США готові перервати династію Кімів
«США готові завдати превентивного удару по Північній Кореї, якщо будуть впевнені, що вона збирається провести випробування ядерної зброї», - таку інформацію з посиланням на високопоставлених представників розвідки США поширив телеканал NBC News.
Сполучені Штати зібрали проти КНДР таку потужну військову міць, що вже тільки чудо може відвернути їхній удар. Війна видається неминучою, причому буквально в найближчі дні.
Війна видається невідворотною, оскільки є надсерйозна для неї причина. Зауважимо, саме причина, а не привід. Північнокорейський режим має ядерні заряди, це безсумнівний факт. Поки що режим не може їх застосувати, бо не має засобів доставки, однак він за крок до цього, про що свідчать випробувальні запуски ракет. Як повинні реагувати і США, і весь світ на цілком реальну можливість того, що вже зовсім скоро у Кім Чен Ина буде повноцінна ядерна зброя? Отож.
Крім того, висока ймовірність американського удару випливає ще й з того, що концентрація військових сил США проти КНДР (плюс рішуча риторика Дональда Трампа та інших американських високопосадовців, у тому числі генералів) настільки потужна, що виникає питання: а що з нею робити, якщо КНДР не буде наразі проводити ядерні випробування чи запуски ракет? Довго перебувати біля корейських берегів і нічого не робити авіаносна група ВМФ США не може. Треба або завдавати удару, тобто воювати, або відводити всю цю армаду туди, де їй місце у мирний час. Якщо ж відвести (у разі, якщо КНДР не проводитиме випробування ядерної зброї), то північнокорейський режим сповістить світ про свою безумовну перемогу, мовляв, проклята Америка злякалася нашої моці і відступила. Причому, пропаганда – пропагандою, але фактично так воно і буде – США злякаються. Звісно, не армії КНДР, а непрогнозованих зовнішньополітичних наслідків свого удару.
І ще одне «крім того»: відкладення удару у відповідь на відкладення ядерних випробувань не вирішує, а лише відкладає проблему. А її треба вирішувати, бо коли у Кім Чен Ина буде ядерна зброя, готова до застосування, буде вже пізно щось робити. Тоді США і весь світ матимуть таку, м’яко кажучи, головну біль, що ой-ой-ой!
Схожа ситуація вже була, коли США трощили режим іракського диктатора Саддама Хусейна. Рішення на війну було принципово ухвалено, шукали лише привід. Знайшли його у тому, що у Хусейна нібито завелася хімічна зброя. Після розгрому режиму ніякої хімічної зброї не знайшлося, але то вже, ясна річ, нічого змінити не могло. Тому що є привід до війни, а є її причина, котра у мільйон разів важливіша за привід. Те саме й сьогодні. Якщо Трамп твердо вирішив, що зупинити ядерні амбіції можна лише військовою силою і вже підготувався до її застосування, то буде Кім Чен Ин проводити ядерне випробування найближчими днями чи не буде – вже не має жодного значення. Ще раз звернемо увагу на фразу: «Якщо США будуть впевнені, що вона збирається провести випробування ядерної зброї». Такий неконкретний привід – «впевнені» - набагато менш вагомий, ніж «знаємо, що є хімічна зброя». І справді, чого американці мають чекати ядерного вибуху? Впевнені – б’ємо! Тобто, повторимо, оцінюючи ймовірність американського удару, зважати треба виключно на наявність причини до війни, а не переконливого (для кого, до речі?) приводу.
Що чи хто може зупинити американський удар? Звісно, не міць північнокорейської армії. Безглуздо рахувати її солдат, танки, гармати і літаки. Ця армія буде знищена так само швидко, як армія Хусейна. Можуть зупинити: 1) Китай, 2) Росія. 3) Південна Корея і Японія.
Останні цього не робитимуть, хоча від війни саме вони можуть постраждати найбільше (крім КНДР, звісно). Для них загроза від ядерної КНДР переважає ризик наслідків війни. Вони не хочуть вічно жити, як на вулкані. Тому Японія і Південна Корея не заважатимуть, а допомагатимуть американцям, і вже допомагають.
Росія не хоче зміцнення США в регіоні та в світі внаслідок переможної війни. Однак протиставити росіянам нічого. Надто вже Кремлю хочеться нині помиритися зі США, а не поглиблювати конфронтацію ще й захистом найодіознішого в світі режиму, який ось-ось заволодіє ядерною зброєю. Тому Росія, звісно, закликатиме до дипломатичного урегулювання кризи, але далі слів не піде.
Китай найбільше зацікавлений у тому, щоб північнокорейський режим продовжив своє існування, але й він не готовий заради цього ставати ворогом США. Тому змушений прийняти фактичний ультиматум, висунутий Трампом китайському лідеру Сі Цзяпіню: «Допомагайте, а якщо ні, то США справляться самі». Тож Китай, звісно, стріляти ракетами по КНДР не буде, але під тиском США дещо проти неї змушений вчинити (приміром, відмова купувати вугілля).
А ще Китай, котрий, звісно, не може зовсім (як Росія) залишитися осторонь від війни, адже йдеться про регіон, який Китай явно вважає своєю «зоною особливих інтересів», схоже, готується втрутитися у цю війну особливим чином. Паралельно з першими повідомлення про відправку авіаносної групи ВМФ США до берегів КНДР з’явилися і повідомлення, що Китай підтягує 150 тисяч свого війська до кордону з КНДР. Спочатку пояснювали це тим, що готуються до неминучого напливу мільйонів біженців, коли американські ракети полетять до цілі. Однак є й інша версія: Китай готується ввести свої війська на територію КНДР.
І справді, що буде, коли американці розтрощать армію КНДР разом з усіма її центрами військового і державного управління? А почнеться в країні загальний хаос, який, логічно міркуючи, має подолати армія Південної Кореї за підтримки американських і, можливо, японських підрозділів. Зрештою, хіба не є метою Південної Кореї нарешті об’єднати країну? Чи бува не збирається Китай випередити південних корейців і під приводом подолання гуманітарної катастрофи фактично окупувати Корею Північну? Такий варіант аж ніяк не видається малоймовірниим, швидше навпаки.
Як підсумок: якщо не завтра, то післязавтра на Далекому Сході, точніше – на Корейському півострові, спалахне війна. Якщо не станеться чогось надзвичайного.
Юрій Сандул. Київ.
На першому фото: авіаносець «Карл Вінсон»
