Венеричні погрози Володимира Путіна
Йшов шостий день страшних російських санкцій проти США... Знахабнілий Дядько Сем кусав лікті від неможливості з'їздити на відібрані московські склад і дачу. Сім'ї висланих дипломатів з Росії та техпрацівників наостанок закуповувалися у Білокам'яній новітніми гаджетами, карамельками «Барбарис» і бейсбольними бітами, розписаними під Гжель. Як важко... як нестерпно важко їм буде у Вашингтоні без усього цього...
А ЯКЩО СЕРЙОЗНО
Оскільки російські контрсанкції, по суті, були так собі, то всі ці п'ять днів в Ерефії на повному серйозі йшли розмови про тяжкість санкцій. Що поробиш. Це ж сполучені посудини інформаційної війни - чим менше суті, тим більше муті.
Але хочеться подивитись на цю ситуацію більш широко, узагальнено. Адже те, що відбувається, яскраво ілюструє те, про що давно попереджали кремлівських авантюристів. Від самого початку агресії проти України планка російських погроз була задерта так високо (ядерний шантаж при захопленні Криму, кровопролитна війна на Донбасі, в Сирії), що Кремль практично не залишив собі простору для маневрування. В цей же час Заходу взагалі і в США зокрема можливості затягування гамівного паска на шиї у ведмедя і так бурого, але ще більше обурівшого, дуже великі.
І в даний момент не видно, яким може бути вихід з цієї санкційної пастки. Це надовго. А отже, важливо подивитися, якими є стереотипи поведінки російського агресора в такій ситуації.
ІСТЕРИКА ОНЛАЙН
Варто звернути увагу, де Путін заявив, що Росія більше не буде «терпіти хамство». У Фінляндії, на спільній прес-конференції з Саулі Нііністе. Чому, навіщо? Прихована погроза ще й колишній колонії? Ймовірно. Треба було бачити, як ніяково почував себе в той момент глава Суомі.
Перша, найгарячіша російська відповідь на американські санкції була високо технологічною. 28 липня Росія і «Росія-1» показали, що вміють керувати часом. Програма «60 хвилин» розтягнулася у них до 120 хвилин. І все про санкції. Та ще й як! З включенням багатьох студій. Ведуча, скажімо, залишилася в Москві, а співведучий, її чоловік, у справах терміново виїхав до Нью-Йорка і виходив звідти у прямому ефірі. Був в онлайні і заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков, той самий, якій заявляв про санкції послу США в Росії Джону Теффту.
Найдивовижніше з усього цього - так це той кураж, той неймовірний азарт, який йшов буквально від усіх учасників цього «свята санкцій». Навіть не знаю, з чим це порівняти...
Кураж засудження укрофашистів навесні 2014-го був більш злим, з кривавим підсвічуванням.
Кураж полювання на санкційні продукти був більш карнавальним (створювалося враження, ніби дорослі дядьки раптом масово вирішили пограти в Чіполіно).
Ось, мабуть, найближча аналогія. Осінь 2015-го. Початок антитурецькою істерики після «Сушки», збитої за перетин кордону. Тоді також було радісно і рішуче, немов вірус імперської мрії про Босфорі і Дарданеллах знову вразив усіх ура-патріотів. Але є і суттєва різниця. Тоді, в пору «помідорами не відбудетеся», російська санкційна відповідь (туризм, торгівля) щонайменше, але все ж тягнула на мільярди доларів. Та й військова, економічна вага сперечальників (без урахування ядерної зброї) була порівнянна. «Регіональні наддержави», - як справедливо говорили щодо цього американські президенти.
Зараз же ситуація виглядала абсурдно для Росії. Апофеозом цього абсурду стали телевізійні «суперексклюзиви» з відібраної у американців дачі у Срібному бору. Уявіть собі - онлайн, кореспондент ВДТРК, здавалося б, доросла, солідна людина, з драбиною залазить на огорожу, яка вже частково підчикрижена для кращої картинки. І - проїзд камери по невиразному простору. Знаєте це відчуття кинутої дачі? Меблі в чохлах. Розчохлена, але без вогника, барбекюшніця. І тужливе очікування - може, якийсь американець, лякливо озираючись, почне тікати з дачі. На жаль, не сталося.
І від цього куражний абсурд ефіру став по-вуайєристськи жалюгідним. Тобто по-своєму абсолютно чесним - натура сильніше, мовчазну телекартинку не обдуриш.
УРОЧИСТОСТІ ОНЛАЙН
Про те, що святкування Дня військово-морського флоту РФ 30 липня цьогоріч очікується неймовірно пишне, було відомо заздалегідь. Дата більш-менш кругла - 320-річчя російського флоту (корупційної, неефективної «Воронезької кумпанії», заснованої царем Петром). Було заявлено, що військово-морські паради пройдуть від російського Владивостока до сирійського Тартуса. Але головні урочистості на батьківщині ВВП і за його участю - у Санкт-Петербурзі. Для святкування назбирали більше ста кораблів - тобто, загалом, все зі складу ВМФ, що ще здатне плавати і навіть, можливо, не одразу потоне, зіткнувшись зазвичай в тумані з якимось вівцевозом.
Експерти говорили, що ця парадність пов'язана з фактичним стартом путінської передвиборної кампанії-2018. Не думаю, що це так. Не царська це справа про вибори думати, та ще й так задовго. Для Путіна подібні заходи - немов укол ботокса в плюсклу лицеву мускулатуру народного ура-патріотизму .
І коли він оголошував про санкції саме 28 липня, то, природно, мав на увазі, що за два дні парадна міць Росії допоможе йому підтримати недостатню потужність контрсанкций.
І ось - пишний пітерський парад, високоякісна і дуже дорога телекартинка з використанням багатьох камер (а також катерів і вертольотів). Путін, який багатозначно читає з-під копит Петра Першого погрозливий текст про велич і незламність Росії...
(Картинка з натури - телевізор у мене був включений на гучності «25». А вікно - відкрито - літо все ж таки. І в цьому місці донеслося від сусіда: «Кхе-кхе-кхе», що в перекладі з ввічливого латиського означає: «При всій до вас повазі... Чи не будете ви так люб'язні, зробити тихіше цю мутотень». Довелося зменшити звук до «17»).
А далі тремтячий від хвилювання голос ведучого пояснив, що Володимир Володимирович з цього року відроджує традицію петербурзьких військово-морських парадів, започатковану Миколою I. Відмінне порівняння - усі ж пам'ятають, якою ганьбою закінчилася Кримська війна для любителя підморожування Росії і для самої Росії!
Хоча тут я, мабуть, погарячкував. З нинішньою системою брейнвошінгу та рівнем гуманітарної освіти більша частина країни, мабуть, впевнена, що та війна-1855 була славно-переможною, а не ганебною.
Потім ведучий почав оспівувати бравих китайських моряків, які вшанували Росію своєю участю у її військово-морському параді. І це теж показово - дивно гармонійно перетікають одне в одне панство і холопство.
Але ще цікавіше стало трохи пізніше, у телепереклику різних міст РФ. З Владивостока розповіли, що разом з доблесними російськими моряками у параді беруть участь «наші союзники - морпіхи з Венесуели, Ірану та Китаю». Так чесно оголосити союзників по свіжому санкційному списку - це щось. Шкода, що ще КНДР не запросили, тоді було б гармонійніше.
БІГ ПО КОЛУ ОНЛАЙН
Але що цікаво, військово-морського запалу надовго не вистачило. І в понеділок він вже практично вивітрився. А що натомість? Та практично нічого.
І тут увагу привернув такий факт. Раніше Володимир Соловйов зі своїми вечірніми ефірами виходив по-літньому - лише раз на тиждень, щонеділі. А з поточного тижня - його повернули з відпустки і вставили в телевізійну "лінійку" просто на знос - з понеділка по четвер. Думається, що такий виклик телеобслуги з відпустки теж був синхронізований з оголошенням рішення про контрсанкції.
Підтвердженням цього стало і історичне недільне інтерв'ю Путіна Соловйову. У Мережі його розмістили о 19:55. І з нього ж почався «Недільний вечір з Соловйовим». У цій розмові прекрасно фсьо, починаючи із заголовка «Ексклюзивне інтерв'ю Володимира Путіна: чому відповідь Росії є чутливою для США».
Ось як ВВП пояснює, у чому ж ця боязка, я б навіть сказав - ніжна чутливість: «Бо тисяча з гаком працівників - дипломатів і технічних працівників - працювали, досі ще працюють в Росії, 755 повинні будуть припинити свою діяльність у Російської Федерації. Це відчутно». Мда... насправді, як вже було сказано експертами, від'їзд великої кількості «технічних працівників» (до речі, переважно російських громадян, лише найнятих на бюрократичну роботу), швидше буде чутливим для росіян, які мають бажання отримати візу в США. Раніше ця машина працювала як годинник - тепер же черги зростуть.
Далі Путін справедливо говорить, що обсяг торгівлі РФ з США невеликий. ОК, що далі? Президент починає перераховувати, в чому ж Росія співпрацює з США. Дивимося.
Війна в Сирії. Близький Схід. І тут, схоже, звучить завуальована погроза Ізраїлю. Близький Схід шанобливо названий як «регіон інтересів Сполучених Штатів. І Ізраїль - один з основних союзників Сполучених Штатів». Тобто, мало Росії поматросити, можна ще, якщо припече, і поХАМАСити.
Далі. Кібербезпека. Космічне співробітництво: «Я не кажу про пуски американських ракет, які здійснюються на наших двигунах, не кажу про міжнародну космічну програму. Але, скажімо, у нас є хороші плани по роботі в далекому космосі. Наприклад, і наші, і американські вчені з цікавістю розглядають можливість спільної роботи з дослідження Венери». Відмінно. Місяця і Марса вже мало. «А чи не зайнятися нам, други мої, Венерою?!». Це ж очевидно - у Росії та Путіна вже просто немає інших проблем, окрім венеричних...
Потім ВВП робить ніби як резюме: «І у нас є, звичайно, що сказати і обмежити такі сфери діяльності нашої спільної, які будуть чутливими для американської сторони». Але після такої, надзвичайно сміливої заяви, він відразу застерігає, що це і Росії «буде наносити якусь шкоду».
А ось далі прозвучала фраза, яку я перечитав разів з десять у спробі дійти до суті: «Можна собі уявити теоретично, що колись може настати момент, коли збиток від спроб тиску на Росію буде співмірний з тими негативними наслідками, які пов'язані з певними обмеженнями нашого співробітництва».
Якщо я правильно зрозумів, ось це «можна собі уявити теоретично» типу як страшна погроза США - перестати співпрацювати в космічній сфері плюс підкинути грошенят ХАМАСу та Хезболлі.
Але одразу ж слідує ніби як спростування: «Ну, якщо такий момент коли-небудь настане, то ми можемо розглянути й інші варіанти відповідей». Який «такий момент»? Які інші варіанти відповідей»?..
Загадково. І, очевидно, не настільки вже важливо, оскільки Путін одразу ж ще раз застерігає: «Але я сподіваюся, що до цього не дійде. Я на сьогоднішній день проти». До чого «не дійде»? Чого «проти»?..
Нє, ну ви бачите, як пітерський пацан конкретно з'їхав з теми і, висловлюючись його ж мовою, «размазывает козюли по бумажке». Ще недавно погрожував планеті ядерним апокаліпсисом, пояснюючи це загадковістю російської душі: «На миру и смерть красна». А тут...
З'ясовується, чим далі, тим точніше і детальніше: йому дуже хочеться жити. І він не знає, що робити далі. Не розуміє, чим погрожувати. Його слова здаються переконливими хіба що згорбленому при розмові з ним телехолую. І то, тільки в момент розмови.
А далі путінські слова не розійшлися на цитати (як бувало ще недавно). І натовпів тлумачів не залучили. Оскільки неможливо тлумачити погрози на кшталт шукшинських героїв: «Если что, так мы это... Или вот тоже... Потому что о-о-о-о-о... Или даже ого-го!!! Но я пока против».
МИ ЗНОВУ В ХОРОШІЙ КОМПАНІЇ
Початок нового тижня приніс події для Кремля також вкрай неприємні - візит віце-президента США Майкла Пенса у Східну Європу, Балтію та Грузію. Поїздка, яка заспокоює союзників, що у разі продовження російської агресії їх не залишать наодинці з окупантом. Також все ряснішими були інформаційні витоки про можливість надання Україні оборонної летального зброї. Роспроп вирішив, що не можна залишати це все без реакції.
І вівторковий «Вечір з Володимиром Соловйовим» був дуже показовим. Судячи з усього, у виборі тем і акцентів тут ніякої самодіяльності не було (що спостерігалося у недільній та понеділковій програмах). Ну, чому б, наприклад, не присвятити одну з трьох частин передачі безпрецедентній стрілянині зі смертельними жертвами у Мосміськсуді? Але ні. Не до цього - що там якісь дрібниці та трупи внутрішнього життя, коли є зовнішня політика, в яку так любить гратися господар Кремля і в якій трупів набагато більше. Кремлівські темники у вівторок були як ніколи явними та однозначними.
Зачин програми, даний Володимиром Рудольфовичем, говорив сам за себе: «Санкції - санкції, а війна за розкладом». І далі - про Пенса, Балтію, Грузію та «Джевеліни». Як зазвичай, говорено дуже дуже суперечливо. З одного боку, вони, схоже, всерйоз побоюються української армії та «хорватського варіанту». З іншого - багато говорять про те, що психологічна картина в Україні з 2014 року сильно змінилася. І, мовляв, «за останні українські олігархічні клани тепер ніхто воювати не буде». Особливу увагу хочу звернути на те, що цей же меседж, іноді в більш акуратній формі, все частіше йде і від українських медіа з сумнівною репутацією.
Не можна також не згадати, що огиднішим, ніж зазвичай був цього разу патентований зрадник Володимир Олійник. Розвиваючи висловлену раніше думку, він легко так, байдуже та іронічно кинув: «Ще один-два «котли» і з цим усім в Україні буде покінчено...». Просто мерзотник - так про своїх співгромадян не говорять.
У другій і третій частинах програми розбиралися особисті справи США з їхніми підступними санкціями, а також Польщі, з її загостреною, за словами авторів і учасників програми, «русофобією». Це теж дуже показово. Якийсь час роспроп утримувався від такої нищівної критики «ляхів» (як до того - США і Трампа). Надія була на різке, якісне загострення історичних суперечок і «війни пам'ятників» між Україною та Польщею. Якісь результати, цілком вагомі, у провокуванні цього Кремлем були досягнуті. Але зараз вони зрозуміли, що отримати більшого вже не зможуть. І тоді пропаганда повернулася до старого перевіреного зручного кліше - триєдина мета: Україна-США-Польща.
Що і говорити, компанія для нас цілком комфортна і стратегічно правильна. Але розслаблятися не можна, Кремль дуже сильно пожвавився на нашому внутрішньому інформаційному полі. І використовуючи наші численні внутрішні недоопрацювання, «негаразди», розраховує підточити, струхлявіти нас зсередини. І, ніде правди діти, якісь шанси на це, на жаль, є. Тому два роки до наших виборів-2019 будуть дуже складними, напруженими.
Олег Кудрін. Рига
