Росія бліцкриг провалила, і тепер готується тримати оборону

Росія бліцкриг провалила, і тепер готується тримати оборону

Аналітика
8863
Ukrinform
Україна, щоб гарантовано бути серед переможців, має активно долучитися до «облоги Кремля»

Прем'єр-міністр  Росії Дмитро Медведєв в інтерв'ю телеканалу «Россия 1» заявив:  «З приводу санкцій я вже неодноразово висловлювався: ми повинні приготуватися до того, що будемо жити в умовах санкцій невизначено довго».

Це він правду сказав – у сенсі, що «неодноразово висловлювався». І він, та й інші російські керманичі, не раз – прямо чи натяками - попереджали росіян, що треба бути готовим до поганих часів. Отже, Росія, це вже очевидно, втягується у невизначено довгий період відносних злиднів та інших матеріальних негараздів, добре знайомих тим, хто мав «щастя» частину свого свідомого життя прожити в СРСР. Відносно ситі путінські часи закінчилися, настають путінські часи відносно злиденні. Російська влада це розуміє краще, ніж будь хто, а тому ретельно готується сама до нових умов і готує до цього підвідомче населення. Готує, звісно, помалу і обережно, щоб завчасно не сполохати народ («ми і в умовах санкцій, як це показав досвід останніх двох років, можемо розвиватися і розвиватися непогано», - Медведєв). У будь-якому разі Кремль не буде заскочений зненацька ні подальшим падінням рівня життя в країні, ні можливими соціальними чи політичними бунтами з цієї причини.

Для нас ця новина і добра, і погана.

Почнемо з поганого. Сподіватися на швидкий крах російської економіки від санкцій Заходу, а отже – на швидке повернення окупованих Донбасу і Криму, не доводиться. Були у немалого числа українців такі ілюзії. На жаль, загальний ресурсний потенціал Росії досить великий. Він замалий, щоб, за російської системи політичного врядування, забезпечити росіянам гідний рівень життя, рівний чи близький до європейського. Однак достатньо великий, щоб чинна влада могла, поєднуючи його з досконалою репресивною машиною, невизначено довго підтримувати загальну відносну стабільність, достатню для стійкості режиму.

Основне джерело ресурсів російського режиму – продаж енергоносіїв, якому санкції, як відомо, не заважають. Це означає, що зміна несприятливої для Росії нинішньої кон’юнктури світових цін на нафту може одразу й різко підвищити життєспроможність нинішнього російського режиму. Сподіватися на принципове розширення санкцій наразі не випадає, Захід на це явно не наважується та й, чесно кажучи, не має в цьому особливої зацікавленості.

Добре в новині те, що можемо з повною впевненістю стверджувати: раз російські керманичі повторюють заклики звикати жити в умовах санкцій (і готують введення продовольчих карток для бідних), значить російський бліцкриг остаточно провалився.

Починаючи війну з Україною, і тим самим – непрямо – із Заходом, Кремль розраховував на швидку й беззаперечну перемогу. Несподіваність, сила, швидкість удару мали приголомшити супротивника і цим компенсувати брак ресурсів для затяжного протистояння. Абсолютно логічний розрахунок країни, яка має суттєво менший ресурсний потенціал, ніж сукупний у його противників. Іншими словами, така країна може розраховувати на перемогу тільки бліцкригом.

Що дає підстави говорити, що російський бліцкриг закінчився невдало? Три роки – строк немалий, а стратегічних цілей війни Росія не досягла:

  1.  Україна все ще пручається, підкорити її зовнішню та внутрішню політику інтересам Кремля не вдається, Крим та частина Донбасу, які нині контролюються Росією, - це не те, заради чого Росія наважилася на брутальне порушення міжнародного права і ризик розриву із Заходом; можна сказати, що Україна внесла вирішальний внесок у провал російського бліцкригу;
  2. Стосунки із Заходом зразка 2013 року не відновлені, санкції не скасовані, США відмовляються від нової «Ялти», де на рівних мали б «ділити світ» з Росією. Загалом, «мирний договір» на російських умовах не уклали ні Україна, ні Захід, а немає «мирного договору» - значить, війна триває, і це вже не бліцкриг;
  3. Хоч і не так швидко, як нам хотілося б, але загальна позиція Заходу щодо Росії стає дедалі жорсткішою.

Варто згадати ще один стратегічний провал Росії, що непрямо свідчить про провал бліцкригу. Йдеться про розрахунок Кремля на те, що давня геополітична конкуренція між Євросоюзом та США обов’язково мала загостритися в умовах активних і брутальних дій Росії на міжнародній арені. І це змусить Європу шукати зближення з Росією, незважаючи на її агресію щодо України, оскільки Європа залежна від Росії в плані поставок енергоносіїв (насамперед – газу) і мала набагато тісніші економічно-торгівельні стосунки з нею, ніж США, котрі не залежні і не мають. Так і сталося: між Євросоюзом і США «пробіг кіт», спочатку «чорнявий», а потім зовсім «чорний» після британського Brexit і обрання Трампа президентом США. Тут кремлівські стратеги не помилилися. Однак європейці, безумовно стурбовані навалою проблем, що впали на їхні голови (додамо ще й сплеск імміграції з Близького Сходу та теракти), чомусь не побігли миритися з Кремлем, а навпаки – доклали титанічних дипломатичних та інших зусиль, щоб заяви Трампа про «застарілість» НАТО всі (і в Кремлі насамперед) забули. Наразі вже зрозуміло, що Європа, з допомогою опонентів Трампа в США, зуміла відвернути розкол, а фактично – смерть, НАТО – свого головного гаранта безпеки. Платою за це для європейців стала лише їхня обіцянка більше не саботувати обов’язок витрачати на оборону не менше 2% ВВП.

Отже, проваливши бліцкриг, Росія готується витримати облогу. Не можна сказати, що в Росії зовсім нема шансів, але їх дуже небагато, і всі вони полягають у замиренні - на тих чи тих умовах - із Заходом. Захід у будь-якому випадку приречений на перемогу саме тому, що йдеться про облогу супротивника, у якого обмежені ресурси. Щодо України, то ми теж, по ідеї, приречені перемогти, оскільки знаходимося по один бік барикади з сильнішими. Однак цю чудову можливість ще треба реалізувати послідовною політикою щодо агресора, тобто – посильною участю у облозі.

Юрій Сандул. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-