Чи по зубах НАБУ Насіров?

Чи по зубах НАБУ Насіров?

Аналітика
3472
Ukrinform
Чи настільки зріле наше суспільство, щоб відділяти зерна від полови, а успіхи влади - від невдач?

…У світлі останніх подій довкола голови ДФС Романа Насірова новими барвами заграв недавній конфлікт із призначенням аудитора для перевірки НАБУ. Вам не здається?

Пам`ятаєте ту гостросюжетну парламентську нічию з двома іноземцями? Коли провладні фракції завалили Роберта Сторча, висуванця від посольства США і комітету Єгора Соболєва, але не змогли набрати голосів для його конкурента - Найджела Брауна, який з`явився у залі ВР «нізвідки» й неочікувано для багатьох? Постанову відправили на «доопрацювання в комітет», але… скоріш за все, це буде не той комітет, який очолює Соболєв.

Наразі важко сказати, що було першим: яйце чи курка.

Тобто, чи люди, які стоять за Насіровим, намагалися з тим аудитом діяти на випередження. Чи керівництво НАБУ, після валу критики на свою адресу, вирішило (була - не була!) почастувати народ чимось гостреньким.

Однак інтрига закручується туго.

Гадаю, слідчі НАБУ воліли б не поспішати і накопати на головного митаря країни більше матеріалу. Бо звинувачення лише по епізодах «неправомірної реструктуризації податкових боргів по рентних платежах газових компаній» окремо взятого Олександра Онищенка, не дуже вражає. Але до дедлайну лишилося всього нічого…

Але, з іншого боку, й сам Насіров почувається не впевнено. Бо ж ситуація з інфарктом міокарда, який начебто стався у спортивного на вигляд і завжди врівноваженого голови ДФС, виглядає доволі сумнівною. Зичимо йому, звичайно ж, швидкого одужання і міцного здоров`я.  Але пересічний українець одразу згадає силу-силенну схожих «нездужань» у високопосадовців, і втеч просто з лікарень (а було й - з реанімації) - за кордон.

Любителі розплутувати (й заплутувати) сюжетні путанки, очевидно, долучать до фабули й інші примітні події.

Наприклад, дивні дії НАЗК, і особливо, його небайдужість до квартири Сергія Лещенка. Провладні експерти тісно пов`язують його ім`я з Артемом Ситником, аж до того, що директор НАБУ, начебто, «виконує вказівки» першого.

Можна згадати й дивну зацікавленість СБУ «корумпованими діяннями» опонентки Насірова –  колишньої очільниці Одеської митниці – Юлії Марушевської, яку звинуватили в незаконному отриманні премії в 500 грн, і про що навіть Гройсман висловився: «Це навіть не смішно».

А з іншого боку – незрозуміла для нас, смертних, поблажливість до заступниці начальника Одеської митниці Лариси Ареф’євої, затриманої, начебто, за отримання хабаря в 50 тисяч доларів восени 2015 року і, попри те, призначеної начальником відділу в Департаменті аудиту ДФС…

На диво швидкою виявилася реакція опального депутата Онищенка, який дещо істерично заявив, цитуючи риторику Штірліца: "Це найбільший провал. Удар по НАБУ і владі в цілому».

Щось подібне говорив і сам Насіров незадовго до згаданих подій: «У них (НАБУ - ред.) розвалюється справа по структурах, пов'язаних з Онищенком… Для порятунку репутації і підвищення інформаційної привабливості їм потрібно долучити до справи ГФС".

Хто з чиновників чесний, а хто «відпрацьовує» аванси, в нашому суспільстві з цим завжди розібратися важко. Широке мереживо корупційних зв`язків, коли в ході слідства можна «вийти і на самих себе», потужна інформаційна кампанія з обох боків, слабке слідство і сприятливі для розкрадачів закони роблять ситуацію геть невизначеною.

Додайте сюди й електоральні комплекси. Арешт Насірова, скажімо, може сприйнятися як перемога партії Саакашвілі, а звільнення його з-під варти під заставу чи взяття на поруки – як успіх його опонентів. Вилов «великої рибини» можуть поставити собі в заслугу Єгор Соболєв, Сергій Лещенко та Мустафа Найєм. Але й провладні партії, уміло скинувши баласт, додадуть у рейтингу.

Але є кілька суспільних індикаторів, які дозволяють змалювати – ні, не перспективу окремої карної справи – а тенденції, що панують у громадській думці, а через них – ступінь компетентності соціуму.

По-перше, важливо, як відреагують колеги Ситника й Холодницького по силовому блоку – СБУ, Арсен Аваков, Юрій Луценко. Підставлять плече, аби довести справу до суду? Ревниво спостерігатимуть здаля? Чи знайдуть, як уже бувало з Генеральною прокуратурою, процесуальні прогалини у оперативників і слідчих?

Друге. Яку позицію озвучать відомі політики, експерти, лідери суспільної думки? З того, як вони оцінять дії НАБУ, стане зрозумілим, чи вони стоять на державницьких позиціях, чи звичайнісінькі «порохоботи». Хоча, думаю, сам президент підтримає дії антикорупційних органів, тим більше, що навряд чи лови такої солідної постаті в структурі влади пройшли без його згоди.

Цікаво буде послухати висновки експертів опозиційного спектру. Чи сприймуть вони ситуацію, як певний успіх влади в антикорупційній боротьбі, чи намагатимуться нівеліювати його? Співзасновник громадянської платформи «Нова Країна» Валерій Пекар (який, до речі, обирав кандидатуру Насірова у складі кадрової комісії), наприклад, уже назвав оголошення підозри головному фіскалу країни «війною кланів», коли одного «поганого» главу ДФС замінять іншим таким самим «поганим»...

І нарешті - третє. Якою буде реакція пасіонарної частини народу і громадянського суспільства?

Адже останній румунський «майдан» протестував зовсім не проти влади «взагалі», а проти  однієї з гілок влади, яка намагалася денонсувати рішення інших гілок – головного прокурора Національного управління по боротьбі з корупцією та чесних румунських судів, які запроторили за грати безліч високопосадовців-хабарників. І це – свідчення зрілості румунського суспільства.

Чи настільки зріле наше суспільство, щоб відділяти зерна від полови, мух від котлет, а успіхи  влади (хай навіть окремих її гілок) від невдач?

Автору цих рядків важливо знати: чи вийдуть колони наших звитяжних націоналістів у разі необхідності до ВР на підтримку дій НАБУ і САП? Чи піднімуть народ його «вожді» Тимошенко, Садовий, Ляшко на блокаду судів, якщо ті не судитимуть справедливо корупціонерів? Чи зможуть вони визнати, що влада таки не чіпляється за сильні фігури в своїх лавах, якщо ці люди звинувачені у злочинах?

Чи, як і раніше, радітимуть її поразкам, бо це наблизить такий жаданий народний бунт?

Якщо перше, то це державницька позиція. Якщо останнє – «шатун».

Євген Якунов. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-