Порошенко має оцінити, наскільки США - ворог Росії

Порошенко має оцінити, наскільки США - ворог Росії

Аналітика
Укрінформ
Чи стане наслідком розмов Президента України у Вашингтоні ухвалення закону про окуповані території?

Президент України вилетів до США на перемовини з її найвищими керівниками, коли у нього вдома вже активно обговорюють законопроект, який, якщо по суті, має назвати окуповані території – окупованими.

Пов’язати ці дві події (обставини) можна питанням: чи стане наслідком розмов Президента України з президентом та віце-президентом США ухвалення Верховною Радою закону «Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей»?

При цьому, зовсім не обов’язково, щоб про цей законопроект Дональд Трамп, Майк Пенс чи Петро Порошенко взагалі згадували. Ухвалення закону – наслідок, причина – встановлення союзницьких відносин між Україною та США в умовах, коли Україна веде трирічну неоголошену війну з Росією.

Звісно, необхідність називати речі своїми іменами – війну війною, окупацію окупацією, агресію  агресією – завжди в Україні стояла гостро, а сьогодні затягування з точним офіційним визначенням того, що сталося в 2014-му і продовжується досі, стає вже нестерпним для України, головним чином через те, що заважає мобілізації усіх сил країни і суспільства для протидії військовій агресії Росії. Тобто, незалежно від позиції США, Німеччини, Франції, всього Заходу, Україні такий закон потрібен. З цим сьогодні вже ніхто (за винятком, звісно, абсолютно проросійських політиків на кшталт «опоблоківців») не сперечається, принаймні публічно.

Однак, само по собі ухвалення закону про окуповані території практично нічого не змінить у ситуації з Донбасом і Кримом. Надто звичною є для нас ситуація, коли на папері – одне, а в реальній практиці – інше. Щоб змінилася практика, а не лише офіційна оцінка, має змінитися баланс сил у загальному протистоянні навколо  України. Ось це – чи змінився баланс на нашу користь - і має визначити наш президент за підсумками перемовин у США.

Зробити це буде нелегко. З одного боку, практично одноголосне рішення Сенату закріпити і розширити антиросійські санкції законом означає, що жорстка протидія Росії стає державною політикою США. З іншого – не секрет, що адміністрація Трампа невдоволена цим рішенням, а Франція і Німеччина, вже з інших, ніж Трамп, міркувань, - теж. Тобто, наразі говорити про цілковиту одностайність Заходу на жорсткість щодо Кремля ще ранувато.

Виходить, що Порошенко з об’єктивних причин не зможе привезти з Вашингтона абсолютну впевненість, що відтепер від потенційно можливого масштабного наступу російської армії на Україну нас захищатиме не тільки українська армія, а й економічна та дипломатична міць принаймні США, якщо вже не всього Заходу. А отже, з ухваленням закону про окуповані території слід зачекати, бо він, безумовно, викличе гостру реакцію Росії. І як далеко сягне ця гострота – ніхто напевне не скаже. Така логіка, нібито, очевидна і виправдана, однак, повторимо, і зволікання з ухваленням закону стає нестерпним. І не лише з точки зору належної організації функціонування державних, насамперед – силових, органів на Донбасі. Дискусії всередині України навколо цієї проблеми перетворилися на потужний фактор внутрішньої політики, тобто вже зачіпають питання про владу (вибори – дострокові чи планові – не за горами). Згадаймо хоча б пристрасті з приводу блокування/неблокування Донбасу. Можливо також, що й Трамп може виставити Порошенку як умову підтримки України наше офіційне визначення, хто кому агресор і окупант. Або якісь інші умови.

Ситуація для нашої влади і справді складна. Щось, якщо вже не все, має визначитися за наслідками перемовин Президента України у Вашингтоні. Чекати недовго.

Юрій Сандул, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-