Спізніла підтримка, зрада чи гра? Грузія і резолюція ПАРЄ

Спізніла підтримка, зрада чи гра? Грузія і резолюція ПАРЄ

Аналітика
Укрінформ
Точка зору грузинських експертів: дипломатична гра, загравання з Росією чи «дзеркальна ситуація» з 2008 роком?

13 жовтня ПАРЄ ухвалила резолюцію по Україні, яку ЗМІ назвали безпрецедентною по різкості формулювань. Грузинська делегація на момент прийняття резолюції в залі була відсутня.

Українські грузини, Давід Сакварелідзе, Бачо Корчілава вибачилися за таку поведінку грузинської делегації, звинувативши своїх співвітчизників у підтримці Кремля. Втім через день один із членів делегації Грузії пояснив, що під час голосування грузинські представники мали іншу зустріч - із парламентарями зі Швейцарії, випадково пропустили українське питання та сказали, що письмово вже приєдналися до резолюції.

Чи є це дипломатичною грою, не узгодженою з більшою частиною суспільства? Чи не був пропуск підтримки України кроком у напрямку Росії? Нагадаємо, що днем раніше спецпредставник Грузії по Росії Зураб Абашидзе сказав, що в числі його пріоритетів - нормалізація відносин із РФ. 

Про це ми запитали грузинських експертів.

У ГРУЗІЇ ВСЕ ВИРІШУЄ МІЛЬЯРДЕР, ЧАСТИНА КОШТІВ ЯКОГО - У РФ

Гела Васадзе, незалежний експерт:

- Звісно, думка делегації ПАРЄ не є думкою всієї Грузії. Якщо у вас в Україні склалася система, рішення в якій приймають кілька дуже багатих людей, то у нас рішення приймає лише одна багата людина. І це значно порочніше, аніж в Україні. І ось цій багатій людині Бідзіні Іванішвілі дуже важливо зберегти свої гроші. І щоб зберегти свої гроші, йому треба пройти між Сциллою та Харибдою. Між Сциллою Заходу та Харибдою Росії, бо у нього активи і там, і там. Тож вся зовнішня політика не прив'язана до надій грузинського народу, вона обслуговує Бідзіну Іванішвілі.

Приклад голосування делегації в ПАРЄ в цьому плані показовий. Делегація взяла участь у комітетських слуханнях та підтримала пропозицію України. А після цього делегація проігнорувала засідання, не висловившись. Втім через день було заявлено, що вони приєднають свої підписи та пояснили це тим, що була інша зустріч

Ця ситуація викликала дуже серйозне обурення опозиції та резонанс. Виправдання влади звучало так: та ми не знали про голосування, ви панікери. Але підтримали. Це продовження оцих качелей: не дратувати Росію, а також не дратувати Захід - це прямий інтерес мільярдера, який контролює владу. Після другого туру виборів він контролюватиме країну абсолютно.

Російські медіа поспішили висловитися, що, мовляв, делегація проголосувала так, бо її дратує зближення Порошенка та Саакашвілі. Але це не більше, ніж пропагандистська мішура. Хоча те, що Саакашвілі та Порошенко є частиною одного політичного проекту, і дратує Іванішвілі, але в даній ситуації не має жодного значення. Коли мова йде про політику, то йдеться або про гроші, або про дуже великі гроші. У цій ситуації йдеться про дуже великі гроші.

Є ДИПЛОМАТИЧНА ГРА, АЛЕ Є ПОВНА ПІДТРИМКА ГРУЗИНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Гоча Гварамія, журналіст, Грузія:

- Відносно голосування в ПАРЄ. Можливо, є дипломатична гра.

Але є і одна незаперечна істина - грузинське суспільство глибоко підтримує Україну. Ми пройшли агресію та окупацію, ми знаємо, яке це горе.

Поряд з українцями за вашу країну б'ються грузинські бійці. Хіба це не достовірніше за голосування? Грузія дуже співчуває та правильно розуміє, що тут відбувається. Ніяка дружба з Росією на шкоду суверенітету Грузії неможлива! І колишній, і нинішній уряд це розуміють. Не буде уряд йти всупереч громадській думці. А народ Грузії ніколи не змириться із окупацією Росією території.

ПРИМІТИВНИЙ САБОТАЖ АБО ЛІНОЩІ

Володимир Іванідзе, журналіст:

- Я думаю, що це був примітивний саботаж з боку, скажімо так, групи олігарха Іванішвілі. Я так само допускаю (в кращому випадку) недбалість і лінощі делегації. Але, скоріше, перше. Нічого спільного зі ставленням грузин (будь-яких) до України це голосування  не має.

Постскриптум. Історію з неголосуванням та голосуванням грузинської делегації (а деякі автори стверджують, що голосування по Росії пропускають і провладні, й опозиційні політичні партії Грузії) можна вважати вичерпаною. А можна вважати повчальною. 

Якщо згадати 2008 рік та війну в Грузії, то тоді Президент Віктор Ющенко закликав український парламент засудити російську агресію проти Грузії, і від голосування утрималися навіть ті, хто літав туди та демонстративно цілувався із Саакашвілі, котрий на той час був президентом.  Хтось думав про закупівлю російського газу, хтось про свій бізнес у РФ. Напевно, ми отримали дзеркальну ситуацію. Втім, вона не зовсім симетрична, адже публічну обіцянку приєднатися до резолюції ми від делегації Грузії в ПАРЄ все ж почули. А взагалі класик має рацію: країни можуть не мати вічних партнерів, повинні мати інтереси. І якщо не думати про цінності, без яких країні не відбутися, варто подумати: а що, хіба боротися проти одного окупанта - не спільний довгостроковий інтерес?

Олена Мігачова, Київ 

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-