Ігри Відкритої Росії: «Замість Путіна» чи «Як Путін»?

Ігри Відкритої Росії: «Замість Путіна» чи «Як Путін»?

2002
Ukrinform
Репортаж із конференції, на якій Ходорковський пішов з поста головного

Отже, наступна після установчої конференція «Відкритої Росії» пройшла не в Гельсінкі, а в Таллінні. Виявилося, що тут також цілком безпечно. А життя, точніше проживання, в півтора-два рази дешевше.

Напередодні були заявлені кілька важливих тем, інформаційних приводів. У порядку спадання в сенсі інформрезонансу - Михайло Ходорковський піде з поста голови руху; буде переобрано склад ради «Відкритої Росії», а вже той вибере нового главу руху; буде вирішено – чи підтримувати Олексія Навального та Дмитра Гудкова у 2018 році на виборах президента Росії й мера Москви відповідно; буде визначено формат акції #Набридло, як в електронному вигляді, так і щодо виходу на вулицю, анонсованого на 29 квітня.

Але почалося все з невеликої, проте, симпатичної увертюри. Презентації настольної гри «Замість Путіна» (політична стратегія – за принципами економічної стратегії «Монополія»).

СТРАТЕГІЧНА ГРА З СУМНІВНОЮ СТРАТЕГІЄЮ

Так, сама конференція «Відкритої Росії» (надалі для стислості й різноманітності періодично називатимемо її ВР) проходила 15-16 квітня. Але неформальне, не для широкого кола, її відкриття відбулося ввечері 14 квітня.

У пробній грі «Замість Путіна», розробленій фахівцями «Відкритої Росії» лише за три місяці, взяв участь і Ходорковський. Він почав гру за одним столом з Марією Бароновою, відомою «кримнашизмом», причому кут стола з полем "Крим" був рівно між ними. Втім, хвилин через п'ятнадцять після початку Ходорковський залишив своє місце комусь (що на наступний день відбулося і з постом глави ВР - це взагалі його стиль поведінки на даній конференції).

Гра «Замість Путіна» перш за все мала виконувати сатиричні, викривальні функції, що добре ілюструється таким її анонсом, наданим ВР: «У грі «Замість Путіна» зібрані разом всі принципи, якими керувалися представники всіх рівнів влади (відкати, компромати, розпили тощо), на хід гри впливають ключові історичні події (приєднання Криму, трагедія «Норд-Ост» і так далі). За дві години ти починаєш розуміти, як все це НАБРИДЛО, і що вже пора міняти правила, але не в настільній грі, а в російській дійсності».

Але дивна річ, коли дивився на розпалювання азарту гравців, на їх природне бажання перемогти в конкретній грі в наявних обставинах, на ділове обговорення «по ходу»: «О! У мене в Південному окрузі вже 2 силовики й ЗМІ для компромату», з'являлося тривожне відчуття.

А саме - регулярне і досить довге використання такої гри в прикладних цілях не тільки розкриває механізми функціонування чинної влади, а й баналізірує їх, закріплює стереотипи використання тих же виключно брудних прийомів. Це ж ази психології - запитайте у будь-якого фахівця. Одна справа - благі побажання в задумі, й інше - вироблення поведінкових стереотипів на практиці.

Та й ази логіки теж. Причому, логічна помилка тут найпростіша. Щоб показати її, не треба тривожити тіні Арістотеля, Бекона, Мілля й Декарта. Виходячи з фрази «За дві години ти починаєш розуміти, як все це НАБРИДЛО, і що вже пора міняти правила...», випливає, що гра ця – виключно для одноразового користування (але в такому випадку слід було її випускати на газетному папері, а не так красиво і солідно – ціною більш як у півсотню євро).

В іншому випадку виходить нерозв'язне протиріччя. 1. Граємо. 2. Перейнялися – набридло. 3. Потрібно міняти правила гри. 4. І?!.. 5. Не помінявши правила гри, сідаємо грати знову – за тими ж правилами. Так? Так.

Висновки. Можливі лише два варіанти. 1. «Набридло» було нещирим. 2. «Набридло», але «правила гри не міняємо» – значить, закріплюємо алгоритм, незважаючи ні на що, грати виключно за правилами, заданими і використовуваними існуючим режимом. Чорт його знає - може, це і є справжня мета творців гри.

Звернемо також особливу увагу на таку умову: «ПЕРЕГОВОРИ. Ресурсні монополісти готові поділитися активами з гравцем-кандидатом в обмін на доступ до ресурсів після його приходу до влади...». Погодьтеся, недобрий післясмак для гри, що носить таку благородну, по суті, назву – «Замість Путіна». Тут уже закріплюється інший негативний стереотип: «Замість Путіна» = «Такий же, як Путін».

Помітив для себе на майбутнє, що добре було б поговорити про все це з новообраним керівництвом ОР.

ХОДОРКОВСЬКИЙ ТА ІДЕОЛОГІЯ

У закритій частині конференції, на початку її, проходило обговорення такого цікавого питання, як «Ідеологія» з модератором Ходорковським. І в вечірній частині програми, вже відкритої для преси, той сказав про це. Не тільки коротко, але і максимально узагальнююче. Ідеологія «Відкритої Росії» – демократична змінюваність влади. Усе. Крапка. Решта – від лукавого. Тобто – від Кремля. Так, на думку Ходорковського, для розколу широкої коаліції російської опозиції влада буде постійно вкидати і підтримувати теми, що сприяють її дробленню й анігіляції (останнє слово – від автора тексту). Ходорковський у якості прикладу таких тем назвав дві – ЛГБТ і ставлення до націоналістів як до союзників по боротьбі з режимом.

Цікава логіка. Відповідно до неї, виходить, що ті російські опозиціонери (ядро Форуму вільної Росії), а також українські активісти, аналітики, які вимагають від різних діячів, самого Ходорковського в тому числі, чіткого визначення своєї позиції щодо Криму або засудження «кримнашизму» Баронової, також ллють воду на млин Кремля, допомагаючи йому перемелювати в борошно ліберальні зерна і націоналістичні плевела гіпотетичного російського оппо-блоку.

Цікаво – треба буде подумати на дозвіллі...

ВИБОРИ НОВОЇ РАДИ ТА ГОЛОВИ

Вибори, коли вони справжні, завжди захоплююче заняття. Навіть коли переважну більшість із тих, хто балотується, ледве знаєш.

І ось результати виборів до ради. В порядку спадання (за кількістю голосів): Володимир Кара-Мурза-молодший, Антон Дрель, Ілля Новіков, Марія Баронова, Олександр Соловйов, Дмитро Семенов, Андрій Потиліцин, Олексій Прянишников, Марина Бєлова, Олена Логвиненко, Наталія Грязневич.

Кілька слів про деяких нових персонажів. Ось, наприклад, Олена Логвиненко - екс-мер підмосковного міста Корольова, член «Єдиної Росії»; колишній помічник керівника адміністрації президента республіки Башкортостан, представник Башкортостану в структурі електронного уряду Андрій Потиліцин. Це, як ви розумієте, символ переходу мислячих людей від нинішнього приреченого режиму. Інший випадок - юрист Олексій Прянишников (Томськ), колишній співробітник банку «МЕНАТЕП» і компанії «ЮКОС».

Ну, і, звичайно ж, ім'я, добре відоме в Україні - Ілля Новиков (м. Казань). Але в тому-то й справа, що в Україні добре відомо тільки ім'я, а не персонаж – це тезка і однофамілець відомого адвоката (про що, до речі, той досить дотепно зауважив у Фейсбуці: «Та не той я Ілля Новиков, якого сьогодні обрали до ради "Відкритої Росії" Ходорковського. Не треба мене з цим вітати, особливо по телефону і особливо серед ночі (16 квітня. 2:57»).

Цей Новиков, відкриторос, громадянський активіст із Казані. Він, до речі, лідер другого етапу проекту «Замість Путіна» (описана раніше гра – лише частина більш загального проекту просування нових лідерів).

На виборах голови «Відкритої Росії» цей Новиков став другим і, відповідно, заступником нового голови «ВР» – Олександра Соловйова.

29-річний Соловйов, координатор проекту «Відкрите право», до приходу у «Відкриту Росію» був помічником депутата Державної думи VI скликання Дмитра Гудкова. У рух вступив у ході Установчої конференції в Гельсінкі в листопаді 2016 року за рекомендацією Володимира Кара-Мурзи-молодшого, який також працював у тій же команді.

До речі, саме у нового голови «ВР» я попросив пояснень з приводу гри «Замість Путіна». Він досить переконливо викладав загальну точку зору Руху. Але, врешті-решт, погодився з моїми тезами, що А) Треба уточнити її форму подачі. Б) Добре б у пару до наявної розробити гру «Після Путіна» зі зміненими умовами політичної боротьби: розподіл влади, свобода слова і зібрань, незалежний суд, справжній федералізм і т.д.

Подивимося, що це: ввічливість плюс втома, що накопичилася, чи вміння прислухатися до сторонньої експертної думки?

А член Ради №2 Антон Дрель (в минулому – адвокат Ходорковського) на моє прохання розповів про члена Раді №1 – Володимира Кара-Мурзу-молодшого. (Нагадаю тим, хто забув: недавно він був повторно отруєний у Росії, як і в першому випадку, «невстановленими особами»).

За словами адвоката, який напередодні спілкувався з Кара-Мурзою, той все ще перебуває на реабілітації за океаном. На Великдень збирався сходити до церкви. Після закінчення лікування має намір повернутися в Росію, як «Відкриту», так і просто Росію, країну. «Нам дуже потрібен Володя, з усіма його якостями, діловими і людськими. З його міжнародною репутацією».

Дійсно, після часткового відходу в тінь Ходорковського така мужня, порядна, грамотна, відома, здатна домовлятися людина, як Кара-Мурза, могла би претендувати на роль лідера, хедлайнера «Відкритої Росії». Але... По-перше, він поки ще недостатньо здоровий, а по-друге, заперечення будь-якого натяку на вождизм – принципова позиція нинішньої «ВР», заявлена самим не-вождем Ходорковським. Подивимося, чи залишиться ця позиція настільки ж твердою після повного одужання Кара-Мурзи.

РОСПРОП ПРИНИЖЕНИЙ

І на солодке - пара слів про російські пропагандистські ЗМІ і те, як витончено Михайло Борисович пошив їх у дурні. Отже, підсумковий брифінг "Відкритої Росії". Прийшли, сіли за стіл новообрані члени ради. Прийшли також кремлівські пропагандони – з Першого каналу, Росії-1, Рен-ТВ, 5 Каналу (Санкт-Петербург).

Входить Ходорковський. А стільця-то для нього за столом і немає. Телецуцики вже напружилися. І з властивим їм хамством вилізли вперед, ставши суцільним рядом між залом і столом для тих, хто брифінгує. Михайло Ходорковський почав вступне слово: "Журналістів я радий бачити. А тих, хто зрадив своїй професії, та й не раз, не радий. Але це не принципово". Ну, в перекладі з дипломатичної: "... ви і... ... ні".

Далі Ходорковський сказав, що пішов з поста голови, оскільки в принципі проти вождистських партій і рухів, а тому брати участі в брифінгу не буде.

І тут лунає такий жалісливий голос із пропагандонського середовища: "Ну, Міхал Боріси-и-ич, у нас до вас стільки пита-а-ань..." (мені самому не раз доводилося чути цю інтонацію, коли в 2014-му запрошували на «політичні ток-шоу» російського ТБ). А Ходор розвернувся й пішов до виходу. А вся ця зграйка на напівзігнутих задріботіла за ним, продовжуючи скиглити та канючити. Чудова картинка, сповнена глибинного гумору. Зал чекав на перший оплеск. А коли він пролунав, гримнув грім овацій.

І як завжди буває після грому-блискавки, дихати стало легше. А гірка пропо-мікрофонів зникла. Тільки Росія-1 не відразу схаменулася. Але на сувенір підзвітний предмет не залишила, повернулася - і забрала.

ХОРОШИЙ МЕДІАРЕСУРС ЯК КОЛЕКТИВНИЙ ОРГАНІЗАТОР

Цікаво, але у Росії не знають, як ставитися до «Відкритої Росії». Загальний настрій нерозуміння адекватно виражено в такому ось діалозі заст. головного редактора «Еха Москви» Сергія Бунтмана і популярної ведучої ліберальних поглядів Ксенії Ларіної (вибачте за деяку сумбурність - це розшифровка прямої мови).

К.Ларіна: «Ходорковський просто залишається рядовим членом, буде займатися конкретними справами. Але тут що важливо в цій новині - він публічно заявив про те, що буде підтримувати висунення в президенти Росії Олексія Навального і висунення... кандидатури в мери Москви Дмитра Гудкова.

С.Бунтман: «Але найголовніше ще те, що Михайло Борисович буде займатися тим, що у нього виходить найкраще: ідеологією, просвітою, інформуванням, інформацією, розвитком інформації. А от руху, на мій погляд, як такого не дуже-то вийшло».

К.Ларіна: «Як політичного рішення».

С.Бунтман: «Так, вийшов великий інформаційний аналітичний ресурс, один із... З надзвичайними труднощами теж. Але переспрямувати свою роботу - напевно, це розумно. Просто мені мотиви достеменно, звичайно, не відомі, і мало кому з нас відомі».

Хотілося б посперечатися. По-перше дивно говорити, що «руху як такого не дуже-то вийшло» всього лише через півроку після створення цього самого руху. По-друге, фраза «Так, вийшов великий інформаційний аналітичний ресурс, один із...» якраз і говорить на користь того, що рух має всі шанси рости й розвиватися.

Тому що, як учив класик, «Газета – не тільки колективний пропагандист і колективний агітатор, але також і колективний організатор» (Навіть не знаю, чи потрібно пояснювати/нагадувати аудиторії, що це фраза з ленінської статті «З чого почати?», опублікованої в травні 1901 року в 4-му номері «Іскри», з якої ми знаємо, що зайнялося).

Олег Кудрін, Таллінн

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-