Вибори, які нікого не цікавлять

У неділю, 11 грудня, вся Україна, принаймні – політично активна частина її громадян, мала б зацікавлено спостерігати за важливою подією у загальному процесі здійснення чи не найважливішої політичної реформи – реформи місцевого самоврядування, яку зазвичай називають ваговитим терміном децентралізація. У цей день відбулися вибори місцевих рад та голів у 41 об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) в 13 областях. Географія найширша - Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Чернівецька та Чернігівська. 3 громади – міські, 13 – селищні, 25 – сільські. Такий вимір симпатій виборців - це ж просто «клондайк» для політичних аналітиків та прогнозистів!

Тим часом, увага ЗМІ, політиків та громадськості до них виявилася практично нульовою. Це дуже погано, і свідчить про нерозуміння суспільством важливості для майбутнього країни згаданої реформи. Це як мінімум, а ще можна дійти і більш сумних висновків.

Про вибори практично нічого не пишуть у ЗМІ і в соціальних мережах їх не обговорюють. Лише короткі інформаційні повідомлення, незалежного від партій політичного аналізу ходу та підсумків виборів просто нема. Навіть на сайті ЦВК на середину вівторка можна було знайти лише список партій, які зголосилися брати участь у виборах 11 грудня.

Справа дійшла до курйозу: дві провідні (якщо орієнтуватися на рейтинги популярності, що їх періодично заміряють соціологи) політичні партії країни – БПП «Солідарність» та «Батьківщина» - заявили про свою впевнену перемогу на виборах. Таке можливе лише тоді, коли суспільство (насамперед –журналісти, політологи і соціологи) за виборами не стежило, а тому партії могли подати лише ту частину їх підсумків, яка їм вигідна.

Так, «Солідарність» стверджує про свою перемогу тим, що (із заяви прес-служби) «тотальна більшість серед обраних голів ОТГ – це кандидати, яких підтримувала наша партія… Загалом 24 кандидати від БПП перемагають на посадах голів ОТГ, або 58,5 відсотків від загальної кількості обраних голів… На виборах депутатів у ради ОТГ 277 кандидатів, яких підтримала партія «БПП «Солідарність», стають депутатами новообраних місцевих рад».

А «Батьківщина», з обуренням відкинувши претензії БПП на перемогу, подала свою «статистику» (Юлія Тимошенко на прес-конференції): «850 депутатів – це всі мандати, які розподілялися в 41 об'єднаній громаді. З них половина – 412 депутатів з 850 перемогли самовисуванням, а 50% – це 410 депутатів, яких висунули на конференціях. І ось тут я б хотіла сказати саме про цю партійну частину. Із 410 депутатів, які отримали мандати і висувалися від партій –128 кандидатів виграли ці мандати від партії «Батьківщина»… Це означає, що 32% депутатів, які йшли від партій – перемогли кандидати «Батьківщини». На другому місці з відставанням майже втричі – 49 депутатів - отримав БПП. Те, що зараз розповсюджується якась некоректна інформація – це обман».

Простіше кажучи, «Батьківщина» робить наголос на «партійній» частині виборів, БПП – на «мажоритарній» (тому у їхній оцінці виборів бачимо слова «яких підтримувала наша партія», а не «висунула на конференції», як підкреслила Тимошенко).

Отже, говорити про перемогу, а тим більше – впевнену, поки що не має реальних підстав ніхто. Треба почекати, поки закінчиться неминучий з огляду на політичні традиції сучасної України процес явного чи прихованого перетягування новообраних депутатів та голів. Тоді й стане зрозумілим, хто кого переміг і наскільки впевнено. Хоча, знову ж таки, кому це потім буде цікаво?

А до того звернемо увагу на сумні підсумки цих виборів незалежно від того, скільки у якої партії стало депутатів у радах ОТГ.

Неувага ЗМІ до цих виборів є прямим наслідком неуваги до них всього суспільства. Людям нецікаво – журналісти й не пишуть. А от чого людям нецікаво – тому що, образно кажучи, ідея децентралізації ще не оволоділа масами. У нас все ще переважає загальна думка виборців, що рівень їхнього життя якщо й залежить від виборів, то тільки загальнонаціональних – президентських і парламентських. Тобто, від вибору верховних начальників у Києві. Проклята спадщина радянської (російської) антидемократичної політичної системи, в якій не було місця реальному, а не бутафорському, місцевому самоврядуванню.

На жаль, цю спадщину постійно підтримують і наші нинішні політичні партії. Громадська мережа «Опора», яка єдина подавала більш-менш регулярну інформацію про вибори 11 грудня, відзначила «проблеми із поінформованістю виборців про заплановані вибори та їхню низьку вмотивованість брати участь у голосуванні. Ця тенденція характерна для більшості громад, хоча в окремих з них фіксується висока зацікавленість громадян у виборчому процесі… Фактором, який також може негативно вплинути на активність виборців у день голосування, є низька попередня агітаційна активність місцевих організацій політичних партій та кандидатів». Іншими словами, інтерес партій до виборів було таким самим слабким, як і виборців. Партії, у тому числі провідні, теж розглядають боротьбу за центральну владу незрівнянно важливішою, ніж за місцеву, навіть за владу в новостворюваних територіальних громадах. Це у них таке реальне  ставлення до реформи місцевого самоврядування? А публічні заяви політичних лідерів зовсім протилежні.

І останнє. 18 грудня відбудуться нові вибори до органів управління ОТГ. Таких буде вже 143 у 22 областях. Після виборів 18 грудня частка ОТГ у системі місцевої влади становитиме 25%. Поки що немає жодних підстав сподіватися, що увага суспільства до виборів 18 грудня буде хоч трохи більшою, ніж до виборів 11 грудня.

Юрій Сандул, Київ.

P.S.  А хто знає чи пам’ятає, що перші вибори до ОТГ відбувалися ще 28 серпня цього року?