Роскомнагляд VS проект Укрінформу
Автор документального мультимедіа проекту «Легко бути патріотом», восьма серія якого була напередодні опублікована на сайті інформагентства Укрінформ, отримав повідомлення Youtube, у якому міститься вимога Федеральної служби по нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнагляд) РФ про видалення цієї серії фільму. Фільм про колишнього лідера одеського «Правого сектора» визнаний в Росії екстремістським. Як і його автор.
ЧИ ЛЕГКО БУТИ ПАТРІОТОМ
Проект «Легко бути патріотом» з'явився в Укрінформі у червні 2016 року. Фільми циклу є історією життя різних людей: військових, журналістів, музикантів, священнослужителів, політиків та інших. Ідея прийшла мені в голову і була підтримана генеральним директором агентства «Укрінформ» Олександром Харченком.
До України я приїхав 2 роки тому з ідеологічних мотивів і у зв'язку з фактичною забороною на професію в Росії. Перевіз родину і кота. Оселився в Одесі, на батьківщині батьків. Я почав працювати в «Укрінформі» і продовжував співпрацювати з такими виданнями, як Deutche Welle, ВВС, Радіо Свобода, ТСН, JAMnews та іншими.
Серед героїв мого проекту «Легко бути патріотом» - колишній полковник ЗС України Сергій Братчук, який як волонтер їздить в місії «Чорний тюльпан» в АТО і повертає загиблих українців їхнім сім'ям; льотчик, політик і колишня політична ув'язнена Надія Савченко; капелан Ігор Скрицький, слідом за яким ми разом з моєю колегою по «Укрінформу» Катериною Завадою відправилися на передову в АТО.
Фільм про нього отримав бронзову медаль на міжнародному кінофестивалі «Світло» в Києві наприкінці минулого року, і за умовами фестивалю весь 2017 рік його показують у різних містах України (нещодавно був показ у Харкові).
Загалом до цього фатального фільму про Сергія Стерненка я зробив 7 серій. При цьому на «робочому столі» проекту - ще 2 серії. Проблеми були і раніше, завжди, коли на моєму каналі в Youtube з'явилося відео зі згадкою «Правого сектора», навіть якщо активісти «ПС» просто брали участь у ході патріотів, я одержував повідомлення про те, що мені необхідно дотримуватися російського законодавства. При цьому Youtube завжди відмовляв мені у монетизації відео (чесний авторський заробіток за рахунок реклами), якщо в ньому була хоч одна згадка «Правого сектора».
Наприкінці квітня я закінчував роботу над 8 серією документального циклу, в якій героєм став Сергій Стерненко, який напередодні пішов з посади керівника одеського «Правого сектора». Так як наближалася 3 річниця подій 2 травня в Одесі на Куликовому полі, фільм був прив'язаний у тому числі і до цих подій.
Сергій Стерненко брав безпосередню участь у подіях 2 травня, від початку - з моменту вуличних боїв у центрі міста, - до кінця, коли рятували людей з палаючого Будинку профспілок на Куликовому полі.
2 травня вранці фільм був опублікований на сайті Укрінформ.
«Віконечко» Youtube з фільмом розташоване внизу матеріалу. Фільм «залитий» на мій обліковий запис на сервісі. Тиждень не відбувалося нічого, зростала кількість переглядів, фільм і стаття поширювалися у соцмережах і на інших сайтах.
Проте напередодні я отримав лист від Youtube:
«Компанія YouTube отримала повідомлення від Федеральної служби з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (РОСКОМНАГЛЯД) про те, що такі матеріали порушують Федеральний закон Російської Федерації № 149-ФЗ "Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації".
Роскомнагляд додав наступну URL адресу (адреси) в заборонений список матеріалів. Для отримання додаткової інформації Ви можете відвідати наступний сайт http://eais.rkn.gov.ru/. Якщо Ви не видалите контент, компанія Google може бути змушена заблокувати контент».
Далі наводився лист Роскомнагляду в Youtube:
«Надсилається повідомлення про обмеження доступу до інформаційного ресурсу https://www.youtube.com/watch?v=02DVBMVfdUk в інформаційно-телекомунікаційних мережах, у тому числі мережі «Інтернет», на підставі вимоги Генеральної прокуратури Російської Федерації від 12.03.2015 № 27-31-2015/Ид831-15, як такому, що містить заклики до масових безладів, здійснення екстремістської діяльності, участі в масових (публічних) заходах, що проводяться з порушенням встановленого порядку.
Протягом доби з моменту отримання цього повідомлення провайдер хостингу або інша особа, яка забезпечує розміщення в інформаційно-телекомунікаційній мережі, в тому числі в мережі «Інтернет», зобов'язані проінформувати про це обслуговуваного ними власника інформаційного ресурсу і повідомити його про необхідність негайно видалити інформацію, що містить заклики до масових безладів, здійснення екстремістської діяльності, участі в масових (публічних) заходах, що проводяться з порушенням встановленого порядку.
У разі, якщо власник інформаційного ресурсу видалив інформацію, яка містить заклики до масових безладів, здійснення екстремістської діяльності, участі в масових (публічних) заходах, що проводяться з порушенням встановленого порядку, він направляє повідомлення про це у Федеральну службу по нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій, з метою проведення перевірки та відновлення доступу в разі підтвердження факту видалення».
НАСТИРЛИВА ОПІКА РОСКОМНАГЛЯДУ
А тепер розберемо весь ідіотизм ситуації:
1. Я 2 роки не був у Росії. До чого тут Роскомнагляд?
2. Канал Youtube FlorinStudio належить асоціації Interkavkaz, зареєстрованої як некомерційна організація Мін'юстом Італії в Мілані.
3. Фільм був знятий в Україні та розміщений на сайті українського національного інформагентства «Укрінформ», засновником якого є Кабінет міністрів України.
4. Роскомнагляд звинувачує мене і фільм в екстремізмі, посилаючись лише на закон. Чому немає вказівок, що саме потрапляє під закон про екстремізм у Росії? Якісь вислови або якась символіка? Про що йдеться? Якщо справа тільки в тому, що Роскомнагляд вимагає згадувати «Правий сектор» лише з приставкою «заборонена в Росії організація», то див. пункти вище.
5. Роскомнагляд вимагає протягом доби Youtube розібратися зі мною, і після видалення фільму вислати їм звіт про виконану роботу. Може, вони ще й гонорар тоді заплатять за роботу на них?
6. Чому Роскомнагляд висуває звинувачення, керуючись презумпцією винуватості? Чому спочатку він не вишле попередження автору із зазначенням ознак екстремізму в моєму фільмі?
Цей список можна продовжувати ще довго. Цікаво - а виступ Трампа з висловлюваннями про Крим Роскомнагляд теж буде вимагати видалити з Youtube?
БЛОКУВАЛЬНИЙ ВЕЧІР
Насправді, питання це далеко не нове. У березні 2013 року, після розгрому московського бюро Радіо Свобода, ми з дружиною працювали під керівництвом нашого «свободівського» редактора Людмили Телень у виданні «Цілком таємно».
Тоді ж робили матеріал про захід, що відбувся у московському сахаровському центрі, де говорили якраз про цензуру в Інтернеті. Були присутні редактори та журналісти заблокованих у Росії сайтів, таких, як, наприклад, Grani.ru.
Але про те, що Роскомнагляд буде не просто блокувати сайти, але й канали на Youtube - американського сервісу (з каналом, зареєстрованим в Італії) - тоді ще не думали.
І ось тепер за нами прийшли.
Що будемо робити? По-перше, боротися. Укрінформ, як тільки я повідомив про проблему, моментально переніс відео до себе на канал.
Видаляти особисто я нічого не збираюся. У Google готуємо лист з описом того, що відбувається, до якого буде додана в тому числі і ця стаття.
Дивно, 2 роки не був у Росії, але батьківщина дістала і тут. Значить, все правильно робимо.
ЗАГРОЗИ, ЖУРНАЛІСТСЬКІ БУДНІ
Подібні проблеми за час моєї журналістської роботи в Росії траплялися й раніше. Так, у 2011 році після публікації матеріалу про чеченських біженців у Фінляндії, де мені довелося зустрітися і з тими, хто воював проти Росії на стороні Ічкерії, на мене вийшли невідомі, зв'язалися зі мною через інтернет.
Один з них представився «ветераном Афганістану», після чого в мою адресу були висловлені не тільки образи, але і загрози. Кожному нормальному журналістові у його роботі доводиться стикатися з погрозами. Тим більше. якщо він працює в Росії. Однак у більшості своїй ці загрози не несуть якусь небезпеку. Того разу було по-іншому.
Ті, хто погрожувалврозправою, виклали у відкритий доступ особисті дані як мої, так і моєї сім'ї, моїх батьків, сім'ї брата та сестри. Це були не тільки телефони та адреси проживання - там були адреси пошти, місця роботи, місця навчання і навіть маршрут, яким мій син у Москві ходить додому зі школи.
Разом з юристом Фонду захисту гласності, з яким я тоді співпрацював, я написав заяву в міліцію. До заяви були додані матеріали - чималенька пака роздруківок переговорів, спроби визначення IP тощо. Міліція зі скрипом прийняла заяву і обіцяла повідомити про хід розслідування. Більше цих міліціонерів я не бачив і не чув.
Оскільки загрози не припинялися, довелося вживати заходів безпеки та збирати інформацію про події самому. Враховуючи, що раніше я працював у спецпідрозділі МВС, моїх даних і моєї родини в загальній базі адресного бюро РФ немає. Для доступу до них необхідно звертатися із запитом до МВС. Відповідно, ті, хто погрожували, вражали своєю надмірною обізнаністю, отже, мали до МВС відношення. Якщо не працювали, то могли легко отримувати від них будь-яку інформацію.
На прохання друзів з Фінляндії та за допомогою фонду Frontlinedefenders поспішив виїхати з Росії.
У фінському посольстві мені зробили візу за годину. Однак з Росії вибратися виявилося не так просто. Мене не пустили у літак у Шереметьєво.
«Обхідними стежками», завдяки певним людям, з Росії все ж вдалося виїхати.
Через деякий час я повернувся. Написав книгу про війну в Чечні.
У 2012 році проект НТВ «Центральне телебачення» знімав фільм про російських ветеранів бойових дій в Чечні. Вийшли на мене. Розповів все як є. Хлопці попалися нормальні. У результаті їхній фільм на НТВ не вийшов, звільняючись, вони виклали його в Youtube.
З міркувань безпеки журналісти закінчили фільм так, що складалося враження, що я виїхав з Росії до Фінляндії після погроз назавжди.
У лютому 2014 року про вихід моєї книги написало одне з видань, яке взяло у мене інтерв'ю.
І одразу ж після статті був розміщений текст, у якому мене звинувачували у зраді батьківщини.
«Це західна пропаганда і Флорін, по суті, свідомо чи ні, перейшов в інший «ідеологічний окоп», - писав про мене журналіст Чуйко.
Навіть виїхавши на початку 2015 року в Україну, не зміг позбавитися пильної уваги батьківщини та її «добровільних помічників». Так, у 2015 році в одному з російських видань вийшов текст, у якому мене звинувачували знову ж - у шпигунстві та зраді батьківщини.
«Дмитро Флорін почав активно встановлювати контакти з іноземними фондами, а по суті - зі спецслужбами інших країн. Потім - Європа: проживання у Прибалтиці, курси підготовки у Фінляндії», - писав журналіст «Своєї дзвіниці».
Погрози та образи надходять у соцмережі постійно. Одні з останніх звучать так: «Почім нині 30 Срібняків, Іудо? Почім Батьківщину продаєш?», або коротке: «Здохни швидко». Схожі погрози - про 30 срібняків і швидку розправу - отримувала і моя дружина під час своєї роботи в московському бюро Радіо Свобода, коли писала про тероризм.
Нас обох затримували та переслідували (все - затримували та переслідували - у буквальному сенсі, робили це як представники правоохоронних органів Росії, так і ті, кого зараз прийнято називати «тітушками») під час зйомок документального фільму про націоналізм щодо турків-месхетинців, які проживають у Росії.
Однак таке «визнання» від російських держорганів, яке походить від Роскомнагляду, ми бачимо вперше.
Упевнений, що з такою проблемою стикаються багато моїх колег, які намагаються залишитися в професії. Роскомнагляд ніби «промацує» свої можливості впливу на інформацію та доступ до неї навіть в іноземних виданнях.
Звинувачення Роскомнагляду в екстремізмі - доволі небезпечне. По суті, це готовий матеріал для затримання, після чого з людиною можна робити що завгодно.
Не буду наводити безліч прикладів, коли в Росії стали давати реальні терміни ув'язнення навіть просто за перепост у соцмережах - пошук Гугл поки ще не заблокували. Нагадаю лише одне ім'я - Андрій Бубеєв.
5 травня минулого року жителя Твері Андрія Бубеєва засудили до 2 років і 3 місяців колонії-поселення за два репости на його сторінці у соцмережі Вконтакте.
Термін Андрій отримав за репости, які стосуються матеріалів про Крим і «Правий сектор».
Щодо Укрінформу, у всіх у нас зараз велике завдання - витягнути нашого колегу Романа Сущенка з полону ФСБ, де його утримують ще з минулої осені за звинуваченням «у шпигунстві».
Будь-який журналіст, який пише правду про сучасну Росію та сучасну Україну, зараз постійно перебуває під наглядом російських держорганів. І вони пробують всі способи, щоб зробити те, що в Росії зробили з журналісткою в останні 17 років. Залякати, заткнути, знищити, посадити.
Навіть перебуваючи в іншій країні, навіть працюючи в державному агентстві цієї країни, ти, тим не менш, все одно не застрахований від переслідування.
Що ж залишається робити? Просто продовжувати добре виконувати свою роботу. Щодо Роскомнагляду - залишається порадіти за них: адже інтерв'ю Сергія Стерненка було опубліковано в «Укрінформі» українською мовою. Отже, російські наглядачі вивчають українську.
P. S. Даний матеріал відправляється в Youtube разом з моєю заявою про неприпустимість блокування каналу та видалення контенту.
Дмитро Флорін. Одеса.
Документальний проект Дмитра Флоріна «Укрінформ», «чи Легко бути патріотом», усі серії:
1# - «Чорний тюльпан»
2# - «Бути українцем»
4#- «Обнулення». Актор Олексій Горбунов»
5# - «Військові капелани в Мар'їнці - волонтери, священнослужителі та психологи»
6# - «Пекарня»
