значна частина яких «толерантна» до корупції. Або, ж тарифи, які підняли на 25% без будь-якого економічного обґрунтування. Ніхто не пояснив, куди пішли ці додаткові надходження, що було зроблено для розвитку УЗ і т.д.

Зазвичай, коли керівник приходить на таку відповідальну ділянку роботи, як величезна корпорація-монополіст, і хоче щось змінити в ній на краще, то обов’язково формує сильну високопрофесійну команду на основі відкритих і чесних конкурсів із залученням незалежних експертів (наприклад, як це зробили Смілянський в Укрпошті, Коболєв в Нафтогазі, Прохоренко в Укргазвидобування). Ви чули, щоб в Укрзалізниці за весь час роботи Балчуна було щось подібне? Здається, у нього була відсутня глибока мотивація до кардинальних змін, тому він і не шукав та не залучав людей, здатних разом з ним здійснити ці зміни. Вони йому не були потрібні».

«Команда Балчуна заробили для себе під мільярд гривень. А скільки за схемами виведено, одному Богу відомо»

Володимир Наумов, голова ради Всеукраїнського центру реформ транспортної інфраструктури:

- Його відставка - запізніла реакція власника УЗ, тобто Кабміну. Ще три місяці тому було прийнято рішення про непродовження контракту з Балчуном. Результатом цього стала відсутність будь-яких зрушень щодо реформування УЗ взагалі. Все, що мало бути зроблено в цій сфері в 2016 році, не сталося і в 2017. Технічний «дефолт» УЗ у вересні 2016 року, невиконання фінплану 2016 року, провал капітальних інвестицій 2017 року, позбавлення УЗ допуску до державної таємниці і спецперевезень, дивні кадрові рішення, відсутність результатів по корупції на УЗ, список можна продовжувати. Політичним фактором в його відставці є тільки відтягування часу на прийняття рішення. Як і відсутність публічного звіту глави УЗ і глави Наглядової ради УЗ у Кабміні. Політикою є прийняття рішення "пішов за власним бажанням", оскільки менеджер з такою зарплатнею повинен відзвітувати, як мінімум, і понести відповідальність.

Цікаво також, хто відповість за призначення Войцеха Бальчуна на посаду голови Укрзалізниці. Адже всі органи, які приймали це рішення, колегіальні. Тобто відповідати нікому. Якщо порахувати скільки команда Бальчуна і всі призначенці за рік, що минув, заробили для себе грошей, буде під мільярд гривень. А скільки за схемами виведено, одному Богу відомо. Так, його призначення було серйозною помилкою. Але ніхто не визнає, що призначення через конкурс несе величезні ризики безвідповідальності. А от призначення особисто покладає відповідальність на того, хто прийняв рішення.

Як бачимо, обидва наші експерти сумніву не мають: Бальчуна звільнили правильно – він не виконав своїх зобов’язань.  Незрозуміло тільки, навіщо тоді так довго було тягти? Адже навіть контакт річний з Бальчуном уже два місяці, як закінчився. А з іншого боку ходять чутки, ніби цієї відставки добивався впливовий пан Х. І тут головне уже не те, через що саме, а те що таки добився, якщо це правда, забезпечивши при тому повну кулуарну закритість процесу.

А назовні був видний лише конфлікт між паном Бальчуном і міністром інфраструктури Володимиром Омеляном. Міністр був щоразу вкрай незадоволеним роботою очільника Укрзалізниці, заявляв, що красиві цифри, якими відомство ілюструє свої нібито перемоги - сфальсифіковані і вимагав беззастережної відставки Бальчуна. Але причини настільки жорсткої критики практично не звучали і інфантильне українське суспільство спостерігало за цією колізією радше, як за серіалом, ніж за низкою доказів очевидного і небезпечного  неблагополуччя одного з ключових інфраструктурних інститутів держави.

З цього можна зробити один неприємний, але беззаперечний висновок: і Войцеха Бальчуна, і всю решту іноземних менеджерів, незважаючи на їхні особисті якості і рівень ефективності (все ці характеристики у них, безперечно, різні і часто далекі від ідеалу) «з’їла» нереформована система української держслужби – з усіма її неписаними правилами, які діяли і продовжують діяти, незважаючи на нинішній час. Нікуди не поділися всі ці «представники зацікавлених осіб» - «смотрящие», одним словом,  і дуже часто бюрократичним апаратом  нівелюються всі спроби привнести у роботу цих підприємств міркування суспільної вигоди, а то й елементарного здорового глузду.  І поки цю проблему не буде вирішено, нічого не дадуть Україні ані генії іноземні, ані новий «план Маршалла» .  

Марина Нечипоренко, Ігор Петрук, Київ

P.S.Свіжа новина: рішенням НАК «Нафтогаз» президентом «Укртрансгазу» призначено Юзефа Станчака… А що ви хочете?    Круговорот поляків в українському топ-менеджменті не спинити…                           

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-