Путін, «чуєш сурми заграли? Час розплати настав!»

Путін, «чуєш сурми заграли? Час розплати настав!»

Аналітика
3290
Ukrinform
Міжнародна слідча група: «Бук», з якого збили «Боїнг» над Донбасом – російський, з Росії його ввезли, і туди ж повернули

Сьогодні позиції Росії у світі загалом, а також у російсько-українській війні зокрема, різко погіршилися. Міжнародна група з розслідування катастрофи малайзійського Boeing-777 рейсу MH-17 17 липня 2014 року над Донбасом на прес-конференції в Амстердамі оголосила результат своєї діяльності. Кремль практично відкрито названо вбивцею 298 мирних людей. Це – страшний військовий злочин, хоч якби деякі офіційні особи на Заході не старалися обминати такі означення, і за нього доведеться – раніше чи пізніше – відповісти.

Головне, що сказала міжнародна слідча група:

1. Пасажирський літак був збитий зенітно-ракетним комплексом «БУК»;

2. Точка запуску ракети – шість кілометрів від міста Сніжне, біля селища Первомайськ; це територія, контрольована на той час проросійськими сепаратистами;

3. Спростована  російська версія, що «БУК» стріляв з села Зарощенське (територія, контрольована на той час Україною);

4. «БУК» був доставлений з Росії;

5. Після пострілу «БУК» одразу був повернений до Росії.

Щодо конкретних винуватців (тобто, образно кажучи, «хто натиснув кнопку») – слідство окреслило групу підозрюваних у приблизно 100 чоловік, котрі причетні до транспортування «БУКу», його супроводження та пуску ракети. Конкретизувати дії цих людей (хто свідок, а хто – підозрюваний чи обвинувачений, хто кому що наказував) слідча група поки що не може, оскільки Росія, котра активно заперечує свою провину, зрозуміло, відмовляється співпрацювати у цій сфері.

До складу Міжнародної слідчої групи входили представники від Нідерландів, Малайзії, Австралії, України та Бельгії.

Які наслідки?

Отже, Росії фактично висунуто звинувачення у вбивстві 298 людей. Що далі?

  1. Україна отримала потужний доказ прямої російської агресії, який непрямо, через судові розгляди позовів на компенсацію, через неминучий суд, який спробує вже назвати конкретні прізвища винуватців, буде підтверджений західними правовими інституціями. Зенітно-ракетний комплекс - це не десяток десантників, які «заблукали», це не двоє спецназівців, котрі формально числилися «луганськими міліціонерами». Росія ніякий не посередник при вирішенні конфлікту, а одна з його сторін, агресор. Тобто, перед Україною відкрилися справді грандіозні можливості виграти у Росії на міжнародно-правовому полі, і дай Бог нам сповна цими можливостями скористатися.
  2. Для Росії різко погіршується ситуація з санкціями. Охочі їх зняти політики з Євросоюзу отримали майже непереборні перешкоди. Крім того, постане питання накладення на Росію додаткових санкцій саме за збитий пасажирський лайнер, бо чинні санкції – це за Крим і Донбас. Можлива така ситуація, коли санкції за Донбас будуть скасовані, якщо буде хоча б формальний прогрес у виконанні «мінських угод», однак накладені інші, за МН-17. Тобто, санкції залишаться, але поміняють назву.
  3. Безумовно, розпочнуться судові розгляди позовів до Росії родичів загиблих. Вони (позови) вже готові, в пресі навіть називають цифру – 10 мільйонів доларів матеріальної компенсації за кожного загиблого. Тобто – 2 млрд. 980 млн., майже 3 мільярди американських доларів. Так, суди тягнутимуться довго (хоча, зовсім не факт. Може бути якраз навпаки, адже обставини злочину зрозумілі та ретельно задокументовані слідчою групою). У будь-якому випадку перебіг суду перебуватиме в центрі уваги західних ЗМІ, і від позитивної репутації Росії в очах західного обивателя залишиться нуль. В умовах, коли Росія зробила таку вагому ставку на пропагандистську інформаційну війну проти Заходу, це справжня катастрофа для Кремля.
  4. Захід на неофіційних перемовинах з Кремлем (а такі є завжди) отримав можливість шантажувати його вождів: або ви робите поступки, приміром – У Сирії чи на Донбасі, і тоді за смерть 298 людей відповідатиме російська держава (компенсації), або ви продовжуєте «бикувати», і тоді ми поширюємо через відповідні рішення судів, хоч би й національних, відповідальність на конкретних мешканців Кремля – Путіна, Шойгу, ще когось (хто там керує російським генштабом чи Південним військовим округом?), яких оголошуємо військовими злочинцями і закладаємо їм реальну перспективу на суд в Гаазі.

Захід не злякався

Оголошення результатів міжнародного слідства в Україні чекали з певним побоюванням. Мається на увазі наша невпевненість у тому, чи наважиться Захід офіційно проголосити те, в чому давним-давно не сумніваються ні в Україні, ні у світі: злочин скоїла Росія, конкретно – Збройні сили Росії, ще конкретніше – за наказом найвищих політичних і військових чинів, починаючи з президента Путіна. Затягування з цим очевидним висновком підсилювало наші побоювання. Всі розуміли, що справа, де винуватцем загибелі 298 цивільних є ядерна держава – постійний член Ради Безпеки ООН, не може бути суто кримінальною. Політичний чинник тут не менш вагомий. Тому саме з огляду на політичну складову справи ми боялися нечітких, розпливчатих формулювань у звіті слідчої групи на кшталт: «Збив «БУК», ймовірно – російський, точніше визначити не вдалося». Оце можливе «ймовірно» дало б Росії законну можливість відбитися від юридичного звинувачення і переконало б її, що небажання Заходу загострювати і так важкі стосунки з Росією переважило і закон, і справедливість, тобто – страх перед Росією там є і це слід й далі використовувати.

Наші побоювання не справдилися. Міжнародна слідча група видала максимально можливе, в рамках своєї компетенції, звинувачення Росії. Це сталося, тому що:

  1. Обставини катастрофи були аж надто очевидні. Незалежні експертні групи проектів  Bellingcat та Correctiv на основі власних розслідувань ще раніше дійшли однозначного висновку про відповідальність Росії (про те, що «БУК» доставлений з Росії і повернений у Росію і про те, що у ньому був екіпаж з російських військовослужбовців  53-ї ракетної бригади). Ухилившись від такого ж однозначного висновку, міжнародна слідча група виявила б свою повну правову некомпетентність, точніше – залежність своєї професійної діяльності від політичного впливу.
  2. Відверто нахабне заперечення Росією своєї провини, постійна брехня російських офіційних осіб безумовно дратувала Захід і вимагала від нього адекватної реакції. Плюс суттєве загострення стосунків з Росією в останні тижні у сирійському питанні.
  3. Можна припустити (теоретично), що представники Нідерландів у слідчій групі могли чи мусили б рахуватися з можливим бажанням свого уряду обмежитися, з політичних міркувань, обтічними формулюваннями у звіті, однак інші країни, представлені у групі – насамперед Малайзія та Австралія (саме громадян цих трьох названих країн найбільше серед загиблих пасажирів та екіпажу Boeing-777 рейсу MH-17) – подібних міркувань щодо Росії не мають. Тобто, міг би статися скандальний розкол серед слідчих групи, який неминуче став би катастрофічним для політичної репутації керівників Нідерландів.

З формально-правової точки зору слідча група не висувала конкретних звинувачень – ні державі Росія, ні конкретним особам. Але це не її завдання, повторимо: її висновки – максимум можливого в рамках її компетенції. До того ж, попереду ще продовження слідства і суд, котрий і має називати прізвища.

Хоча від дня катастрофи минуло вже більше двох років, і за цей час Росія вже отримала, м’яко кажучи, масу неприємностей, головна розплата за злочин ще попереду. За великим рахунком, все тільки починається. Як сказано в чудовому українському перекладі «Інтернаціоналу», яким так захоплювався Володимир Маяковський: «Чуєш сурми заграли? Час розплати настав!» У нашому випадку це зовсім інше, ніж «Это есть наш последний и решительный бой!»

Юрій Сандул. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-