Ціна потурання російському авантюризму
Переклад статті німецького політолога, експерта Інституту Євро-Атлантичного співробітництва (Київ) Андреаса Умланда, опублікованої на сайті Європейського Центра Карнегі.
Основним викликом для зовнішньої політики нової адміністрації США буде наполегливість Росії на міжнародній арені та її військові авантюри в інших країнах. Деякі події протягом останніх тижнів, особливо у сфері триваючого протистояння між Росією та Україною, вказують на прояви доброзичливості Вашингтона щодо Москви. Така зміна ставлення матиме дуже серйозні наслідки для решти країн світу.
Нове зближення між Вашингтоном і Москвою може піти далеко за межі спроби адміністрації Барака Обами, що залишає пост, перезавантажити відносини США з Росією після російсько-грузинської війни в 2008 році. Ймовірно, миролюбний американський підхід до Кремля поставить США в незручне становище перед тими країнами та народами, які наразі перебувають у конфлікті з Росією.
Не підлягає сумніву той факт, що деякі вірогідні члени нової адміністрації, а саме Рекс Тіллерсон, Майк Помпео і Джеймс Маттіс, озвучили войовничі погляди на російський імперіалізм. Втім, здається, що обраний президент США Дональд Трамп і деякі його радники по Росії, а саме: Майкл Флінн, Пол Манафорт і Картер Пейдж, сподіваються, що толерантність США щодо свободи дій Росії на просторі колишнього Радянського Союзу, - зокрема, в Україні, - сприятиме тіснішій співпраці Кремля в інших питаннях, зокрема, боротьбі з ісламським тероризмом, а також співпраці по Сирії чи Арктиці.
Втім, необхідно поставити питання, чи розуміє Трамп або решта однодумців Путіна в новій адміністрації ті речі, які поставлені на карту. Ризики стосуються не тільки основоположних національних інтересів таких проамериканських країн, як Україна, Естонія, Грузія чи Польща. Толерантне ставлення адміністрації Трампа щодо порушення української територіальної цілісності Росією матиме великі наслідки для майбутнього людства.
З урахуванням гарантій безпеки, які Сполучені Штати дали Україні відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року, крок Вашингтона в напрямі потурання Москві стане новою тріщиною в процесі розколювання режиму міжнародного ядерного нерозповсюдження. Замовчування територіальних завоювань Росії в Україні ще більше порушить і так вже підірваний Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), що є однією з найважливіших в світі багатосторонніх угод.
Відповідно до Будапештського меморандуму, три країни, що офіційно володіють ядерною зброєю, а саме Росія, Велика Британія і США, повинні гарантувати непорушність кордонів України. У двох одночасних, але окремих деклараціях, ще дві країни, що офіційно володіють ядерною зброєю, а саме Китай та Франція, висловили свою повагу до політичного суверенітету України. Така умова була основною при укладанні цієї добре прорахованої угоди між п'ятьма державами-гарантами ДНЯЗ і Україною (а також Білоруссю та Казахстаном), що успадкували частини радянського ядерного арсеналу. В обмін на готовність Києва відмовитися від своєї зброї масового знищення і приєднатися до ДНЯЗ, п'ять основних ядерних держав визнали своє зобов'язання дотримувати і захищати територіальну цілісність України.
Однак з 2014 року, якщо не раніше, Москва відкрито порушує Будапештський меморандум. Оскільки угода є важливим додатком до ДНЯЗ, її порушення шляхом триваючої окупації Росією території України підриває логіку міжнародного механізму запобігання розповсюдженню ядерної зброї. Це не тільки жорстоко б'є по країні, що добровільно погодилася відмовитися від своєї ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки. Це також демонструє, як держава, що офіційно володіє ядерною зброєю, може використовувати свій потенціал ядерного стримування для здійснення і забезпечення територіальної експансії військовими засобами.
Гірше того, дві інші офіційні ядерні держави, Китай та Франція, у прихованій формі допомагають Росії підривати режим нерозповсюдження. Незважаючи на те, що Китай висловив свою повагу до територіальної цілісності України, він не підтримав резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 2014 року проти анексії Криму Росією. Водночас, кілька відомих французьких правоцентристських парламентаріїв відвідали Крим з моменту анексії півострова Росією, незважаючи на те, що французький уряд, який в 1994 році заявив про свою повагу до суверенітету України, був також правоцентристським (хоча й з президентом-соціалістом Франсуа Міттераном).
Політика потурання США Росії щодо анексії Криму та втручання в східний український регіон Донбас погіршить наслідки цих попередніх відхилень від правильного шляху.
Це може обернутися недотриманням Сполученими Штатами своїх попередніх заяв про приєднання України до Договору про нерозповсюдження і добровільне ядерне роззброєння. Великобританія може залишитися єдиною державою-гарантом дії ДНЯЗ, що поводиться більш-менш відповідно до логіки світового режиму нерозповсюдження щодо України.
Не підлягає сумніву той факт, що, на тлі інших міжнародних криз, поширення ядерної зброї наразі не є актуальною темою у світовій політиці. Проте, запобігання розповсюдженню ядерної зброї є одним із найгостріших питань задля забезпечення виживання людини та збереження миру в усьому світі. Довгострокові наслідки потурання Сполученими Штатами російській анексії Криму будуть печальними для світового порядку.
Андреас Умланд.
