Чорногорську Скупщину Кремль не взяв штурмом і не скупив
Чорногорсько-сербський облом російських спецслужбістів у черговий раз демонструє неадекватність кремлівського керівництва, повне нерозуміння ним того, що відбувається в світі. Їх ніщо не може зрушити зі звичної для них точки зору, що, мовляв, ніякі «майдани» неможливі самі по собі, все - робота спецслужб.
Не зумівши впоратися з Революцією Гідності, програвши і не зумівши розгорнути, як планували, «Російську весну», кремлівські "меЧКтатели" продовжують захопливо займатися тим, що вміють, чому їх вчили - спецопераціями. І останнім часом - все менш вдало.
ІСТОРІЯ СТАРА І НОВА
Чорногорія, Сербія, Балкани взагалі - заплутана історія; строката національна та релігійна картина; гаряча, часто на межі війни, політика. В цю тему не можна пірнати, як у воду. Заходити потрібно, як вчив досвідчений воєначальник поручик Ржевський, здалеку.
Після розвалу Югославії, який супроводжувався кривавими війнами, жорстокими етнічними чистками, залишилася так звана Мала Югославія, що складається з Сербії та Чорногорії. У маленькій 600-тисячній Чорногорії увесь цей час так чи інакше ключові позиції займав, не будучи диктатором, один політик - Міло Джуканович. Ставши у 26 років членом ЦК югославського Союзу Комуністів, він досить довго був союзником Слободана Мілошевича. Однак при цьому вміло дистанціювався від небезпечних авантюр «Слобо». І коли настав зручний момент, у 2006 році провів референдум про вихід з союзу з Сербією, після чого Чорногорія безкровно (на відміну від сусідів) стала незалежною. Правда, і часу на таку ризиковану дружбу було витрачено багато. Однак Чорногорія заявила, що бере курс на входження в Євросоюз і НАТО. Тобто, не просто сказала «Спасибі, до побачення!» Сербії (яка за входження в Євросоюз, але проти входження в НАТО), але й фактично заявила, що кинулася наздоганяти Словенію та Хорватію. Тобто, відносини з Сербією після довгих років федеративних, конфедеративних стали натягнуто-партнерськими.
А відносини з Росією - ще гірші. До Чорногорії в Росії останнім часом ставилися приблизно так само, як в СРСР до Болгарії. Вважали її якщо й не сверхплановим суб'єктом федерації, то чомусь на це досить схожим. Уявіть собі, був такий період вдалих цін на чорногорську нерухомість, що у Москві збиралися дружні компанії, домовлялися і в складчину купували в курортній Чорногорії будинок. В ньому можна було відпочивати по черзі або разом, взявши відпустку в будь-яку пору року. Виходила одночасно і економія на туризмі, і вигідне вкладення капіталу. Люди заможніші купували будинки та вілли самостійно. Ті, що бідніші та не вміють жити в складчину, купували квартири. Як підсумок, вийшов курортний та будівельний бум з російським акцентом. Це значить - 300 тисяч туристів на рік (у 600-тисячній, нагадаю, країні). Крім того, згідно з деякими дослідженнями, до 40% нерухомості в теплій, привітній, слов'янській та православній Чорногорії належить росіянам. У прекрасній приморській Будві (немов з обкладинки) є російськомовні школи та дитячі сади, працює російськомовне радіо, виходять російськомовні видання. Російські олігархи Дерипаска та Полонський вкладалися в місцевий бізнес. Правда, експерти говорили, що при всьому цьому «політичної присутності російської громади в Чорногорії не відчувається».
Але відсутність громадської активності, політичного представництва не означає відсутності диверсійної, підривної активності.
Неважко уявити, як добре працюється в таких тепличних умовах російським спецслужбам. Тому цілком логічним видається низка псевдо-майданів, які лихоманять Чорногорію останніми роками, коли курс - «Go West!».
РФ В ЧОРНОГОРІЇ - КОЖЕН РІК НА ЦЬОМУ МІСЦІ...
Як кажуть в армії: «Другий випадок - вже система». Рівно рік тому, теж у кінці жовтня, в Чорногорії вже були спроби організації проросійського псевдомайдану. Разюче, але при обговоренні нинішніх подій про це забувають.
Акції протесту проти вступу колишньої югославської республіки в НАТО у столичній Подгориці були неслабими: спроба державного перевороту, демонстранти намагалися силою зайняти парламент, поліція змушена була застосувати сльозогінний газ. Прем'єр-міністр Міло Джуканович рік тому вже прямо звинувачував Кремль у спробах дестабілізувати ситуацію в республіці (але тоді ще не було документально підтвердженої участі та висилки тих, хто проштрафився).
А ось як це виглядало зовні: національні прапори Росії, портрети Путіна, відповідні гасла, проросійські заяви. (Громадянам України, які загилили по зубах «Російській весні», немає необхідності детально описувати цю картину. Все так впізнавано). Але тоді чорногорська влада жодних доказів фінансової та іншої допомоги з Росії на адресу антинатівської та прокремлівської опозиції (представляється чорногорським «Демократичним фронтом», лідери якого їздили на дружнє спілкування до Москви) не оголошувала. Або не мали для них надійного підтвердження, або притримували до потрібного моменту.
Свої кроки назустріч робила й Москва. Російські пропагандонські ЗМІ працювали в звичному дусі - на грані фарсу та геніальності, «на розрив мозку».
Ось, наприклад, чорногорського жителя села Кральє, біля підніжжя гори Комови, Драгіша Джуришича не влаштовує курс на вступ у НАТО, прийнятий керівництвом країни. Тому в пику рішенням влади він запропонував свій наділ російській державі для будівництва військової бази або інших об'єктів на розсуд Росії. «Ми, серби, з росіянами один народ, і ми православні люди. Пропоную свою землю, яку можна використовувати для будівництва військової бази, центрів відпочинку або інших цілей. Ці мої землі біля підніжжя білосніжних вершин Комова, поблизу чистого озера», цитує Джуришича Life в матеріалі під назвою «Жителі Чорногорії хочуть віддати свої землі Путіну».
Текст одночасно і страшно смішний, і просто страшний. Не можна читати без сміху, що землю у білосніжних вершин і чистого озера можна використати і для будівництва бази, - чи то військової, чи то туристичної, чи то, очевидно, овочевої. Ще смішніше, що власник кожної ділянки може запропонувати свої «шість соток» іноземній армії.
А страшно читати, тому що це той самий Life, який розпалював війну в Україні. Немов маркер або пароль ось ця ключова фраза: «Ми, серби, з росіянами один народ». Ми в Україні добре знаємо - немає нічого небезпечнішого, якщо в Росії когось починають називати одним з собою народом.
Впізнавано й інше. Періодичні звернення Путіна, з портретами якого та ім'ям на вустах діяли в Подгориці псевдомайданівці, до братів-слов'ян: «Незрозумілі причини вступу Чорногорії в Альянс. Хто їй погрожує? З боку блоку спостерігається абсолютно байдуже ставлення до нашої позиції» (ось це, наприклад, на Петербурзькому економічному форумі у червні поточного року). Дивовижне політичне нахабство: та яке ж, президенту-монарху зовсім іншої країни, діло до причин і резонів рішення Чорногорії?
І що значить: «Хто їй погрожує?». Як казав Порфирій Петрович: «Так ви вбили, Володимире Володимировичу! Ви й вбили-с». Тобто, вибачте: «Так ви погрожуєте! Ви й погрожуєте-с». І що значить «абсолютно байдуже ставлення до нашої позиції»? А чому Північноатлантичний альянс повинен робити щось інше, крім як плювати, з думкою Росії з приводу рішення суверенної Чорногорії вступити в НАТО? Ну, чому? Особливо - після кримського синдрому особливої любові Ерефії до теплих приморських земель.
На закінчення - про злісних вовків з червоними шапочками... тобто, знову вибачте, з рожевими косметичками. «Нічні вовки привезли з Чорногорії подарунок Путіну. Ініціативна група з Чорногорії, чорногорських і сербських братів, які люблять Росію, передала дерев'яну скульптуру через президента мотоклубу «Нічні Вовки» Олександра Хірурга та члена мотоклубу Олексія Галицького - подарунок президенту Росії Володимиру Путіну на знак пошани». (А це вже зовсім недавно - кілька тижнів тому).
Ну, в Україні, як ви розумієте, про цих денних, як би людей, і нічних, як би вовків, теж нічого пояснювати не потрібно...
ЧОРНОГІРСЬКИЙ СКАНДАЛ: ОГОЛОСИТИ, АЛЕ НЕ СИЛЬНО
І ось тепер перейдемо до низки останніх подій.
16 жовтня у Чорногорії відбулися вибори в парламент, на яких перемогу здобула правляча Демократична партія соціалістів (ДПС) на чолі з Джукановичем. Він заявив, що країна в найближчі місяці вступить в НАТО і завершить переговорний процес про вступ до ЄС. Правда, не можна сказати, що ця перемога була дуже впевненою, але з урахуванням ймовірних партнерів більшість у парламенті ДПС все ж отримувала.
Москва, куди їздили на роботу лідери Демократичного фронту, була дуже засмучена і сказала голосом МЗС, що вступ Чорногорії до НАТО посилить конфронтацію між двома країнами.
Але в день голосування чорногорські ЗМІ повідомили про затримання на території країни групи з 20 сербських громадян зі зброєю. Також був арештований Братислав Дикич, колишній командир сербської жандармерії (він, втім, заперечував свою причетність до спроби перевороту). За версією слідства, вони повинні були, переодягнувшись у форму чорногірського спецназу, відкрити вогонь по натовпу перед будівлею парламенту після проголошення перших результатів голосування та зайняти будівлю. Погана копія чи то Євромайдану, чи то «Сойки-пересмешницы» (теж, втім, не дуже розумної).
Пізніше, з 25 по 28 жовтня, ця інформація почала ширитися світом, обростаючи новими подробицями. Групи екстремістів, які планували теракти в день виборів в чорногорський парламент, координувалися росіянами.
У п'ятницю сербські ЗМІ з посиланням на урядові джерела розповіли, що кілька громадян РФ були депортовані з Сербії "за участь у підготовці терористичних акцій в Чорногорії". Ці новини збіглися з несподіваним приїздом в Белград секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева (оперативники з російських ЗМІ одразу ж оперативно кинулися переконувати, що візит не про це, візит, мовляв, давно планувався).
Белградські експерти висловили переконання, що головна мета візиту - обговорення, кажучи інтелігентно, "чорногорського випадку" та спроба не допустити скандалу в російсько-сербських відносинах, оскільки Белград не зацікавлений у такому скандалі. Але при цьому і категорично не хоче бути запідозреним у причетності до злочинних акцій в Чорногорії.
Скандал впевнено розвивався і в Росії стартував так потужно, що здавалося ще трохи - і він ураганом промчить по світовому, так і російському інформполю. Але я в той же день звернувся до експерта Валерія Солов'я. І той запевнив, що завдання, поставлене перед Патрушевим, яке не суперечить цілям Белграда, буде успішно вирішено: історію пригасять, а потім замнуть, замовчать. Так і сталося, на наступний день голова МВС Сербії офіційно спростував депортацію росіян.
Тема практично зійшла нанівець. За одним винятком.
АРИФМЕТИКА ЧОРНОГОРСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
У Росії не стали замовчувати такий ось факт. У неділю Державна виборча комісія (ДВК) Чорногорії оголосила остаточні результати парламентських виборів 16 жовтня. Чому у вихідний день? Згідно з законодавством країни, виборчком зобов'язаний був оголосити остаточні результати до 31 жовтня, що він і зробив, правда, після багатогодинного засідання. Так попередні результати стали остаточними.
Які ж вони? ДПС Джукановича отримує 36 мандатів у парламенті, що складається з 81 депутата. Тобто до парламентської більшості в 41 голос їй не вистачає 5 осіб.
А як справи у прокремлівської опозиції? Трохи краще, ніж з держпереворотом, але все ж не дуже хороші. Жорстко опозиційний Демократичний фронт отримав 18 мандатів. У разі успіху ДФ як паровоз сподівався причепити до себе вагончики помірної опозиції. А це коаліція "Ключ" - 9 мандатів, "Демократи" - 8 мандатів, Соціал-демократична партія - 4 мандати відповідно. Разом - 21. Але це той випадок, коли очко щастя не приносить. Тому що, навіть якщо приплюсувати це до 18 голосів прокремлівської сили, вийде 39. Лише два голоси не вистачило до парламентської більшості!
А ДПС набирає необхідні для більшості голоси. Соціал-демократи дають 2 мандати. І плюс партії національних меншин: 2 (Бошняцька партія), 1 ("Албанці рішуче") і 1 ("Хорватська громадянська ініціатива"). Разом 6 голосів. Разом з мандатами ДПС - 42.
А отже, шлях в Євросоюз, в НАТО і подалі від небезпечних московських імперських панслов'янских фантазій відкрито!
Правда, за інших умов можна було б говорити про якісь варіанти закулісних переговорів, спроби скупки голосів у Скупщині. Але в умовах державного перевороту, який вдалося попередити, викриття та висилки російських агентів, це вкрай малоймовірно. Взаємовідносини Чорногорії та Росії, і до того не дуже райдужні, стали зовсім вже похмурими.
Так, стара ще дужче сказилася. Але не бути їй володаркою морською. Принаймні, що стосується Адріатичного моря.
ФАЛЬШИВКА «СЛОВ'ЯНСЬКОГО БРАТСТВА»
Чорногорія, колись тісно пов'язана з Росією (у тому числі і за монархічною династичною лінією), усе впевненіше позбавляється фантомів «слов'янського братства», підтримуваних Кремлем. І все менше стає тих, хто підтримує цю імперську ідею-обманку хоч в якійсь мірі. Хоча...
3 листопада на території Сербії почнуться двотижневі та тристоронні спільні навчання «Слов'янське братерство-2016». Росія, Сербія та Білорусія. Цікавий збіг у часі. Не виключено, що у випадку вдалої роботи російських протеже в Подгориці, до цього могла б додатися ще одна країна. І, будемо сподіватися, Чорногорія незабаром буде брати участь у зовсім інших навчаннях, разом з Україною.
Але і розслаблятися не варто. Про це справедливо нагадує відомий російський соціолог, політолог Ігор Ейдман: «Путін готує «помаранчеві революції» у Східній Європі. Я впевнений, що повідомлення про участь російських спецслужб у спробі організувати переворот у Чорногорії достовірні. Путін щиро вірить, що будь-який народ - слухняна бидломасса, а будь-яка революція або протестний рух - наслідок змови спецслужб. Він впевнений у тому, що ЦРУ організувало Майдан в Україні, «арабську весну» і т. д. Це переконання веде до участі російської влади у своєрідній, вигаданій нею самою «гонці озброєнь» в області «помаранчевих революцій». Антиамериканська параноя Кремля змушує його освоювати приписувані американцям технології організації внутрішніх конфліктів у своїх країнах. Почалося все з провокації сутичок на південному сході України, захоплення Криму та Донбасу. А нещодавно російські спецслужби намагалися спровокувати внутрішній конфлікт і переворот у Чорногорії. Думаю, така ж робота ведеться в Латвії, Естонії, Молдові, можливо в Білорусії, Казахстані, Болгарії, Литві і т. д.».
І дійсно, пізно вночі у результаті підрахунку майже всіх бюлетенів на прямих президентських виборах у Молдові стало відомо, що проросійський кандидат Ігор Додон лише трохи не добрав до результату, що дозволяє перемогти в першому турі (у нього менше 49%, а недорахованими залишилися закордонні округи в Західній Європі, Канаді та США, де дільниці закриваються пізніше, і де традиційно голосують за прозахідних кандидатів). Але шанси на другий тур у Додона дуже непогані.
Правда, вже зараз деякі прокремлівські, гебешні ЗМІ в Росії назвали свого ж кандидата «корумпованим» та засумнівалися в його вірності Москві в разі перемоги. Дивна поведінка. Можливо, це спеціально, щоб ті, хто сумніваються, не боялися голосувати за нього у другому турі?.. Або ж щось дізналися про нього та стелять соломку, щоб простіше було пояснювати росіянам зміни в риториці Додона. Хто ж знає, хто зараз скаже.
Тому зовсім не виключено, що після поразки в Чорногорії Кремлю все ж вдасться взяти реванш в іншій країні.
Олег Кудрін, Таллінн.
