Вибух на території посольства США: хтось щось комусь демонструє
Про вибух на території посольства США в Україні одразу після опівночі 8 червня уже знають ледве не всі. Про те, що це було насправді – майже ніхто. Жертв нема. Руйнувань чи якихось пошкоджень майна – теж. А головне – і не могло бути, з огляду на час, місце і силу вибуху.
Якщо ж ті чи той, хто вдався до такої дії, не розраховував на жертви і руйнування, то залишається одне пояснення: хтось щось комусь демонструє. Хто саме, що саме і кому саме?
Кому? – зрозуміло: американцям. Тільки їх може зачепити те, що відбувається на території їхнього посольства. Усім іншим до цього байдуже. Що? – вже менш зрозуміло. Неспроможність української влади надійно контролювати ситуацію в країні? Можливо, але чи є потреба хоч кому «відкривати очі» американцям на те, що вони бачать і так? Готовність боротися за визначальний вплив на Україну аж до прямого зіткнення зі США? Не виключено. У цьому випадку таку демонстрацію може робити тільки Росія. Це вже половина відповіді на питання: хто? Друга половина – хулігани, тобто суб’єкт абсолютно аполітичний і тому нікому не цікавий, окрім дільничного поліції. Інша справа, що уявити собі аполітичного хулігана, який обирає об’єктом своїх хуліганських витівок суто політичний об’єкт – практично неможливо. Навіщо хуліганам посольство?
Після обіду 8 червня посольство США заявило, що не вважає вибух терористичним актом. Це – «інцидент з використанням невеликого запалювального пристрою».
Само по собі це цікаво і навіть незвично: об’єкт нападу зводить до мінімуму його значимість.
Тільки «американський фактор» міг змусити СБУ взятися за розслідування, назвавши подію терористичним актом. Він же, «фактор», змусив перекваліфікувати справу на хуліганство, коли американці відмовилися вважати «використання невеликого запалювального пристрою» актом терору. Тобто, значимість того, що сталося, визначають самі США, а не Кримінальний кодекс України, українська влада чи українські правоохоронці. Не будемо критикувати наших за миттєву згоду з оцінкою американців, назвемо це повагою до гостей, тобто – притаманною українцям гостинністю. Зрештою, це не так важливо.
Оскільки демонстрація була зроблена насамперед американцям, то важливо те, як вони на цю демонстрацію відреагували. Заява посольства показує, що американці відповіли: нас ця демонстрація не зачепила, не злякала і, відповідно, нічого змінювати в своїй політиці ми не будемо: ні ображатися на Україну, ні домовлятися з тими, хто нам щось цим вибухом демонструє. Якщо США мають собі на увазі Росію, то, іншими словами, відповідь означає: буде серйозніша атака – буде серйозніша реакція, а поки що - хуліганство, на яке ми реагувати не збираємося. Власне, іншої реакції від США і не слід було чекати. Навіть якщо припустити, що насправді цей вибух їх всерйоз стривожив, то публічно вони про це не казатимуть, а просто посилять заходи безпеки.
Цікавіше розібратися з варіантом, що Росія таким чином попереджає США про свою готовність боротися за Україну будь-що. Справді, хоч би яким нікчемним у сенсі можливості завдати шкоди не був цей вибуховий (чи запалювальний) пристрій, все одно – це пряма атака на США, адже територія посольства – це частина країни, яку воно представляє. Не удари по американських союзниках у Сирії, Україні чи деінде в світі, не пропагандистська кампанія у ЗМІ, не теракти за ширмою ІДІЛ, не хакерське втручання у комп’ютери, а пряма фізична (силова) дія проти громадян і майна США. А без жертв і руйнувань вона лише тому, що це – попередження.
У тій ситуації, в якій опинилася Росія, у неї нема іншого способу дій, як демонстрація сили, точніше – демонстрація готовності не поступатися ні на йоту у тому, що Росія вважає своїм ключовим національним інтересом. Контроль над Україною – саме такий інтерес. Тому ми і чуємо від росіян (зокрема, від депутата Держдуми Ніконова) заяви на кшталт можливості застосування Росією ядерної зброї, якщо в Україні з’являться війська НАТО (читай – США). Інцидент з вибухом на території посольства цілком може узгоджуватися з подібними заявами. Іншими словами, Росія каже: за Україну ми готові воювати (а не просто змагатися зусиллями пропагандистів чи дипломатів) навіть зі США.
Сьогодні ж Верховна Рада змінила Закони України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» і «Про основи національної безпеки України», відновивши курс України на набуття членства в НАТО як стратегічного зовнішньополітичного пріоритету держави. Чи не було «хуліганство» проти посольства США відповіддю (з випередженням) на цей крок українського парламенту? Адже, зрештою, бути чи не бути Україні в НАТО, залежить від Вашингтона, а не від Києва. Чи не попереджає Кремль Білий дім: курс України на НАТО веде до війни між Росією та США? Звісно, із застосуванням ядерної зброї, як же інакше.
Що ж, готовність воювати зі США Росія демонструє. Однак зовсім інше питання, чи наважиться. За демонстрацією цілком може бути звичайний блеф. Навіть напевне, що блеф. Однак у будь-якому разі Україна має йти до НАТО. Зрештою, у нас теж нема вибору, якщо хочемо гарантовано і назавжди звільнитися від смертельної залежності від Росії.
Юрій Сандул, Київ
Перше фото: Посольство США в Києві після вибуху // УНІАН
