Вадим Пристайко, заступник міністра закордонних справ - керівник апарату
Чому ми не розриваємо Договір про дружбу з Росією? Бо йдемо до суду з позовом за його порушення
30.12.2016 11:51 10711

- Наприклад, є так званий великий Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. У ньому написано, що Росія поважає територіальну цілісність і непорушність існуючих кордонів. Зараз ми беремо цю статтю і несемо у міжнародний суд. Ми протягом року готували відповідний позов, тепер ця підготовка закінчилася. 

Тож поки цей пункт є у договорі, але Росія його не виконує, нам є за що її судити. А якби ми дозволили собі розірвати цей договір, росіяни нам би сказали: «Почекайте, ми нічого не порушили, тому що не брали на себе жодних зобов'язань». Тож ми не можемо дозволити Росії зіскочити з такого гачка.

- Якою наразі є тональність перемовин України з Росією? Чи існує якась специфіка спілкування між обома країнами? 

МЗС України надіслало Російській Федерації 250 нот протесту з початку війни

- Так, і дуже серйозна. Це видно навіть з того, як зараз виглядають посольство Росії у Києві і на наше посольство в Москві - їхні співробітники перебувають практично в облозі. Раніше наші дипломати жили в місті, а тепер ми перевели всіх на територію посольства, лише нещодавно ми дозволили повернутися в Москву туди дружинам наших співробітників.  

Традиційні дипломатичні форми спілкування з Росією на кшталт «посольство України висловлює повагу» і таке інше змінилися нотами протесту, які мають зовсім іншу мову і сенс. Наприклад, Міністерство закордонних справ України надіслало Російській Федерації 250 нот протесту з початку війни. 

- А, крім нот протесту, Україна має якісь контакти з Росією?

- Так, зокрема, у нормандському форматі на рівні міністрів закордонних справ, є контакти на рівні їхніх заступників, є рівень консультацій, є діючі посольства в Україні й у Москві. Їм не позаздриш, але вони працюють, хоча й без послів - ми знизили рівень, це є одним з дипломатичних кроків.  

- Звільнення українських політв'язнів є новим викликом для всіх, у тому числі для МЗС. Чи існують якісь суто дипломатичні інструменти для цього?

- Складність  міжнародних відносин полягає в тому, що над країнами немає якогось «арбітра», до якого можна апелювати, і це теж треба враховувати - і політикам, і нашим громадянам.  Держави між собою в принципі рівні, і тому не можна розраховувати, що ми комусь скажемо: «Терміново звільніть когось!», і так і буде. Саме тому ми використовуємо дуже складні переговори - іноді між собою з цього приводу розмовляють глави держав, іноді неурядові чи волонтерські організації, омбудсмени, преса постійно підтримує це гаряче питання в суспільстві. Це створює фон, на якому звільняються Савченко та інші політв'язні, але все ж таки не звільненими досі залишаються дуже багато людей. 

Ми постійно спілкуємося з рідними наших політв'язнів - в МЗС існує  спеціальна платформа, де ці питання обговорюються з матерями, дружинами,  волонтерами, депутатами, приміром, значну частку життя кладе на це  Ірина Геращенко.  Ми намагаємося знайти якісь шляхи звільнення наших людей.  Ці механізми здебільшого не є публічними, але в цьому полягає специфіка обміну. 

Наші дипломати їздять на всі судові засідання у справах українських політв'язнів. І хоча у 90 відсотках випадків наших консулів до них не допускають, вони здійснюють консульський супровід - привозять допомогу, наймають адвокатів, підтримують морально. 

Телефонна розмова двох президентів, під час якої порушується тема політв'язнів, - це теж дипломатичний метод. Ми використовуємо для цього кожну міжнародну зустріч, кожне засідання Ради Безпеки ООН, Ради Європи, всіх комітетів ООН і просимо наших партнерів також ставити це питання на порядок денних їхніх переговорів з Росією.

Коли лідери інших країн на знак солідарності з Україною не запрошують російського президента на якийсь важливий для нього захід або коли лідери країн G-20 не подають руку президенту Росії (Б.Обама і британський прем'єр-міністр Тереза Мей у вересні на саміті G-20 у Китаї не подали руки Путіну. - Авт.)  - це теж є щоденною дипломатичною роботою по врегулюванню конфлікту на сході і звільненню наших людей.

Але посол виконує дуже багато функцій, починаючи від просування нашого іміджу взагалі як держави і закінчуючи контактами з політичними, науковими, культурними колами. Якщо посол добре відомий у ЗМІ країни перебування, має багато фоловерів у соцмережах, може організувати телефонний дзвінок президента президенту, просто піднявши трубку і попросивши, це його безумовні плюси.

Водночас ефективним є той посол, який  забезпечує, наприклад, торговельні відносини України і здатний самостійно зібрати партнерів, які сядуть за один стіл під його егідою і укладуть контракт. Або якщо Україна отримає підтримку конкретної держави під час проведення конкретних заходів. Наприклад, нам дуже потрібна підтримка у Раді безпеки ООН, і коли ми бачимо, що країна міняє точку зору завдяки тому, що наш посол зміг цього досягти, - це є показником його ефективності. 

Є посли, які досягають підтримки, коли вона нам дуже потрібна, і лідер іншої держави прибуває до нас у дуже складний момент, виходить на площу, щоб продемонструвати, що його країна стоїть поруч з Україною і підтримує її. 

- Серед дипломатів теж є лідери і відстаючі? 

- Безумовно! У цьому разі ми м'яко та інтелігентно підказуємо людям, що треба робити. Наприклад, комусь радимо провести якусь виставку і надаємо матеріали, комусь зауважуємо, що останнім часом не бачимо їх у соцмережах або просимо назвати свої останні статті у місцевих ЗМІ. А на якомусь етапі ми можемо сказати, що у нас складається враження, що зараз ви не зовсім готові працювати у цій країні, і ми змушені повернути вас назад. 

Але насправді я пишаюсь своїми колегами, і хотів би принагідно ще раз привітати колег з Днем дипломата, який був 22 грудня, і подякувати за ту роботу, яку вони роблять. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-