Громадяни не повинні потерпати від беззаконня і відчаю

Розгляд будь-якої справи в межах кримінального провадження, у широкому аспекті, проходить три етапи - це досудове розслідування, безпосередньо сам судовий розгляд з прийняттям судового рішення, та виконання рішення прийнятого судом.

В умовах нашого сьогодення, кожна складова цього процесу має слабкі місця, які згодом обертаються великими помилками, що можуть не тільки заподіяти фізичну, моральну і матеріальну шкоду, а й взагалі скалічити долю людини.

На прикладі нещодавньої гучної справи громадянина, який мешкає у місті Запоріжжя, ми побачили кричущі вади нашої правоохоронної системи, які виявились у бажанні слідчого поверхнево, якнайшвидше завершити розслідування та отримати службову відзнаку в розкритті «особливо тяжкого» злочину, внаслідок чого діям людини надано кваліфікацію за невідповідною статтею Кримінального кодексу. Годі вже й казати про можливості звичайного пенсіонера захистити від «жорен» правоохоронної системи за таких обставин.

Хоча, судова реформа несе в собі багато змін, які покликані змінити на краще ефективність українського судочинства, але ключові проблемні аспекти, як завжди, залишаються. Те саме і з правоохоронною системою. Абсурд та несправедливість – це, на жаль, її сталі синоніми. Доказом тому є численні, майже щоденні, звернення до мене громадян, які стали жертвами абсурду нашого кримінального кодексу або навпаки, повідомлення людей про те, що запеклі злочинці знаходять слабкі місце в кодексі і виходять на волю залишаючись безкарними. Досудові розслідування рясніють порушеннями і неповагою до прав людини, аморальністю слідчих і процесуальних керівників, абсурдністю статей застосованих до підозрюваних.

Судовий досвід багатьох розвинених країн засвідчує, що можливо створити максимально справедливу й об’єктивну систему правосуддя, але для цього потрібно «прооперувати» діючі правоохоронні системи України, видалити корупційні пухлини та створити незалежні ланки органів досудового розслідування.

На прикладі американської моделі судочинства бачимо, що свою переконливу ефективність доводять два незалежних інститути кримінального провадження, це Маршали та цільові слідчо-прокурорські бригади, які іменовані буквально – «ударні сили». В нашій правоохоронній системі існують подібні форми роботи, проте вони, навіть приблизно, не відповідають досягненням цих інститутів охорони прав громадян та безпеки суспільства.

Досвід вказаних установ, може бути з успіхом імплементований до національного законодавства.

Зупинюсь на суті та перевагах діяльності цих інститутів.

Дуже актуальним та цікавим прикладом ефективного правоохоронного підрозділу в американській системі судочинства є відомство Маршалів. Ці відомства в своїй сукупності утворюють щось на зразок "судової поліції", служби судових приставів. Головна функція Маршалів - виконання всіх наказів, розпоряджень і приписів, наданих судом і забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили. У справах юрисдикції Маршали проводять арешти, обшуки і вилучення згідно з ордерами, виданими судом, забезпечують охорону судів, суддів, учасників процесу, утримання під вартою і перевезення заарештованих, обвинувачених, засуджених до поміщення їх у виправні установи, реалізують програму охорони свідків у справах, пов'язаних з організованою злочинністю.

Однією з найвідоміших та ефективних ланок правоохоронної системи Америки, є зведені слідчо-прокурорські групи, іменовані буквально - "ударні сили". Такі групи по боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом, тероризмом створюються на регіональній основі й у великих містах.

Україна потребує створення саме таких «ударних сил» в усіх містах обласного значення, до складу яких повинні включатись співробітники СБУ, національної поліції, ДФС, досвідчені слідчі прокуратури та детективи НАБУ. Попри діючу застарілу й формалізовану координаційну діяльність органів прокуратури, "Ударні сили" дозволять координувати і концентрувати зусилля адміністративно роз'єднаних відомств на конкретних проявах сплесків злочинності та видах кримінальних правопорушень.

Як засвідчує практика, замало прийняти судове рішення за позовом, важливою частиною є його виконання. Нажаль, діюча виконавча служба давно стала інституційним та правовим «імпотентом», її безсилля щодо реального виконання судових рішень набуло такого масштабного значення, що існування інституту Маршалів – єдиний дієвий і швидкий шлях до відновлення державних гарантій на забезпечення виконання рішень суду.

Системі досудового розслідування необхідний плюралізм, можливість проводити слідство не тільки слідчим, а і адвокатом, у координації своїх дій із Маршалами, що, безперечно, буде спонукати до прийняття об’єктивних, незаангажованих рішень. Практика, свідчить, що об’єктивне розслідування проваджень практично відсутнє, органи прокуратури та національної поліції не мають людського та технічного ресурсу охопити увесь об’єм звернень щодо порушень закону, тисячі кримінальних справ «припадають пилом» на полицях або «заховані» у шухлядах, функція нагляду за законністю досудового розслідування неефективна та практично знівельована.

Рішучі кроки по зміні правоохоронної та судової систем, конче потрібні суспільству в цілому й кожному громадянину окремо.

Андрій Немировський, народний депутат України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства